2. Безпека, гігієна праці та протипожежна безпека під час проведення землевпорядних робіт

   1. Безпека праці і побуту під час польових робіт

1. Виробнича санітарія, гігієна праці і відпочинку при польових розвідувальних роботах. Вплив високих та низьких температур на працівників. Терморегуляція організму.

2. Енергетичні витрати і харчування робітників. Місцеві інфекційні захворювання. Харчування і водопостачання в польових умовах.

3. Вимоги до організації безпечного ведення польових розвідувальних робіт. Порядок оформлення готовності до польових розвідувальних робіт. Організація польової бази партії і табору.

1

У польовому підрозділі кожний працівник повинен постійно піклу­ватися про збереження і зміцнення свого здоров'я і суворо дот­римуватися вимог санітарії та особистої гігієни і тим самим сприяти успішному виконанню виробничого завдання. У цьому відношенні керівник підрозділу повинен служити прикладом для інших членів колективу і вимагати від них чіткого вико­нання встановлених правил.

Спецодяг і спецвзуття, що видаються працівникам, а також постільні речі повинні постійно знаходитися в чистоті.

Адміністрація зобов'язана організувати умови для миття робітників у польових умовах у бані або в спеціально обладна­ному для миття наметі (приміщенні) не рідше одного разу на 10 днів. При виконанні найбільш брудних робіт митися потрібно 3-4 рази на місяць або в міру необхідності.

Особливо ретельно повинні стежити за чистотою тіла, рук і одягу працівники, що беруть участь в приготуванні їжі (кухарі, пекарі та ін.).

При груповому базуванні польових підрозділів, що мають за штатним розкладом посаду лікаря або іншого медичного праців­ника, ними, відповідно до функціональних обов'язків, здійснюєть­ся спостереження за чистотою і температурою повітря у виробни­чо-побутових і громадських приміщеннях, за якістю питної води і харчових продуктів, за відповідністю одягу до клімату і зайня­тості, а також за виконанням працівниками підрозділів вимог гігієни та санітарії, надання медичної допомоги і проведення про­філактичних заходів. Безпосередній контроль за особистою гігіє­ною працівників і чистотою на території бази покладається на начальника партії або керівника комплексного підрозділу.

Медичний огляд працівників, що базуються в розташуванні бази партії або комплексного підрозділу, повинен проводитися не рідше одного разу на рік. Хворі працівники підлягають амбу­латорному лікуванню або госпіталізації у базовому медпункту.

Працівники, що лікуються амбулаторно, залежно від діагно­зу хвороби і стану здоров'я, на розсуд лікаря можуть звільняти­ся від усіх робіт і знаходитися на базі партії, а за необхідності мають бути вивезені до населеного пункту для подальшого ам­булаторного лікування.

Усі працівники, що відряджаються на польові роботи, пови­нні знати правила надання першої допомоги при нещасних ви­падках (опіках, кровотечі, переломах і т.д.). У кожній польовій бригаді один із працівників повинен мати знання і навички з надання першої медичної допомоги в межах вимог санітарного інструктора.

На територіях розташування польових баз партій і бригад необхідно постійно підтримувати зразковий порядок: ями для збору сміття, харчових відходів і відхожих місць повинні влаш­товуватися у відведених місцях не ближче 30 м від наметів; складування сміття, харчових відходів поза спеціально відведе­ними місцями забороняється; при ліквідації табору ями потріб­но засипати землею.

Усі польові підрозділи мають забезпечуватися спеціальними посудинами (бачками, бідонами, флягами і т.д.) для кип'ятіння і зберігання кип'яченої води.

При проведенні польових робіт, пов'язаних з тривалими пе­ресуваннями, кожен працівник повинен бути забезпечений фля­гою для зберігання кип'яченої води. На польових базах партій і місцях тривалого перебування польових підрозділів повинні вста­новлюватися закриті баки з охолодженою кип'яченою водою.

При купанні у відкритих водоймищах необхідно дотримува­тися запобіжних заходів .

Улітку під промінням сонця необхідно працювати з покри­тою головою. У найбільш жаркі години дня (12-13-й год) необ­хідно переривати роботу і переносити її на передвечірні години (після 17-18-ї год).

При роботах у сніжних і піщаних районах при тривалих переходах по сніговому покриву необхідно одягати окуляри з темним склом.

