1991 – 1994 Рр. – перший Президент незалежної України.

Л.Кравчук об’єднав навколо себе центристські політичні сили і частину представників партійно-державної номенклатури, які підтримали незалежність України.

На виборах 1994 р. – кандидат у Президенти, де поступився Л.Кучмі.

Л.Кравчук – член Комісії з питань культури і духовності, президент фонду сприяння мистецтвам України, депутат ВРУ.

Історичною заслугою Л.Кравчука є те, що він наполегливо і послідовно втілював у життя ідею незалежності України,очолював складні процеси державотворення на першому етапі самостійності України. Але ним не було вжито заходів для проведення глибоких ринкових перетворень, що призвело до значного погіршення соціально-економічної ситуації в Україні.

3.

Леонід Данилович Кучма народився 9 серпня 1938 р. в с. Чайкине Новгород-Сіверського району на Чернігівщині в сім’ї колгоспників.

Навчався на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського університету, у 1960 р. – працював у конструкторському бюро «Південне» інженером → І-им заступником генерального директора. Був технічним керівником космодрому Байконур.

1986 – 1991 рр. – генеральний директор ВО «Південмаш» - найбільшого заводу бойової та ракетно-космічної техніки. За участь у створенні унікальних технологій удостоєний Ленінської премії та Державної премії України за розроблення і створення ракетного комплексу «Циклон».

Кандидат технічних наук, професор. Обирався почесним доктором багатьох провідних вишів світу і дійсним членом ряду академій наук.

У 1990 р. – обраний депутатом ВР УРСР.

13 Жовтня 1992 р. – прем’єр-міністр України.

21 вересня 1993 р. – на знак незгоди з блокуванням його реформаторських зусиль подав у відставку.

1993 -1994 р. – президент Української спілки промисловців і підприємців.

З 1994 р.- Президент України.

Призупинення падіння виробництва;гальмування економічної кризи в країні	Політична і економічна нестабільність (за 1994 -1999 рр. в Україні помінялися 4 уряди)
Утвердження України на міжнародній арені	Недостатні темпи соціально-економічних реформ
Прийняття Конституції України	Зупинення гіперінфляції; введення власної валюти – гривні

4.

Чергові вибори народних депутатів України відбулися 29 березня 1998 р. відповідно до нового закону «Про вибори народних депутатів України» за змішаною мажоритарно-пропорційною системою. Участь у голосуванні взяли 70,78% виборців.

У виборах у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі взяли участь 30 політичних партій та блоків партій.

Найбільшу кількість голосів виборців здобули:

1. Комуністична партія України – 24,65%, 84 депутатські мандати.

2. Народний Рух України – 9,4%, 32 депутатські мандати.

3. Блок соціалістичної та селянської партії України – 8,56%, 29 д. м.

4. Партія зелених України – 5,43%, 19 д. м.

5. Народно-демократична партія – 5,01%, 17 д. м.

6. Всеукраїнське об’єднання «Громада» - 4,68%, 16 д. м.

7. Прогресивна соціалістична партія України – 4,04%, 14 д. м.

8. Соціал-демократична партія України (об’єднана) – 4,01%, 14 д. м.

В одномандатних виборчих округах було обрано:

1. безпартійних – 111

2. членів комуністичної партії – 38

3. Народного Руху України – 13

4. народно-демократичної партії – 11

5. представників аграрної партії – 8

6. всеукраїнського об’єднання «Громада» - 6.

Стійкої парламентської більшості,здатної приймати закони,вносити поправки до Конституції, утворено не було.

Внаслідок компромісу різних політичних сил головою ВР обрали Олександра Миколайовича Ткача,представника блоку Соціалістичної та Селянської партії.

Тривало протистояння між представниками різних політичних сил у парламенті.

На початку 2000 р. в парламенті склалась конституційна більшість (237 депутатів), було переобрано керівництво ВР (головою ВР став І.Плющ), почалася співпраця між ВР, Кабінетом Міністрів і Президентом.

5.

Вибори президента України відповідно до Конституції України було призначено на 31 жовтня 1999 р.

Було внесено 30 прізвищ кандидатів у Президенти.

Починаючи з літа 1999 р., навколо виборів точилась гостра боротьба.

У наслідок виборів 31 жовтня у ІІ тур вийшли:

- Кучма Л. Д. (36,47%);

- Симоненко П. М. (22,25%);

За президентськими виборами спостерігали 400 експертів ООН, ОБСЄ, Рада Європи та інші.

14 листопада відбувся ІІ тур виборів. Президент – Л.Кучма.

Уперше вибори не поділили Україну навпіл, Л.Кучма переміг у зх., центральних і сх.. областях.

Відбулась зміна уряду. У грудні 1999 р. – Прем’єр-міністр України В.Ющенко (тодішній голова Національного банку України). На цій посаді він був до квітня 2001 р.. За період його прем’єрства в економічному житті країни відбулись важливі зрушення:

• Намітилось економічне зростання;

• Його уряд зазнав значного тиску з боку різних політичних сил;

• Ю.Тимошенко, якій вдалося стабілізувати становище в галузі, постійно критикували → усунули з посади → порушили кримінальну справу.

• Відбулись важливі реформи в системі освіти.

Формування парламентської більшості призвело до змін у керівництві ВРУ:

• Головою ВРУ став І.Плющ.

Було прийнято ряд законів : Кримінальний і Земельний кодекси. Останній закріпив право приватної власності на землю.

6.

16 квітня 2000 р. – Всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

Понад 80 % виборців висловились за:

1. двопалатний парламент;

2. скорочення кількості депутатів з 450 до 300;

3. ліквідацію права депутатської недоторканності;

4. надання Президентові права достроково припиняти повноваження ВРУ, якщо вона :

• протягом І місяця не сформує постійну діючу парламентську більшість;

• не затвердить протягом 3 місяців підготованого і поданого в установленому Кабінетом Міністрів порядку проекту державного бюджету України.

Підсумок.

Виконання рішень референдуму поставило на порядок денний питання про внесення суттєвих змін до Конституції і виборчого закону.

7.

Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб’єктом міжнародних відносин.

5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму ВРУ звернулася із Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна відповідно до принципів ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права.

- 2 грудня 1991 р. – незалежність України визнали Польща і Канада.

- 3 грудня – Угорщина.

- 4 грудня – Литва і Латвія.

- 5 грудня – Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія, Хорватія.

- До кінця грудня – Німеччина, США, Японія, Франція, Італія, Іспанія, Китай, Швеція, Норвегія, Фінляндія, країни Латинської Америки – 57 держав.

До кінця першого року незалежність України визнали 132 країни.

На теперішній день – усі члени ООН (186).

І міжнародна угода незалежної України – підписаний в Києві 6 грудня 1991 р. «Договір про основи добросусідства і співробітництва між Україною та Угорською республікою».

Нині Україна підтримує дипломатичні відносини із 70 країнами світу, має своїх постійних представників у таких міжнародних організаціях, як:

• ООН,

• ЮНЕСКО,

• МАГАТЕ.

Україна є членом ОБСЄ, Ради Європи, тісно співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями.

Міжнародне визнання було пов’язане з набуттям Україною без’ядерного статусу, про який було проголошено в Декларації про державний суверенітет.

У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов’язувалась протягом 7 років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди.

Вкінці цього року у Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України , Росії, США і Великобританії підписали Меморандум про гарантії безпеки України.

Як компенсацію за ліквідацію ядерної зброї Україні було виплачено 375 млн. доларів.

8.