- •1.Гідроген. Розміщення у Періодичній системі. Одержання водню. Фізичні та хімічні властивості водню. Відновні властивості водню.
- •2.Оксиген. Розміщення у Періодичній системі та будова атома і молекули кисню. Кисень у природі. Способи одержання кисню у промисловості і лабораторії. Алотропыя кисню.
- •4.Сполуки оксигену пероксидного типу. Будова та властивості. Гідроген пероксид. Окисно-відновні властивості пероксидів. Сполуки оксгену с флуором. Озон, будова, добування, властивості.
- •5.Пероксиди. Пероксид водню. Будова. Одержання та властивості. Окисно-відновні властивості пероксидів
- •6.Фізичні та хімічні властивості кисню. Озон. Оксиди, їх класифікація та властивості.
- •7.Сульфур(IV) оксид. Одержання та властивості. Сульфітна кислота і її солі. Окисно-відновні властивості сульфур(IV) оксиду та сульфітної кислоти і її солей.
- •8.Галогени. Розміщення галогенів у Періодичній системі та будова атомів. Загальна характеристика галогенів. Бром, фізичні та хімічні властивості.
- •9.Хлор у Періодичній системі. Добування хлору в лабораторії та промисловості. Фізичні та хімічні властивості хлору.
- •10.Сульфур(IV) оксид. Будова молекули, хім власт. Обування сульфатного ангідриду Сульфатна кислота. Контактний та нітратний способи одержання сульфатної кислоти.
- •11.Бром і йод. Фізичні властивості. Одержання та хімічні властивості брому та йоду. Сполуки брому та йоду з гідрогеном.
- •12.Сполуки хлору(і). Одержання та властивості. Гіпохлоритна кислота, гіпохлорити.
- •14.Бром і йод. Фізичні властивості. Одержання та хімічні властивості брому та йоду. Сполуки брому та йоду з оксигеном.
- •15.Сульфур. Розміщення у Періодичній системі та будова атома сульфуру. Алотропія сірки. Сірка в природі. Добування сірки. Хімічні властивості сірки. Відновні властивості сірки.
- •17.Сірководень. Добування. Фізичні та хімічні властивості сірководню. Відновні властивості сірководню. Кислотні властивості сірководню.
- •18.Хімічні властивості сульфатної кислоти. Взаємодія сульфатної кислоти з металами та неметалами. Окисні властивості сульфатної кислоти. Якісна реакція на сульфіт-йон
- •19.Хлороводень. Фізичні властивості і добування хлороводню. Хлоридна кислота. Добування та властивості. Якісна реакція на хлорид-йон.
- •20.Амоніак. Будова молекули та фізичні властивості. Добування амоніаку. Хімічні властивості амоніаку.
- •21.Нітритна кислота. Хімічні властивості нітратної кислоти. Окисно-відновні властивості кислоти та її солей.
- •22.*Загальна характеристика елементів підгрупи нітрогену. Азот. Одержання азоту. Фізичні та хімічні властивості.
- •23.Нітратна кислота. Одержання та хімічні властивості нітратної кислоти. Окисні властивості нітратної кислоти. Нітрати. Термічний розклад нітратів.
- •24.Оксигеновмісні сполуки нітрогену. Оксиди нітрогену. Добування та хімічні властивості.
- •25.Фосфатний ангідрид.Будова молекули.Способи одержання. Фосфатні кислоти.
- •26.Оксид фосфору(V). Одержання, властивості і застосування. Фосфатні (мета- і ортофосфатна) та поліфосфатні кислоти. Будова молекул кислот.
- •28.Фосфор. Будова атома, алотропія. Добування та хімічні властивості. Фосфін.
- •29.Оксигеновмісні сполуки фосфору.Гіпосфітна,фосфітна,ортофосфітна кис-ти
- •30,Гідразин, гідроксиламін. Добування та окисно-відновні властивості.
- •31,32.Карбон. Розміщення у Періодичній системі та будова атома карбону. Алотропія карбону. Поширення у природі. Хімічні властивості карбону.
- •33.Оксигеновмісні сполуки карбону. Карбон(іі) оксид і карбон(іv) оксид. Добування та властивості. Карбоніли металів.
- •34.Карбонатна кислота. Будова та хімічні властивості. Карбонати, гідрогенкарбонати. Якісна реакція на карбонат-йон.
29.Оксигеновмісні сполуки фосфору.Гіпосфітна,фосфітна,ортофосфітна кис-ти
Гі́пофосфі́тна кислота́, фосфіна́тна кислота́[1] — неорганічна сполука, одноосновна кислота складу H3PO2. Проявляє слабкі кислотні властивості та утворює з основами ряд солей гіпофосфітів. Здатна також утворювати фосфороорганічні сполуки — фосфінати.
