4.14. Запонка (до манжета сорочки): [за́понка], ы, жін. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське); [шп'і́н'ка], ы, жін. (Онок).

Назва за́понка вживається в українській літературній мові із значенням «застібка з металу або іншого матеріалу для манжетів чи коміра верхньої чоловічої сорочки» [СУМ, ІІІ: 273]. Така назва походить від прасл. zapona, іменна основа, пов’язана чергуванням голосних із zapęti (<*zapьnti) «запнути, затягти», похідним від pęti, укр. п’я́сти́ [ЕСУМ, ІІ: 237]. В бойківських говірках назва запо́нка поширена в кравецькій справі із значенням «петелька» [СБГ, 282].

Назва шпі́нка подається в словнику [Грінченко, ІV: 511] із значенням «те саме, що шпо́нька (запонка)». У закарпатській говірці с. Сокирниця Хустського р-ну відома назва шпу́нка «петля для ґудзика» [ССк., 424]. Назва шпі́нка відома також як застаріла в буковинських говірках із значенням «шпилька» [СБГ, 670].

Слово шпі́нка споріднене зі спо́на «пряжка», спина́ти «поєднувати, сполучати», п. spinaс́ «тс». [ЕСУМ, VІ: 464]. Назва спо́на (спі́нка) «запонка» походить від дієслова п’ясти́ (див. п. 2.6.).

4.15. Стрічка, вузька смужка кольорової тканини, що використовується як прикраса, для оздоблення і т.Ін.: [па́нтлиͤ к], а, чол. (Онок, Боржавське); [л'е́нта], ы, жін. (Великі Ком’яти).

У словнику [Грінченко, ІІІ: 93] подається назва па́нтличка із значенням «петля із тесьмы». В закарпатській говірці с. Сокирниця Хустського р-ну вживається назва па́нклик для позначення кольорової стрічки [ССк., 217]. Також, у словнику [Там само] подається порівняння з угорською мовою: pа́ntlika тс. Назва па́нтликі поширена в бойківських говірках із значенням «вузькі стрічки на капелюсі» [Онишкевич, ІІ: 38]. Назва па́нтелик, панталі́чка, панталі́чник відома і в гуцульських говірках для позначення стрічки [Гг, 144]. Ця назва виводиться від австро-баварського [pantl] «зав’язка, стрічка» (нвн. Band «зав’язка»). Існує безпідставне припущення Корша про походження від аз. pänd «мистецтво, хитрощі, виверт» [ЕСУМ, ІV: 278].

Назва ле́нта подається в [СУМ, ІV: 477] як народно-поетияна, розмовна, рідковживана із значенням «стрічка». В українських говорах ця назва відома ще для позначення ленти (взято изъ русск. яз.) [Грінченко, ІІ, 355]; пор. також буков. лє́нта «стрічка» [СБГ, 257], західнопол. лє́нта «те, що косник (стрічка, яку дівчата заплітають у косу)» [Аркушин, І, 282].

Назва ле́нта запозичена, очевидно, через посередництво російської мови з німецької; нвн. [Linte] «стрічка, стьожка» ( <двн. linta т.с.) виникло з лат. lintea (прикм. жін. р.), linteus (чол.р.) «льняний, полотняний», похідного від līnum «льон», з яким пов’язані прасл. lьnъ, укр. льон [ЕСУМ, ІІІ: 221].

4.16. Окуляри: [очкы́], ӱв, мн. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське); [окола́ріjі], й, мн. (Онок, Боржавське); [попасе́мы], м, мн. (Онок, Великі Ком’яти).

В закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну поширені назви очкы́, окола́рії для позначення окуляр. Назва очкы́ запозичена, ймовірно, з російської мови; пор. рос. очки́ т.с. [ССк., 214, 215].

Назва окола́рії споріднена з укр. окуля́ри «оптичний прилад з двох скелець», яке є запозиченням з польської мови; пол. okulary походить від лат. okulāris «очний», утвореного від oculus «око» [ЕСУМ, ІV: 177].

Назва попасе́мы запозичена з угорської мови; пор. угор. papaszem т.с. [Лизанець, к. № 263].

4.17. Портсигар: [та́рца], ы, жін. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

В закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну поширена назва та́ца із значеннями «портсигар; піднос, таця» [ССк., 349]. Така назва для позначення підносу вживається в наддністрянських [Шило, 251] та гуцульських [Неґрич, 167] говірках; пор. також укр. та́ця «рідко. підно́с (дерев’яний, металевий і т. ін. плоский посуд для перенесення страв); тарі́ль (велика тарілка, кругле блюдо)» [ЕСУМ, Х: 44].

Назва та́рца запозичена з угорської мови; пор. угор. cigarettatа́rca «портсигар» [Лизанець, к. № 267].

4.18. Кишеньковий складаний ножик з деревяною ручкою: [бі́чок], ка, чол. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

Назва бі́чок запозичена з угорської мови; пор. угор. bicska, діал. [bicsak] – т.с. [Лизанець, к. № 312]. В українській мові вживається ще у значенні «ум. до бік (бокъ, часть тѣла; бокъ, сторона предмета, напр. сундука, лодки и пр.; берегъ, сторона рѣки, озера)» [Грінченко, І: 70].

4.19. Галстук: [га́лстук], а, чол. (Онок); [ма́шлиͤ к], а, чол. (Великі Ком’яти, Боржавське).

Назва га́лстук в українську мову, можливо, запозичена з російської мови; пор. рос. галстук тс. У західнополіських говірках поширена назва га́лстик для позначення галстука, краватки [Аркушин, І: 84]. Походить назва га́лстук «краватка» з німецької мови; нім. Hа́lstuch «нашийна хустка» або Hа́lsstück «річ для шиї», утворене з основ іменників Hals «шия», спорідненого з двн. днн. гот. hals, дангл. heals, лат. collus (<colsus) «тс.», і Tuch «хустка», спорідненого з двн. tuoh, днн. фриз. dōk, гол. doek, або Stück «кусок, штука» [ЕСУМ, І: 461].

Назва ма́шлик вживається в закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну для позначення краватки. Ця назва утворилася на ґрунті українських говорів Закарпаття додаванням суфікса –ик до іменника ма́шля «те саме, що машлик», який є запозиченням з угорської мови; пор. угор. mа́sli т.с. [ССк., 169].