При роботі в районах, де є багато комарів і мошок, потрібно користуватися накомарниками, а всі відкриті частини тіла зма­щувати спеціальними засобами, що відлякують комах. За допо­могою димокурів необхідно виганяти з намету або кімнати ко­марів, а під час сну користуватися запонами.

Під час підготовки до польових робіт керівники пошукових підрозділів установлюють наявність осередків епідемічних за­хворювань і регіонів розповсюдження кліщового енцефаліту. Працівники пошукових підрозділів повинні зробити профілакти­чні щеплення від інфекційних захворювань (кліщового енцефа­літу, малярії, кишкової та іншої інфекції), дотримуватись заходів з особистої гігієни та профілактики, виконувати розпорядження і вказівки місцевих санітарно-епідемічних служб з питань біоло­гічної та епідеміологічної безпеки.

При роботах у районах розповсюдження кліщового енцефалі­ту керівники робіт зобов'язані:

• не допускати до роботи осіб, які не пройшли необхідних щеплень;

• забезпечувати всіх працівників спеціальним одягом і репе­лентами для захисту від гнусу і кліщів;

• проводити обов'язкові особисті огляди і взаємоогляди одягу через кожні дві години роботи, під час обідньої перерви, після закінчення робіт і перед сном, а також перевіряти перед сном намети, спальні мішки і постільні речі. Кліщів, що присмокталися, необхідно негайно знімати і знищувати.

Не дозволяється під час відпочинку лягати на холодну землю.

Вільний від роботи час працівники польових підрозділів про­водять на власний розсуд, але кожний зобов'язаний пам'ятати, що він не повинен порушувати встановленого порядку, а в жит­лових приміщеннях зобов'язаний зважати на інтереси товари­шів, що живуть із ним.

Розваги, які можуть бути небезпечними для життя або здоро­в'я (купання, катання на лижах, полювання, вихід за межі польової бази партії або бригади і т.д.), можуть проводитися лише з дозволу начальника польової партії або керівника робіт (бригадира).

2

Енергетика життєдіяльності організму найточніше характеризує сумарний обмін речовин і, отже, кількісну енергетичну потребу в їжі.

На енергетику життєдіяльності організму людини впливають біологічні, екологічні і соціальні чинники.

Нормальні фізіологічні умови створюються у разі енергетичної рівноваги, тобто у разі відповідності надходження і витрати енергії протягом доби.

Енергетичні витрати можна розділити на:

• нерегульовані волею людини;

• регульовані витрати енергії.

До нерегульованих видів енергетичних витрат належать витрати енергії на основний обмін та на специфічно-динамічну дію їжі.

Енергія, що витрачається на основний_обмін витрачається на підтримання на необхідному за даних умов рівні функцій життєзабезпечуючих систем організму – роботи серця і кровозабезпечення, дихання і роботи легень, функції нирок, секреторної функції і роботи ендокринних систем, підтримання сталості температури тіла, забезпечення м’язового тонусу та інших постійних функцій.

Величину енергії основного обміну визначають натще (останній прийом їжі за 14 — 16 год до дослідження) у стані спокою (лежачи у зручному положенні) за температури повітря 18 — 20°С. Енергія основного обміну кожної людини індивідуальна і у той же час досить постійна: у дорослих чоловіків із середньою масою тіла 70 кг вона складає біля 1700 ккал, у молодих жінок із середньою масою тіла 60 кг – біля 1400 ккал за добу. Орієнтовно можна прийняти величину енергії основного обміну, що дорівнює 1 ккал на 1 кг маси тіла за 1 годину. Величину основного обміну можна визначити спеціальним дослідженням або за спеціальними формулами і таблицями (Гарріса, Бенедикта тощо).

Розрахунки під час визначення середніх фізіологічних норм харчування звичайно роблять на стандартну масу тіла, яка залежить від зросту, окружності грудної клітки, віку і статі. Середня величина споживання енергії для різних груп дорослого населення розрахована виходячи із середньої ідеальної маси тіла 70 кг для чоловіка і 60 кг для жінки.

Специфічно-динамічна дія (СДД) харчових речовин  пов’язана, мабуть, із посиленням окисних процесів, необхідних для перетворення харчових речовин в організмі, тому прийом їжі супроводжується підвищенням основного обміну, у разі змішаного харчування на 10 – 15 % за добу. Прийом білків підвищує основний обмін на 30 – 40 %, жирів – на 4 – 14 %, вуглеводів – на 4 – 7 %.

Із біологічних чинників на енергетику життєдіяльності організму впливає маса тіла.

