• 10.Сульфур(IV) оксид. Будова молекули, хім власт. Обування сульфатного ангідриду Сульфатна кислота. Контактний та нітратний способи одержання сульфатної кислоти.

SO₂- сульфур діоксид (сірчистий газ) – прозорий газ з задушливим запахом. У промисловості SO₂ добувають прожарюванням на повітрі сульфідів металів. При розчиненні сірчистого газу у воді утворюється сульфітна (сірчиста) кислота: SО₂ + Н₂О = Н₂SО₃. SO₂ розчиняються у воді, утворюючи сульфітну кислоту.

SO₂ взаємодіє з основними оксидами і гідроксидами, утворюючи солі – сульфіти. SO₂ проявляє властивості окисника і відновника: 2SO₂ + О₂ = 2SО₃ - SO₂ – відновник; 2H₂S + SO₂ = 2Н₂О + S - SО₂ – окисник.

У лаб SО₂ можна отримати при дії конц Н₂SO₄ на мідну стружку: Cu + 2H₂SO₄ = CuSO₄ + SО₂ + 2Н₂О.

SО₃ – сульфур триоксид (сірчаний ангідрид) - прозора рідина з t_кип = 45^оC. SО₃ можна одержати окисненням SO₂ за наявності каталізатора. 2SO₂ + О₂ 2SО₃

Сульфатний ангідрид добре розчиняється в концентрованій сульфатній кислоті, утворюючи олеум. Вміст SО₃ в олеумі складає 60%. Концентрована сульфатна кислота - важка масляниста прозора рідина, що активно поглинає вологу, обвуглює органічні речовини (клітковину, цукор).

Сульфа́тна кислота́ (сірчана кислота, IUPAC — дигідрогенсульфат, застаріла назва — купоросне масло) — сполука сірки з формулою H2SO4. Безбарвна масляниста, дуже в'язка і гігроскопічна рідина.

Контактний метод добування сульфатної кислоти

Нітрозний метод добування сульфатної кислоти

Близько 20% сульфатної кислоти, яку виробляють у світі, добувають нітрозним, або баштовим, методом. У цьому методі окиснення SO2 в SO3 здійснюється нітроген діоксидом NO2:

Нітроген діоксид в цьому методі регенерується за допомогою кисню повітря й знову вступає в реакцію окиснення сульфур(ІV) оксиду:

• 11.Бром і йод. Фізичні властивості. Одержання та хімічні властивості брому та йоду. Сполуки брому та йоду з гідрогеном.

За фізичним станом простих речовин бром - темно - бура рідина, йод – темно – фіолетові кристали. Бром і йод менше поширені речовини в природі, ніж хлор. Вони не мають своїх мінералів і належать до розсіяних елементів та знаходяться у морській воді. Вільні I₂ та Вr₂ можна отримати аналогічно хлору: окисненням бромідів і йодидів сильними окисниками: K₂Cr₂O₇ + 6KI + 7 H₂SO₄ = 4K₂SO₄ + Cr₂(SO₄)₃ + 3I₂ + 7H₂.

Бром був відкритий за такою реакцією: 2КВr + Сl₂ 2КСl + Вr₂.

Хімічна активність брому і йоду значно менша, ніж хлору і фтору. З багатьма металами і неметалами (наприклад, з фосфором) вони реагують за звичайних умов, а з деякими (наприклад, з воднем) лише при нагріванні. Всі бромо- та йодоводні – безкольорові гази з різким запахом.

Окиснювальна здатність галогенів в ряду фтор - йод зменшується, більш легкі галогени можуть окиснювати галогенід іони більш важких галогенів. Наприклад: Сl₂^- + 2Вr → 2Cl^- + Вr₂.

Для реакції водню з бромом і йодом потрібне нагрівання:

Продуктами реакцій є відповідно флуороводень, або фтороводень НF, бромоводень НВг, йодоводень НІ.