Гіпофосфітна кислота застосовується як відновник, а також як стабілізатор у виробництві поліамідів, полівінілхлориду, поліуретанів.Промисловий спосіб отримання гіпофосфітної кислоти включає взаємодію білого фосфору та розчину гідроксиду кальцію, доведеного до кипіння.[2] Утворені продукти в подальшому оброблюються сульфатною кислотою з утворенням малорозчинного сульфату кальцію:
2P4+Ca(OH)2+ 6H2O=3Ca(H2PO2)2+ 2PH3
3Ca(H2PO2)2 +H2SO4=2H3PO2+CaSO4
Фосфі́тна кислота́, фосфона́тна кислота́[3] — неорганічна сполука, двоосновна кислота складу H3PO3. Проявляє слабкі кислотні властивості, при взаємодії з основамі утворює ряд солей: фосфітів та гідрофосфітів. Утворює ряд фосфороорганічних сполук — фосфонатів.
За звичайних умов є білими гігроскопічним кристалами. Добре розчиняється у воді.
Одним з основних способів отримання кислоти є гідроліз хлориду фосфору(III) в холодному тетрахлорметані як розчинникові:
PCl3+3H2O=H3PO3+3HCL
Іншим поширеним методом синтезу кислоти є взаємодія оксиду фосфору(III) з холодною водою:
P4O6+6H2O=4H3PO3
30,Гідразин, гідроксиламін. Добування та окисно-відновні властивості.
Гідрази́н — хімічна сполука із формулою N2H4. На запах подібна до аміаку, але за фізичними характеристиками схожа на воду. Зазвичай гідразин використовується як 60% водний розчин. Добування: (H2N)2C=O + NaOCl + 2 NaOH > N2H4 + H2O + NaCl + Na2CO3
Гідразин також виготовляють кількаетапним методом із ацетону, аміаку, та пероксиду водню.
Також гідразин можна легко отримати за допомогою так званих кетазинних та пероксидних процесів.
Гідроксиламін — реактивна хімічна речовина з хімічною формулою NH2OH. За кімнатної температури - зазвичай біла, нестабільна, кристалічна та гігроскопічна сполука. Гідроксиламін та його солі використовують як відновники в багатьох органічних та неорганічних реакціях. Сполука є небезпечною, оскільки вона може вибухнути при нагріванні
31,32.Карбон. Розміщення у Періодичній системі та будова атома карбону. Алотропія карбону. Поширення у природі. Хімічні властивості карбону.
Карбо́н (С) або вугле́ць — х.е. з атомним номером 6. Належить до групи до основної підгрупи IV.
Вуглець утворює декілька алотропних видозмін.Серед них природні: алмаз, графіт, лонсдейліт, фулерен, вуглецеві нанотрубки та штучні: карбін, графен та аморфний вуглець у вигляді сажі і деревного вугілля.
Алмаз – прозорий, найтвердіший із всіх природних речовин. Алмаз у перекладі з арабської мови означає «непереможний». Атоми Карбону в алмазі знаходяться в стані SP3 - гібридизації і утворюють тривимірну тетраедричну решітку, в якій атоми Карбону зв'язані ковалентними зв'язками. Алмаз не проводить електричного струму. Графіт - темно-сіра речовина з металічним блиском, має шарувату структуру. Добре проводить електричний струм, тугоплавкий.
У вільному стані у природі карбон найбільш поширений у вигляді двох алотропних видозмін - алмазу та графіту.
При звичайній температурі карбон інертний, а при нагріванні реагує з багатьма металами, неметалами, оксидами металів, кислотами. Як окисник він здатний приєднувати чотири електрони, проявляючи ступінь окиснення -4.
Наприклад:
4А1 + 3С = Аl4С3 (алюміній карбід), 2Н2 + С = СН4
(метан).Як відновник Карбон віддає два
або чотири валентні електрони, проявляючи
у своїх сполуках ступінь окисн +2 та +4:
С + СuO
Сu + СО, С + О2
СО2, 3С + 4HNO3розб
3СО2 + 4NO + 2Н2О.
При взаємодії карбідів металів з водою або кислотою виділяється метан або ацетилен, наприклад:
СаС2 + 2Н2О = Са(ОН)2 + С2Н2, А14С3 + 12НС1 = 4А1Сl3 + 3СН4, А14С3 + 12Н2О = 4А1(ОН)3 + 3СН4.