Витрати енергії, що регулюються, включають витрату енергії на трудову діяльність, побутову поведінку, домашню роботу, заняття спортом тощо. Ці витрати енергії залежать від умов існування і волі людини та можуть збільшуватися або зменшуватися.

Величина витрати енергії для виконання виробничих процесів (трудової діяльності) визначається об’ємом і характером м’язової фізичної роботи. Чим більше виробничий процес насичений ручною роботою, що потребує фізичних зусиль, тим вищі витрати енергії. Тобто, для визначення величин енергетичних витрат різних професійних груп вирішальне значення має обсяг фізичної роботи, що застосовується у даному виді праці. Дуже активна м’язова діяльність (заняття спортом) може підвищувати обмін речовин у 10 і більше разів.

Із екологічних чинників, що впливають на енергетику життєдіяльності, найважливішими є кліматичні особливості зони проживання.

Енергетичні потреби людини у районах північної зони на 10 – 15 % вищі, а у районах південної зони – на 5 % нижчі, ніж у центральних районах.

Розумова діяльність мало впливає на підвищення енергетичного обміну; під час неї посилюються головним чином пластична і біорегуляторна функції їжі. У зв’язку з цим підвищується значення принципу збалансованості раціону харчування незамінними біологічно активними речовинами.

Якщо енергетична цінність добового харчового раціону не покриває витрати енергії протягом доби, виникає негативний енергетичний баланс, що спричинює мобілізацію всіх ресурсів організму на максимальну продукцію енергії для покриття енергетичного дефіциту. У цьому разі всі харчові речовини, у тому числі білок, використовуються як джерела енергії.

Переважне використання білка з енергетичною метою на шкоду його пластичному призначенню є основним несприятливим чинником негативного енергетичного балансу. У цьому разі витрачається не тільки білок, що надходить у складі їжі, але і білки тканин, спричинюючи в організмі білкову недостатність. Тобто негативний енергетичний баланс нерозривно пов’язаний з білковою недостатністю, яка призводить до аліментарного маразму та дистрофії.

Не менш серйозні негативні наслідки спричинює виражений позитивний енергетичний баланс, коли тривалий час енергетична цінність харчового раціону значно перевищує витрати енергії, що виробляється. Він викликає надмірну масу тіла, ожиріння, атеросклероз, гіпертонічну хворобу.

 Дотримання певних умов при влаштуванні табору для відпочинку дозволить запобігти деяким інфекційним захворюванням. Для життя в польових умовах варто все заздалегідь розрахувати і підготувати, беручи до уваги кількість учасників походу, його тривалість, маршрут і місцеві умови.

Рекомендується зробити додаткові. Вирішити питання про необхідні щеплення краще завчасно після консультацій у фахівців Держсанепідемнагляду. Вони розкажуть вам про захворювання, що представляють найбільшу небезпеку в місцях, куди ви прямуєте.

Крім індивідуальної аптечки необхідно мати засоби для знезараження води, дезінфекції житла, території, тимчасових туалетів, відходів, а також препарати для знищення комах. Якщо ви зібралися в польові розвідувальні роботи, бажано, щоб у складі групи був медичний працівник. Це дозволить найбільш просто і якісно вирішувати багато проблем. Тимчасовий табір треба розбивати на відкритій місцевості. Зберігати продукти і знезаражувати (спалювати, закопувати) відходи слід за всіма правилами, так як їжа і її залишки приваблюють комах і диких тварин.

Вимоги до води і харчових продуктів необхідно виконувати завжди. М’ясо і рибу треба добре варити в день придбання і при відсутності холодильника відразу вживати в їжу. Вимитий посуд рекомендується сушити на сонці і зберігати в щільно закритих чистих ящиках або поліетиленових мішках. Місцеві напої та молоко пити не рекомендується.

Намагайтесь дізнатися в місцевих медичних закладах, чи не виявлено збудників інфекційних та глистових захворювань у водоймищах тієї місцевості, куди ви зібралися. Якщо ви почуєте невтішну відповідь, тоді воду для миття також доведеться кип’ятити, а від купання потрібно буде відмовитись.

Не слід забувати і про боротьбу з комахами, що харчуються кров’ю. Провітрювати житло, постільну білизну та одяг треба щодня. Користуватись ширмою і репелентами в районах, де поширені трансмісивні інфекції, – обов’язкова умова.

Тимчасові туалети (яма з кришкою, стіни та дах – з чагарнику) треба споруджувати вдалині від джерела води і житла. Цю тимчасову споруду після згортання табору необхідно спалити.

