4.20. Зонтик: [зо́нтиͤ к], а, чол. (Онок, Боржавське); [ширн'і́вка], ы, жін. (Онок, Великі Ком’яти); [дошчани́к], а, чол. (Великі Ком’яти).

Назва зо́нтик – запозичення з російської мови. Рос. зо́нтик запозичено з голландської мови як термін мореплавства в петровську епоху. Гол. zо́nnedeck «захист від сонця» складається з основ слів zonne «сонце», спорідненого з нвн. Sonne, двн. дісл. sunna, лат. sōl, псл. *s^ъļnьce, укр. со́нце, і deck «покривало, попона», спорідненого з нвн. Decke «тс.», decken «покривати» двн. decchen «тс.». Первісна форма рос. зо́нтик (<*зонедек) була сприйнята як демінативна, внаслідок чого шляхом зворотного словотвору виникло зонт [ЕСУМ, ІІ: 277].

Назва ширньо́вка як застаріла вживається в закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну із значенням «те саме, що гамбре́ла (парасоля)» [ССк., 44, 420]. В словнику подається порівняння з угор. esernÿo, нім. Schirne; значення тс. [Там само].

Назва дощани́к утворилася за допомогою суфіксального способу з прикметника доща́ний, і далі – дощ (див. п. 1.28.). В українській літературній мові назва доща́ник як рідковживана поширена із значенням «невелике річкове плоскодонне судно або великий човен для перевезення вантажів» [СУМ, ІІ: 402].

4.21. Гаманець, шкіряна сумочка для грошей: [кошил'о́к], л'ка, чол. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

Назва кошильо́к запозичена, можливо, з російської мови; пор. рос. кошелё́к «тс.». Утворена російська назва кошелё́к за допомогою суфіксального способу від іменника коше́ль, що походить від прасл. *kosįo-, яке, на думку Фасмера, близьке до лат. quālum «плетена корзина», з (*quaslo) quasillus «корзиночка» [Фасмер, І: 254].

4.22. Весільний букетик на одязі дружби: [коси́ц'а], і, жін. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

Назва коси́ця подається в [СУМ, ІV: 305] із значеннями «зменш.-пестл. до коса́ (заплетене волосся); бот., розм. те саме, що ву́са (тоненькі пагони, стеблинки деяких рослин, які служать для їх розмноження або для прикріплення до чого-небудь); розм. квітка, якою заквітчуються; рідко. загнуте перо у хвості птаха; діал. цівка». В закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну цю назву вживають для позначення квітки [ССк., 151]; пор. також гуцул. коси́ця, коси́ца, коси́ці «квітка; заквітчане верхів’я смереки, яке прикріплюють на кроквах як символ закінчення будівництва хати; вид орнаменту на вишивці, писанці; те саме, що заво́дини (вечір на передодні весілля, вінкоплетини); струмінь» [ГГ, 102]; бойк. коси́ця «довге піря на хвості півня; городня квітка, якою дівчата прикрашують волосся; листок трави; паморозь на вікнах; суцвіття рогози; букет; перен. фонтан, струмок; хохол» [Онишкевич, І: 380].

Назва коси́ця утворилася за допомогою суфіксального способу, додаванням суфікса -иц(я) до іменника коса́ «заплетене волосся», який походить від прасл. kosa, пов’язане чергуванням голосних із česati [ЕСУМ, ІІІ: 48].

4.23. Помпон: [кы́тиц'а], і, жін. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

Про назву ки́тиця див. п. 3.10.

4.24. Пустушка, соска: [цу́цлиͤ к], а, чол. (Онок, Великі Ком’яти, Боржавське).

Назва цу́цлик поширена в закарпатській говірці с.Сокирниця Хустського р-ну із значенням «дитяча соска –«пустушка» [ССк., 411].

Як зазначає П.Лизанець, майже на всій території Закарпаття пустушка, соска для дітей ввійшла в побут досить пізно, десь на початку ХХ ст., але сама назва цу́цлик побутувала серед населення на позначення «соски, виготовленої саморобним способом». Виготовляли ці соски так, що загортали у кусник звичайного полотна цукор, пожований хліб тощо і давали ссати дітям. Коли з’явилася соска з гуми, виготовлена фабричним способом, то цією старою назвою почали називати і нову. Назва цу́цлі з угор. cucli – т.с. На українському діалектному ґрунті за допомогою суфікса –ик виникла форма цу́цлик [Лизанець, к. № 243].