3.Інтерпретація результатів дослідження
1. Групування та графічна обробка даних
Зведення дослідних даних полягає у систематизації та встановленні якісних і кількісних залежностей між факторами, що досліджувались.
Групування передбачає розподіл дослідних даних на основі певних показників на групи із однотипних або близьких за значенням елементів.
Дослідні дані групують за однією (просте групування) або кількома (комбіноване групування) ознаками.
Одержані у процесі дослідження кількісні дані подають переважно трьома способами:
перераховують у тексті роботи;
подають у вигляді таблиць;
подають у вигляді графічних зображень.
Таблиця – форма систематизованого раціонального наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує досліджуване явище, процес.
Види таблиць:
Проста таблиця – містить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики досліджуваної сукупності, тобто підмет та присудок не мають групування.
Групова таблиця – окремі дані згруповано за певною ознакою (групування підмета або присудка за однією ознакою).
Комбінована таблиця - містить дані про сукупність, згруповані більше ніж за однією ознакою.
Складена таблиця об’єднує декілька простих або групових таблиць.
Результати розподілу даних досліджень зручно стисло та наочно подати за допомогою графічних методів.
Графік – цифровий малюнок, який дозволяє представити суть явища, сприяє його аналізу та популяризації результатів.
Розподіл частот, як правило, зображають за допомогою полігона або гістограми. Полігон частот переважно використовується для графічного зображення дискретних рядів, гістограма – інтервальних.
Побудова графіка включає етапи: вибір шкали і побудову координатної сітки, відкладання числових значень на координатній сітці, послідовне з'єднання точок плавною лінією.
Будують графіки в прямокутній системі координат. Кожен ряд розподілу містить два елементи: на осі “Х” відкладають значення або порядок ознаки, на осі “У” – частоту.
Для зображення динаміки явищ, процесів, а також для порівняння ознак використовують діаграми. Діаграми можуть бути лінійні, стовпчикові (вертикальні, горизонтальні), стрічкові та секторні. Окрім площинних часто використовують об'ємні діаграми.
4.Вимоги до підготовки та проведення спостереження. Протокол спстереження
Спостереження − складна комплексна операція індивідуального сприйняття та одночасного аналізу подій чи процесів.
Для забезпечення високої результативності, дотримуйтеся наступних вимог до проведення наукового педагогічного спостереження:
Наявність чітко визначеної мети.
Складання наперед продуманого і письмово зафіксованого плану.
Мінімальна кількість ознак, які вивчаються, їх точне визначення.
Передбачення можливих помилок та їх попередження.
Етапи підготовки та проведення спостереження:
1. Підготовчий:
1) чітке визначення місця спостереження в експерименті, його зв’язку з іншими методами;
2) визначення об’єкта спостереження (та частина незалежної або залежної змінної, яка буде контролюватися засобом спостереження);
3) вибір місця, часу та допоміжних засобів спостереження;
4) планування спостереження.
2. Процес спостереження:
1) попереднє сприйняття події (явища);
2) категоризація виділених ознак;
3) порівняння виділених ознак з раніше відомими;
4) віднесення події (явища) до певного класу.
3. Аналітичний:
1) архівація події (явища);
2) аналіз;
3) маніпуляція з характеристиками;
4) опис спостереження;
5) формулювання висновків.
Планування спостереження − це вибір форми фіксування подій та їх змістових ознак, а також певного мінімуму отримання і фіксування подій.
Форми фіксування подій (явищ): протоколи, картки, хронокарти, стенограми, магнітофонні записи, відеозаписи, щоденникові записи.
Архівація подій передбачає додаткову обробку використовуваних форм фіксування:
- додавання записів із пам’яті;- введення аналітичних елементів;- нумерацію;- класифікацію;- систематизацію;- розміщення даних в папках, на комп’ютерній основі.
Архівацію ще називають паспортизацією події.
Орієнтована форма протоколу спостереження