Перед відходом з місця стоянки необхідно подбати про те, щоб територія колишнього табору була максимально очищена від всіх слідів вашого перебування.

3

Першим етапом будь-якого топографо-геодезичного виробницт­ва є польові землевпорядні розвідки, які складаються з таких етапів і видів робіт:

• підготовчі організаційно-технічні роботи;

• навантажувально-розвантажувальні та транспортні роботи;

• рекогносцирування геодезичних пунктів;

• закладання центрів, марок, реперів, побудова нових і знесен­ня непридатних геознаків;

• спостереження на пунктах тріангуляції та робота зі світло-та радіодалекомірами, електронними тахеометрами SET-500, SET-5W, GTS-220 та іншими приладами;

• встановлення віх та щогл, зйомка підземних інженерно-тех­нічних комунікацій та ін.

Польові топографо-геодезичні роботи відрізняються від ін­ших такими специфічними особливостями:

• працівники землевпорядних партій знаходяться в експеди­ції впродовж усього польового сезону і через це їх праця і побут невіддільні;

• у процесі польових розвідок на працівників можуть шкідли­во впливати численні травмонебезпечні фактори (рухомі ма­шини та обладнання, падаючі конструкції і деталі, загострені кромки і краї заготовок та інструментів, електрострум, горю­чі та вибухові речовини, хвороботворні мікроорганізми, от­руйні комахи і змії та багато іншого);

• роботи часто виконуються у складних кліматичних і то­пологічних умовах (спека, холод, гори, яри, ліси, ріки, авто-і залізничні магістралі).

Усі види польових топографо-геодезичних робіт мають про­водитися в суворій відповідності до вимог з техніки безпеки, що містяться в технічних інструкціях і технічних проектах.

Польові топографо-геодезичні роботи у важкодоступних ра­йонах у зимовий час можуть проводитися тільки з дозволу кері­вництва підприємства при забезпеченні відповідних безпечних умов праці.

Проведення робіт на відкритому повітрі при температурі нижче —25 °С, на верху геодезичних знаків і різних монтажних конструкцій при температурі нижче -1 °С допускається тільки за особливим регламентом праці, установленим адміністрацією і профкомом підприємства.

Перед початком польових топографо-геодезичних робіт на об'єкті керівники експедицій, польових партій і бригад повинні інформувати про це місцеві органи влади, а при виконанні робіт на об'єктах автомобільних і залізничних доріг, трубопроводів, об'єктах спеціального призначення і інших, крім того, організа­ції та підприємства, у підпорядкуванні яких знаходяться ці об'­єкти. При проведенні робіт у лісових районах керівники топо­графо-геодезичних підрозділів зобов'язані повідомити місцеві лісгоспи, передати їм в установленому порядку схеми маршру­тів пересування бригад із зазначенням засобів пересування, за­планованих термінів проведення робіт на маршрутах і розташу­вання місць базування бригад і партій, а також уточнити най­більш вогненебезпечні зони на ділянці робіт, наявність струмків, водоймищ, боліт, великих полян і т. д., де можна сховатися на випадок пожежі, визначити порядок поведінки, дій у зв'язку з аварійними ситуаціями.

Керівники експедицій і польових бригад у пожежонебезпечний період повинні встановити ділові контакти з лісгоспами з метою отримання від них оперативної інформації про вогнища пожеж.

За наявності в районі робіт пожежонебезпечної ситуації не­обхідно переглянути проект організації польових робіт, конкре­тизувати місця знаходження бригад і маршрути їх руху, сповіс­тити всіх працівників про можливі небезпеки і затвердження відповідних заходів на випадок пожежі. У період лісових по­жеж, що загрожують життю людей, заборонити проведення польо­вих робіт і забезпечити термінову евакуацію бригад із пожежонебезпечних зон до безпечних місць.

При підготовці до польових робіт необхідно надати особливу увагу засвоєнню правил безпечного проведення робіт у пожежонебезпечних районах, а також поведінки персоналу при гасінні лісових пожеж в екстремальних умовах.

З метою оперативного керівництва польові партії і бригади, що виконують топографо-геодезичні роботи в лісових, гірських районах, на водних акваторіях, в інших важкодоступних місце­востях, а також в обжитих районах поза населеними пунктами на відстані 5 км і більше від пунктів державного телефонного зв'язку, повинні забезпечуватися радіостанціями певної потуж­ності, або мобільним телефонним зв'язком для встановлення надійного двостороннього зв'язку з базою експедиції та між со­бою.

