46. Ситуаційний підхід у розслідуванні злочинів

Криміналістичний ситуаційний підхід можна розглядати як діяльність по збиранню інформації про обстановку, що склалася, її оцінці й прийняттю рішень щодо переборення негативних обставин, що виникли. У зв’язку з цим можна розглядати різноманітність вказаних видів слідчих ситуацій як єдину систему: 1) криміногенних ситуацій, в яких вчиняються злочини; 2) кримінальних ситуацій, викликаних вчиненням певних злочинів; 3) слідових ситуацій; 4) ситуацій прояву ознак (слідів) злочину; 5) пошукових ситуацій виявлення оперативно-розшуковими органами ознак (слідів) злочину; 6) слідчих ситуацій проведення перевірочних дій; 7) слідчих ситуацій різних етапів і відрізків часу розслідування; 8) ситуацій судового розгляду (судо­вих ситуацій); 9) післясудових ситуацій виконання судових рішень.Викладене дає підставу виділити наступні блоки ситуацій: І — криміногенно-кримінальні ситуації; II — ситуації прояву ознак злочину; III — слідчі ситуації; IV — ситуації судового розгляду (судові ситуації); V — післясудові ситуаціїКерування ситуаціями, що складаються в процесі судового розгляду кримінальної справи, передбачає перевірку доказів, зібраних у ході досудового провадження, криміналістичне забезпечення судового слідства, судових дебатів та ін.Певні ситуації складаються у стосунках між засудженими, що відбувають покарання, і представниками адміністрації установ по виконанню покарань, а також медичних,виховних установ. У цих випадках криміналістична діяльність має на меті з’ясування даних, що сприяють вивченню обставин вчинення того чи іншого виду зло­чинів, можливих злочинних зв’язків з особами, які уникли кримінальної відповідальності, злочинними групами та організаціями і зрештою — попередження злочинів, що готуються. У цьому плані можна говорити і про певну ситуаційну циклічність процесу, що потребує поетапного криміналістичного вивчення ситуаційного підходу.

Поняття слідчої ситуації можна розглядати у двох аспектах, один з яких охоплює стан самого розслідування на даному етапі і має, так би мовити, внутрішній характер, інший містить сукупність умов, за яких відбувається в даний момент процес розслідування, і носить певний зовнішній характер.Таким чином, слідча ситуація складається з двох основних елементів, що визначаються як стан розслідування (внутрішній, сутні-стний чинник) і як обстановка і умови розслідування (зовнішній, інфраструктурний чинник) на певних відрізках того чи іншого етапу розслідування.

41. Сутність та процедура прослуховування переговорів.

Зняття інформації з каналів зв’язку — це отримання інформації шляхом контролю спеціальними технічними заходами електронних комп’ютерних мереж зв’язку; баз даних, телекомунікаційних, інформаційних систем, які здійснюють збирання, обробку, накопичення, пошук і розповсюдження інформації. Як самостійний оперативно-розшуковий захід розрізняють контроль (прослуховування) телефонних переговорів. Сутністю його є сукупність оперативних дій з конспіративного слухового контролю за допомогою спеціальних оперативно-технічних засобів переговорів, що ведуться по мережах телефонного електричного, стільникового, радіорелейного, супутникового, транкінгового оперативного рухомого зв’язку або однобічних повідомлень та, як правило, їх фіксацію з метою одержання відомостей про злочинну діяльність особи, виявлення її зв’язків й отримання іншої інформації в інтересах вирішення конкретних завдань оперативно-розшукової діяльності 13. Відповідно до ЗУ«Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» за наявності підстав і приводів для вжиття заходів забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, членів їхніх сімей та близьких родичів як один із заходів забезпечення безпеки допускається використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження. Рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки приймають орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, дізнання, а також слідчий, прокурор, суд у разі надходження: а) заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім’ї або близького родича; б) звернення керівника відповідного державного органу; в) оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров’ю, житлу і майну зазначених осіб. У ст. 141 КПК передбачено, що в разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб можуть провадитися прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки. Прослуховування телефонних та інших переговорів здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду. Деякі автори обгрунтовано вважають, що прослуховування телефонних переговорів прирівнюється до обшуку, а фіксація такої інформації — до виявлення доказів 14.

Такий висновок є правильним, оскільки вжиття заходів стеження за поштовою кореспонденцією та телекомунікаційною інформацією особи має розцінюватись як втручання у здійснення особою права на недоторканність житла. Останнім часом, в епоху бурхливого розвитку комп’ютерних засобів зв’язку, збільшується кількість випадків несанкціонованих проникнень до комп’ютерних баз даних, зростає комп’ютерна злочинність. Це також є посяганням на недоторканність житла, проникненням у житло чи до іншого володіння особи, оскільки комп’ютери, що є власністю фізичних осіб, знаходяться у житлі чи іншому володінні особи, наприклад в офісі приватної фірми.

Ситуація погіршується тим, що в законодавстві України відсутні норми правового регулювання національної складової мережі Інтернет. За порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, передбачена кримінальна відповідальність за ст. 163 КК. Вчинення зазначених дій з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, є кваліфікуючою ознакою цього злочину.