Тема: Склад мила та його миюча дія. Поняття про синтетичні миючі засоби. Охорона навколишнього середовища від забруднень ПАР.

Мета: Ознайомити зі складом та властивостями мил. Охарактеризувати синтетичні миючі засоби, їхній склад, різноманітність і використання. Порівняти миючі властивості мила й синтетичних миючих засобів. З’ясувати вимоги, яким повинні відповідати синтетичні миючі засоби з точки зору охорони навколишнього середовища.

Обладнання та матеріали: Періодична система хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Поняття та терміни: Жири, естери, вищі карбонові кислоти, синтетичні миючі засоби.

План

1. Історія мила.

2. Мило та миючі засоби.

3. Виробництво сучасного туалетного і господарського мила.

4. Синтетичні миючі засоби. Класифікація СМЗ.

5. Показники якості синтетичних миючих засобів.

6. Засоби для очищення

1. Історія мила.

У далекій стародавності волосся для краси намазували оліями і пахощами. У дні жалоби голову посипали попелом. А потім – дивна справа – жир легко змивався, волосся ставало чистим, блискучим. Адже попіл у сполученні з оліями – прообраз мила. Це властивість і використовували чотири тисячоріччя назад, створивши милоподібну напіврідку речовину "сапо". Застосовували його не стільки з гігієнічними, скільки з косметичними цілями. Липка, що легко засихає, що швидко змивається маса служила для укладання волосся.

Для прання ж використовували миючі глини і соки таких рослин, як мильний корінь, мильнянка. Після винаходу в XVI столітті пральної дошки одержав поширення й інший спосіб прання: білизну укладали в чан, над ним розстелялася полотнина, на яке насипали золу. У чан через полотнину заливали гарячу воду – від змішання з золою виходив луг, і білизна відпиралася швидше. На Русі й у деяких інших країнах луг брали із собою в лазню замість мила.

Мило ж довгий час стояло в одному ряді з медичними засобами і ліками. І лише в 1424 році в Італії, у Севоне, промисловим шляхом стали випускати тверде мило. Жири з'єднували не з золою, а з природною кальцинованою содою, що добували з озер. Для варіння мила використовували яловиче, бараняче, свиняче, кінське сало, кістяний, китовий і риб'ячий жир, відходи жирів різних виробництв. Додавали і рослинні олії – лляну, бавовняну, маслинову, мигдальну, кенжутову, кокосову і пальмову.

Багато сторіч назад виникло миловаріння на Русі, де з древніх часів люди відрізнялися охайністю, звичкою до регулярного миття в лазні, парильні. Мила варили багато – у домашніх умовах і в майстернях ремісників. Потім з'явилися миловарні заводи. Особливо славилися костромські і валдайські майстри.

Російське миловаріння розвивалося самобутнім шляхом. Для цього минулого були дуже сприятливі умови: великі запаси сала, величезні лісові масиви. "Поташною справою" займалися цілі села. Рубали дерева, палили їх у казанах відразу в лісі, а золу заварювали, робили луг, випарювали його, одержуючи поташ. Таке винищування лісів привело до подорожчання дров, пропав і мед. Однак у 1659 році "поташна справа", як прибуткову, передали в царську скарбницю.

Поступово процес миловаріння удосконалювався. Був відкритий заводський спосіб одержання кальцинованої і каустичної соди, що значно здешевило виробництво мила.

2. Мило та миючі засоби.

Миючі засоби – це сполуки, основною складовою яких є миючі речовини. До них відносять господарське мило і синтетичні миючі засоби (СМЗ). Вони являються товарами першої необхідності для особистого застосування і відіграють значну роль в різних галузях промисловості.

Миючі засоби повинні бути не шкідливими.

Функціональні властивості миючих засобів:

• визначаються миючою здатністю (здатністю відновлювати чистоту брудної поверхні),

• виконанням допоміжних функцій (дезінфекція, антистатичний ефект),

• універсальністю – здатністю миючих засобів виконувати основну функцію в середовищі різної жорсткості і температури розчину.

До ергономічних властивостей відносять зручність користування миючими засобами, які залежать від їх консистенції, розчинності, необхідності нагрівання миючого розчину, зручності дозування і внесення.

Надійність миючих засобів характеризується зберіганням їх складу, кольору, запаху. Естетичні властивості визначаються однорідністю кольору і художнім оформленням упаковки.

Мило господарське – це миючий засіб, основними складовими якого є натрієві і калієві солі жирних кислот.

На торгові підприємства поступає мило господарське тверде в кусках з вмістом 72,70 і 60% натрієвих солей жирних кислот. Одержують мило омиленням лугами тваринних і рослинних жирів або нейтралізацією жирних кислот содою, де сировиною являються смоляні (із каніфолі) і нафтенові кислоти. Таке мило містить до 47% натрієвих солей жирних кислот, залишки жиру, лугу і інші домішки; мають невисоку миючу здатність і випускають його для спеціальних цілей. Для одержання мила з більшим вмістом жирних кислот в не вистиглу масу (мильний клей) вводять поварену сіль, щоб виділити мило від домішок. Такий процес називається висолюванням, а одержане мило – ядровим з вмістом 60% натрієвих солей жирних кислот. Для покращення споживчих властивостей ядрове мило старанно перетирають на вальцях і формують. Таке мило містить 70-72% натрієвих солей жирних кислот.

Випускають господарське мило тверде, для миття посуду і господарських виробів. Воно додатково містить соду і інші добавки.