Для врегулювання трудових взаємовідносин між працівни­ками і керівниками польових партій та експедицій на польовий сезон повинні встановлюватися тимчасові правила внутрішньо­го трудового розпорядку баз, партій та експедицій. Правила вну­трішнього трудового розпорядку затверджуються керівництвом експедиції за погодженням з профспілковим комітетом.

Для уникнення зайвих водних переправ учасники робіт і виконавці (бригади і партії) повинні проходити переважно за напрямком річок і меж різних водоймищ.

У малонаселених і важкодоступних районах усі польові бри­гади крім звичайного запасу продовольства повинні забезпечу­ватися аварійним запасом продуктів, норми яких установлю­ються керівництвом підприємств за узгодженням з профкомом, залежно від конкретних умов і місця роботи.

У період підготовки до польових робіт керівники підпри­ємств і експедицій зобов'язані встановити через місцеві органи санітарно-епідеміологічного нагляду вогнища епідемічних захво­рювань і райони розповсюдження кліщового енцефаліту. Усі робітники, інженерно-технічні працівники і студенти-практиканти, що відряджаються на польові роботи в зазначені райони, підлягають обов'язковим протиепідемним і профілактичним щепленням у встановленому Міністерством охорони здоров'я порядку, і мають бути навчені заходам проведення особистої профілактики від ураження кліщовим енцефалітом.

До початку польових робіт на підприємствах, в експедиціях і польових партіях мають бути повністю вирішені питання організаційно-технічного порядку:

• забезпечення польових підрозділів транспортними засоба­ми, матеріалами, інструментами, спорядженням, 313 і про­довольством на весь польовий сезон, а також їх доставка на місця робіт;

• організація і облаштування польових баз і підбаз на об'­єктах робіт з урахуванням природно-кліматичних умов району робіт;

• розробка календарних планів і складання схем пересування бригад по ділянках робіт з урахуванням часу проведення робіт і місцевих природно-кліматичних умов, із зазначенням місць переправ через річки, інші водні перешкоди, важкопрохідні ділянки і ділянки підвищеної небезпеки;

• визначення і затвердження складу польових підрозділів, при­значення керівників робіт (бригад), а також відповідальних осіб за експлуатацію транспортних засобів, бурових устано­вок, механізмів та ін.;

• розробка планів заходів щодо охорони праці та пожежної безпеки на період організації та проведення польових робіт, визначення термінів завершення польових робіт і порядку повернення працівників на бази партій і експедицій.

При підготовці до польових робіт необхідно передбачити роз­робку оптимальних маршрутів пересування бригад по ділянці (з урахуванням усіх відомостей про наявність доріг, мостів, пором­них переправ, пристаней, лісоділянок, лісових кордонів, хатинок і т.д.), використовуючи матеріали аерофотозйомок, відомості ліс­госпів, інших організацій і місцевих Рад.

При проведенні робіт у районах, де можливий напад диких звірів, польові бригади забезпечуються вогнепальною зброєю. Зброя закріплюється за керівником бригади за умови отриман­ня від місцевих органів міліції персонального дозволу на право її носіння та застосування.

Видача зброї проводиться і оформляється відповідно вимог МВС України. Особи, що отримали зброю, мають знати правила поводження з нею. Забороняється передача зброї іншим осо­бам. При роботі в заповідниках забезпеченість бригад вогнепа­льною зброєю має погоджуватися з місцевими органами охорони заповідника.

При роботі в малообжитих і важкодоступних районах кож­ний працівник повинен мати індивідуальний пакет першої до­помоги, олівець, папір, компас та індивідуальний недоторканий запас продовольства, включаючи харчові концентрати, сірники в непромокальній обгортці, ніж, рибальські знаряддя для лову риби. Індивідуальна забезпеченість потрібними засобами перевіряється керівником бригади.

Перед виїздом на польові роботи з бази партії начальник партії разом із соціальним інспектором з охорони праці зобов'язані перевірити забезпеченість їх спорядженням, продовольст­вом, засобами індивідуального і колективного захисту, засобами зв'язку і подачі сигналів, дати всі необхідні вказівки керівникам бригад і встановити контрольні бази та місця зустрічі.

Тривалість польових робіт повинна плануватися з урахуван­ням конкретних умов і специфіки роботи. Продовження термі­нів польових робіт на осінньо-зимовий період допускається у виняткових випадках відповідно до існуючих Правил.