Соціальна психологія

1. Основні форми соціально-психологічного знання і практика педагогічної діяльності.

З усього різноманіття перших соціально-психологічних теорій зазвичай виділяють три, найбільш значні: психологію народів, психологію мас і теорію інстинктів соціальної поведінки. Принципом або критерієм їх розрізнення є спосіб аналізу взаємовідносини особистості і суспільства.Тоді прикладом першого рішення з'являться психологія мас і теорія інстинктів соціальної поведінки, а прикладом другого рішення - психологія народів.

Психологія народів як одна з перших форм соціально-психологічних теорій склалася в середині ХIХ ст. в Німеччині. Психологія народів пропонувала «колективне» рішення питання про співвідношення особистості і суспільства: в ній допускалося субстанціональний існування «зверхіндивідуальної душі», підпорядкованої «сверхиндивидуальной цілісності», якою є народ (нація). У ній повинні застосовуватися інші методи, а саме аналіз продуктів культури: мови, міфів, звичаїв, мистецтва. Вундт відмовився від невизначеного поняття «духу цілого» і надав психології народів трохи більш реалістичний вигляд, що дозволило йому навіть запропонувати програму емпіричних досліджень для вивчення мови, міфів і звичаїв. Психологія народів у його варіанті закріплювалася як описова дисципліна, яка не претендує на відкриття законів.

Психологія мас є іншу форму перших соціально-психологічних теорій, бо вона, за запропонованим вище критерію, дає вирішення питання про взаємовідносини особистості і суспільства з «індивідуалістичних» позицій. З точки зору Лебона, всяке скупчення людей є «масу», головною рисою якої є втрата здатності до спостереження. Типовими рисами поведінки людини в масі є: знеособлення (що призводить до панування імпульсивних, інстинктивних реакцій), різке переважання ролі почуттів над інтелектом (що призводить до схильності до різних впливів), взагалі втрата інтелекту (що призводить до відмови від логіки), втрата особистої відповідальності (що призводить до відсутності контролю над пристрастями) (Лебон, 1896). Висновок, який випливає з опису цієї картини поведінки людини в масі, полягає в тому, що маса завжди за своєю природою невпорядкований, хаотична, тому їй потрібен «вождь», роль якого може виконувати «еліта». Висновки ці були зроблені на підставі розгляду одиничних випадків прояву маси, а саме прояви її в ситуації паніки. Ніяких інших емпіричних підтверджень не наводилося, внаслідок чого паніка виявилася єдиною формою дій маси, хоча надалі спостереження над цією єдиною формою були екстрапольовані на будь-які інші масові дії.

Третьої концепцією, яка стоїть в ряду перших самостійних соціально-психологічних побудов, є теорія інстинктів соціальної поведінки англійського психолога В. Макдугалла. Основна теза теорії Макдугалла полягає в тому, що причиною соціальної поведінки визнаються вроджені інстинкти. Ця ідея є реалізація більш загального принципу, що приймається Макдугалл, а саме прагнення до мети, яке властиво і тваринам, і людині. Саме цей принцип особливо значущий у концепції Макдугалла; на противагу біхевіоризму (трактує поведінку як просту реакцію на зовнішній стимул) він називав створену ним психологію «цільової» або «горміческой» (від грецького слова «горме» - прагнення, бажання, порив). Горме і виступає як рушійна сила інтуїтивного характеру, пояснює соціальну поведінку. У термінології Макдугалла, горме «реалізується в якості інстинктів» (або пізніше «схильностей»).

Репертуар інстинктів у кожної людини виникає в результаті певного психофізичного нахилу - наявності спадково закріплених каналів для розрядки нервової енергії.

Інстинкти включають афективну (рецептивних), центральну (емоційну) і афферентную (рухову) частини. Таким чином, все, що відбувається в області свідомості, знаходиться в прямій залежності від несвідомого початку. Внутрішнім вираженням інстинктів є головним чином емоції. Зв'язок між інстинктами та емоціями носить систематичний і певний характер. Макдугалл перерахував сім пар пов'язаних між собою інстинктів і емоцій: інстинкт боротьби і відповідні йому гнів, страх; інстинкт втечі і почуття самозбереження; інстинкт відтворення роду і ревнощі, жіноча боязкість; інстинкт придбання і почуття власності; інстинкт будівництва і відчуття творення; стадний інстинкт і почуття приналежності.

З інстинктів виводяться і всі соціальні установи: сім'я, торгівля, різні суспільні процеси, в ​​першу чергу війна. Частково саме через це згадки в теорії Макдугалла схильні були бачити реалізацію дарвінівського підходу, хоча, як відомо, будучи перенесено механічно на суспільні явища, цей підхід втрачав яке б то не було наукове значення. Незважаючи на величезну популярність ідей Макдугалла, їх роль в історії науки виявилася досить негативною: інтерпретація соціальної поведінки з точки зору певного спонтанного прагнення до мети узаконювала значення ірраціональних, несвідомих потягів в якості рушійної сили людства.