2. Процесуальні документи, які складає адвокат в адміністративному процесі і вимоги до них.

 Наймолодшим видом судочинства, якого не існувало як окремого виду за часів СРСР та з початку незалежності України, є адміністративне судочинство. З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, що визначив повноваження адміністративних   судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Адвокат може складати наступні документи:

• позовна заява;

• апеляційна та касаційна скарга;

• клопотання;

• адвокатський запит та ін.

  Статтею 106 КАС встановлено, що у позовній заяві зазначаються:

  1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;

  2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

  3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

  4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

  5) у разі необхідності — клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;

  6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

  За загальним правилом, до позовної заяви (заяви), що подається до суду, має бути долучено документи, що підтверджують сплату судового збору

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

3. Права та повноваження адвоката в адміністративному судочинстві.

Процесуальний статус адвоката в адміністративному процесі подібний до такого ж при розгляді цивільних справ. Юридичні та фізичні особи мають право брати участь в адміністративному процесі особисто або через представника (ст. 56 КАС). Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору на здійснення представництва в суді, мають бути підтверджені довіреністю або усною заявою довірителя із занесенням її до журналу судового засідання. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням, або договором про надання правової допомоги. Стосовно надання правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді у ст. 16 КАС прямо зазначено, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

Адвокат добровільно обирається стороною (третьою особою, заінтересованою особою) і діє в межах наданих йому повноважень.

У ст. 59 КАС визначено, що повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа. Розпорядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо ведення справи є обов'язковими для нього. Представник, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, має право повністю або частково відмовитися від адміністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягти примирення, передати повноваження представника іншій особі (передоручення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинення кожної із цих дій спеціально обумовлено у виданій йому довіреності. Повноваження представника чинні протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено у довіреності. Представник може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особу, яка його ними наділила, і суд. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представника від наданих йому повноважень визначаються статтями 248—250 Цивільного кодексу України.