• 14.Бром і йод. Фізичні властивості. Одержання та хімічні властивості брому та йоду. Сполуки брому та йоду з оксигеном.

За фізичним станом простих речовин бром - темно - бура рідина, йод – темно – фіолетові кристали. Вони не мають своїх мінералів і належать до розсіяних елементів та знаходяться у морській воді. Вільні I₂ та Вr₂ можна отримати аналогічно хлору: окисненням бромідів і йодидів сильними окисниками: K₂Cr₂O₇ + 6KI + 7 H₂SO₄ = 4K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ + 3I₂ + 7H₂.

Бром був відкритий за такою реакцією: 2КВr + Сl₂ 2КСl + Вr₂.

Хімічна активність брому і йоду значно менша, ніж хлору і фтору. З багатьма металами і неметалами (наприклад, з фосфором) вони реагують за звичайних умов, а з деякими (наприклад, з воднем) лише при нагріванні. Всі бромо- та йодоводні – безкольорові гази з різким запахом.

Окиснювальна здатність галогенів в ряду фтор - йод зменшується, більш легкі галогени можуть окиснювати галогенід іони більш важких галогенів. Наприклад: Сl₂^- + 2Вr → 2Cl^- + Вr₂.

• 15.Сульфур. Розміщення у Періодичній системі та будова атома сульфуру. Алотропія сірки. Сірка в природі. Добування сірки. Хімічні властивості сірки. Відновні властивості сірки.

Сульфур — типовий неметал. Легко утворює сполуки з металами і майже з усіма неметалами. З Оксигеном утворює оксиди, з Гідрогеном - гідрид сульфуру.

Сірка, яка є природним полімером, що побудований з Сульфуру, відома людству з давніх часів. У природі трапляється як у вільному стані (S₈), так і у вигляді солей - сульфатів і сульфідів різних металів. В незначній кількості знаходиться в нафті, природних газах, в організмах тварин і рослин. Сірка - тверда кристалічна речовина жовтого кольору (Т_пл =112,8^оС), практично нерозчинна у воді, розчиняється в органічних розчинниках (карбіді сульфуру, бензолі, спиртах).

У лаб сірку можна одержати з натрій тіосульфату: Na₂S₂О₃ + 2НС1 = S↓ + 2NaCl + SO₂ + Н₂О.

Маючи в зовнішньому шарі шість електронів: (+ 16), 2,8,6 — атоми Сулфуру проявляють властивості окисника і, приєднуючи від атомів інших елементів два електрони, яких їм не вистачає до повністю заповненої зовнішньої оболонки, перетворюються в негативно двовалентні іони: S⁰ + 2е = S^2-. Але Сулфур — менш активний окисник, ніж Оксиген, оскільки його валентні електрони віддаленіші від ядра атома і слабіше з ним зв'язані, ніж валентні електрони атомів Оксигену. На відміну від Оксигену Сулфур може проявляти властивості і відновника: S⁰ — 6e = S⁶⁺ або S⁰ — 4e = S⁴⁺. Відновні властивості Сулфуру виявляються при взаємодії з сильнішим від нього окисником, тобто з речовинами, атоми яких мають більшу спорідненість до електрона.

Сірководень та сірководнева кислота Сірководень, або гідроген сульфід H2S,— летка сполука Сульфуру з Гідрогеном. У молекулі сірководню атом Сульфуру утворює два ковалентні полярні зв’язки з двома атомами Гідрогену. Розчин H2S у воді називають сірководневою кислотою.

• 17.Сірководень. Добування. Фізичні та хімічні властивості сірководню. Відновні властивості сірководню. Кислотні властивості сірководню.

Сірка з воднем при високій температурі утворює отруйний газ гідроген сульфід (сірководень) – H₂S, який має дуже неприємний запах тухлих яєць. На практиці Н₂S одержують дією розбавлених кислот на сульфіди металів. Наприклад: FeS +2HC1 = FeCl₂ + H₂S↑.

Хімічний зв'язок сірки з воднем у молекулі сірководню ковалентний. Спільні електронні пари зміщені від атомів водню до атомів сірки, тому сірка виявляє негативну валентність. У водному розчині це зміщення є ще більшим. У хім відношенні сірководень — сильний відновник. Відновні властивості його обумовлюються тим, що іон сірки S²⁻ порівняно легко втрачає два електрони і перетворюється в нейтральний атом сірки S⁰, а під впливом сильних окисників втрачає шість електронів і перетворюється в позитивно заряджені іони S⁴⁺.

Розчин сірководню у воді — сірководнева вода, або сірководнева (сульфідна) кислота, — слабка двохосновна кислота. Вона слабкіша за сульфітну кислоту H2SO3.