- •Соціальна психологія
- •Основні форми соціально-психологічного знання і практика педагогічної діяльності.
- •2.Психологія групи: види, структура, динаміка.
- •3.Психологічні особливості групового впливу
- •5. Особистісна проблема та її роль у формуванні емоційних, поведінкових і когнітивних деформацій суб’єкта.
- •4. Механізми групової психокорекції.
- •Експерементальна психологія та психодіагностика
- •1. Психометричні вимоги до діагностичних методів.Експерементальна вибірка:чисельність стратегії її побудови.
- •2.Види та структура проективних методів.
- •3.Інтерпретація результатів дослідження
- •4.Вимоги до підготовки та проведення спостереження. Протокол спстереження
- •5. Специфіка тестів
- •6.Структура дослідницької програми.
- •7.Види експериментальних планів. Протокол експерименту.
- •8.Види та структура опитувальників.
- •9.Діагностика психологічної готовності до навчання у школі.
- •10. Вимоги до підготовки та проведення психологічної бесіди. Протокол бесіди.
- •11.Діагностика інтелекту.
- •12Діагностика волі.
- •13Експериментальна взаємодія. Етапи психологічних досліджень.
- •14Діагностика креативності.
- •15.Діагностика міжособистісних стосунків.
- •16Діагностика емоційної сфери особистості. Методика діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів (за в.В. Бойко)
- •17Деонтологічний аналіз психологічних досліджень.
- •18Діагностика уяви.
- •19Діагностика професійних схильностей і професійної придатності.
- •20Діагностика самосвідомості.
- •21Структура діагностичних висновків.
- •22Діагностика мотивації.
- •23Діагностика рівнів адаптації.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
- •24Діагностика темпераменту. Дослідження типу темпераменту: тест-опитувальник г. Айзенка з 57 запитань, бланк для відповідей, ручка або олівець.
- •25Діагностика характеру. Діагностика акцентуацій характеру г. Шмішека
- •26.Діагностика навчальної мотивації.
- •27.Діагностика сприймання.
- •28. Діагностика уваги.
- •29.Діагностика пам’яті.
- •30.Діагностика мислення.
- •Увага. Фізіологічні основи уваги.
- •2.Відчуття як психічний процес. Фізіологічні основи відчуттів.
- •Сприймання як психічний процес. Фізіологічні основи сприймання.
- •Пам’ять як психічний процес. Фізіологічні основи пам’яті.
- •Мислення як психічний процес. Фізіологічні основи мислення.
- •Уява як психічний процес. Фізіологічні основи уяви.
- •Емоції і почуття. Їх фізіологічні основи та соціальна природа.
- •Воля. Фізіологічні основи та соціальна природа волі.
- •Темперамент. Фізіологічні основи темпераменту.
- •Здібності. Фізіологічні основи та соціальна природа здібностей.
- •Особистість: структура, спрямованість.
- •Спілкування: види, структура, закономірності.
- •Характер. Соціальна природа характеру.
- •4. Акцентуації характеру
- •6. Формування характеру
- •Свідомість. Структура свідомості. Самосвідомість.
- •Діяльність: типологія, структура, зміст.
- •Мова і мовлення. Фізіологічні основи мови.
- •Генезис форм поведінки у тварин.
- •Вікова та педагогічна психологія – 15
- •Вікові періодизації: принципи, критерії, зміст, соціальне призначення.
- •Психічний розвиток: ознаки, чинники, причини нерівномірності.
- •Авторські навчально-виховні системи.
- •Психологічні особливості ігрової діяльності.
- •2. Структура гри:
- •3. Взаємостосунки в грі:
- •Основні особистісні новоутворення в ранньому віці.
- •Генотипна і середовищна зумовленість розвитку.
- •Основні особистісні новоутворення в дошкільному віці.
- •Психологічні особливості обдарованих дітей.
- •Основні особистісні новоутворення в юнацькому віці.
- •1. Позитивний симптомокомплекс:
- •Основні особистісні новоутворення в молодшому шкільному віці.
- •Основні особистісні новоутворення у підлітковому віці.
- •Психологічна характеристика кризи входження в дорослість.
- •Порівняльна характеристики кризи 3 років і кризи 7 років.
- •Психологічна характеристика кризи 13 років.
- •1. Позитивний симптомокомплекс:
- •2. Негативний симптомокомплекс:
- •2. Негативний симптомокомплекс:
- •Психологічна характеристика кризи 17 років.
- •1. Позитивний симптомокомплекс:
- •Організація психологічної служби
- •Основні напрями діяльності психолога освіти
- •Форми платування та звітності практичного психолога
- •Психологія конфлікту – 2
- •Конфлікти: типологія, психологічний зміст.
- •Детермінанти, профілактика і способи конструктивного розв’язання конфліктів.
- •Етнопсихологія – 1
- •Етнос як науковий феномен: причинність, динамічні і статичні ознаки, перспективи розвитку.
- •Патопсихологія – 3
- •Психічне здоров’я та його критерії.
- •Психічний дезонтогенез та його типологія.
- •Особливості патопсихологічних синдромів?
- •I. Невротичні:
- •II. Афективні:
- •III. Галюцинаторно-маячні:
- •IV. Патології ефекторно-вольової сфери:
- •V. Продуктивного розладу свідомості (потьмарення):
- •VI. Порушення глибини ясності (вимкнення) свідомості:
- •VII. Органічного ураження головного мозку:
- •VIII. Судомні:
- •Психологія девіантної поведінки – 1
- •Девіантна поведінка: види, причинність і наслідки.
- •Етика і психологія сімейного життя – 2
- •Типи сім´ї. Сімейні цінності.
- •Психологічні особливості сімейного спілкування.
- •Самовиховання і саморегуляція особистості – 1
- •Вікові можливості самовиховання особистості.
- •Основи психотерапії – 3
- •Поняття про психотерапію. Мета, завдання і принципи діяльності психотерапевта.
- •Основні теоретичні напрями психотерапії (глибинна, гуманістична, екзистенційна, когнітивно-поведінкова психотерапія).
- •3. Основні методи психотерапії. Механізми внутрішньо особистісних змін у процесі психотерапії.
Спілкування: види, структура, закономірності.
Спілкування — це різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.
Особливість спілкування — у його нерозривному зв'язку з діяльністю.
ВИСНОВКИ про роль спілкування у психічному розвитку дошкільника:
- дошкільний вік є періодом початкового фактичного утворення особистості;
- спілкування виступає найважливішим фактором психічного і особистісного розвитку дошкільника;
- труднощі психічного розвитку дошкільника пов'язані, як правило, із неадекватно побудованим спілкуванням між дитиною і близькими дорослими;
- характер психологічних проблем у дошкільному віці виявляється як несприятливі тенденції у поведінці дитини, або необґрунтована стурбованість батьків (чи інших дорослих з оточення малюка) щодо дитини через незнання ними норм її розвитку.
Поняття спілкування та його види
СПІЛКУВАННЯ - це процес передавання й сприймання повідомлень за допомогою вербальних і невербальних засобів, що охоплює обмін інформацією між учасниками спілкування, її сприйняття й пізнання, а також їхній вплив один на одного і взаємодією щодо досягнення змін у діяльності.
Динаміку процесу спілкування можна подати в такий спосіб: а) передавач, відправник; б) одержувач, приймач, адресат; в) канал зв'язку; г) шум, сигнал; д) код, декодер.
До структури спілкування належать:
• комунікативно-інформаційний компонент, що означає приймання (реципієнт) і передавання (комунікатор кореспондент) повідомлень і майбутній зворотний зв'язок, в основі якого - психологічний контакт;
• пізнавальний (перцептивний) компонент, що ґрунтується на процесі сприйняття й розуміння людьми один одного;
• інтерактивний (конативний) компонент, пов'язаний з процесом впливу, поведінкою.
Виокремлюють такі види спілкування:
• міжособистісне;
• між особистістю і групою;
• групове і міжгрупове;
• масове;
• довірливе і конфліктне;
• інтимне і криміногенне;
• ділове й особисте;
• пряме й опосередковане;
Безумовно, спілкування можливе лише за допомогою знакових систем. Розрізняють вербальні засоби спілкування (усне і письмове мовлення) і невербальні (немовні) засоби спілкування.
Коли спілкуються за допомогою невербальних засобів, дуже важливими є жести рук, особливості ходи, голосу, а також вираз обличчя (міміка), очей (мікроміміка), поза, рух усього тіла загалом (пантоміміка), дистанція тощо. Причому вираз обличчя іноді краще, ніж слова, говорить про ставлення до співрозмовника. Відомі гримаси, які виражають відданість, доброзичливість, лестощі, презирство, страх, заздрість, ненависть тощо.
У міжособистісному спілкуванні звичайно застосовують письмове й усне мовлення.
Переваги письмового мовлення стають визначальними там, де необхідні точність і відповідальність за кожне слово. Щоб уміло користуватися письмовим мовленням, потрібно збагачувати свій словниковий запас, вимогливо ставитися до стилю.Невербальні засоби спілкування потрібні, зокрема, для того, щоб регулювати плин процесу спілкування, створювати психологічний контакт між партнерами; виявляти емоції, відображати оцінку ситуації. Як правило, вони не можуть самостійно передавати пряме значення слів, за винятком деяких жестів. Невербальні засоби точно скоординовані між собою і словесними текстами.
Невербальні засоби спілкування поділяють на три групи:
1. Візуальні:
• кінетика (рух рук, ніг, голови, тулуба);
• напрям погляду і візуальний контакт;
• вираз очей;
• вираз обличчя;
• поза (зокрема, локалізація, зміна поз щодо словесного тексту);
• шкірні реакції (почервоніння, піт);
• дистанція (відстань до співрозмовника, кут повороту до нього; особистий простір);
• допоміжні засоби спілкування, зокрема особливості статури (статеві, вікові) і засобів зміни зовнішності (одяг, косметика, окуляри, прикраси, татуювання, вуса, борода, сигарета та ін.).
2. Акустичні (звукові):
• пов'язані з мовою (інтонація, звук, тембр, тон, ритм, висота звуку, мовні паузи і їхня локалізація в тексті);
• не пов'язані з мовою (сміх, плач, кашель, подих, скрегіт зубів, "шморгання" носом тощо).
3. Тактильні (пов'язані з дотиком):
• фізичний вплив (вести сліпого за руку, контактний танець та ін.);• такевика (потиск руки, плескання по плечу).
