29.Оксигеновмісні сполуки фосфору.Гіпосфітна,фосфітна,ортофосфітна кис-ти

Гі́пофосфі́тна кислота́, фосфіна́тна кислота́[1] — неорганічна сполука, одноосновна кислота складу H3PO2. Проявляє слабкі кислотні властивості та утворює з основами ряд солей гіпофосфітів. Здатна також утворювати фосфороорганічні сполуки — фосфінати.

Гіпофосфітна кислота застосовується як відновник, а також як стабілізатор у виробництві поліамідів, полівінілхлориду, поліуретанів.Промисловий спосіб отримання гіпофосфітної кислоти включає взаємодію білого фосфору та розчину гідроксиду кальцію, доведеного до кипіння.[2] Утворені продукти в подальшому оброблюються сульфатною кислотою з утворенням малорозчинного сульфату кальцію:

2P₄+Ca(OH)₂₊ 6H₂O=3Ca(H₂PO_{2)2+ 2}PH₃

3Ca(H₂PO_{2)2 +}H₂SO₄=2H₃PO₂₊CaSO₄

Фосфі́тна кислота́, фосфона́тна кислота́[3] — неорганічна сполука, двоосновна кислота складу H3PO3. Проявляє слабкі кислотні властивості, при взаємодії з основамі утворює ряд солей: фосфітів та гідрофосфітів. Утворює ряд фосфороорганічних сполук — фосфонатів.

За звичайних умов є білими гігроскопічним кристалами. Добре розчиняється у воді.

Одним з основних способів отримання кислоти є гідроліз хлориду фосфору(III) в холодному тетрахлорметані як розчинникові:

PCl₃₊3H₂O=H₃PO₃₊3HCL

Іншим поширеним методом синтезу кислоти є взаємодія оксиду фосфору(III) з холодною водою:

P₄O₆₊6H₂O=4H₃PO₃

• 30,Гідразин, гідроксиламін. Добування та окисно-відновні властивості.

Гідрази́н — хімічна сполука із формулою N2H4. На запах подібна до аміаку, але за фізичними характеристиками схожа на воду. Зазвичай гідразин використовується як 60% водний розчин. Добування: (H2N)2C=O + NaOCl + 2 NaOH > N2H4 + H2O + NaCl + Na2CO3

Гідразин також виготовляють кількаетапним методом із ацетону, аміаку, та пероксиду водню.

Також гідразин можна легко отримати за допомогою так званих кетазинних та пероксидних процесів.

Гідроксиламін — реактивна хімічна речовина з хімічною формулою NH2OH. За кімнатної температури - зазвичай біла, нестабільна, кристалічна та гігроскопічна сполука. Гідроксиламін та його солі використовують як відновники в багатьох органічних та неорганічних реакціях. Сполука є небезпечною, оскільки вона може вибухнути при нагріванні

• 31,32.Карбон. Розміщення у Періодичній системі та будова атома карбону. Алотропія карбону. Поширення у природі. Хімічні властивості карбону.

Карбо́н (С) або вугле́ць — х.е. з атомним номером 6. Належить до групи до основної підгрупи IV.

Вуглець утворює декілька алотропних видозмін.Серед них природні: алмаз, графіт, лонсдейліт, фулерен, вуглецеві нанотрубки та штучні: карбін, графен та аморфний вуглець у вигляді сажі і деревного вугілля.

Алмаз – прозорий, найтвердіший із всіх природних речовин. Алмаз у перекладі з арабської мови означає «непереможний». Атоми Карбону в алмазі знаходяться в стані SP3 - гібридизації і утворюють тривимірну тетраедричну решітку, в якій атоми Карбону зв'язані ковалентними зв'язками. Алмаз не проводить електричного струму. Графіт - темно-сіра речовина з металічним блиском, має шарувату структуру. Добре проводить електричний струм, тугоплавкий.

У вільному стані у природі карбон найбільш поширений у вигляді двох алотропних видозмін - алмазу та графіту.

При звичайній температурі карбон інертний, а при нагріванні реагує з багатьма металами, неметалами, оксидами металів, кислотами. Як окисник він здатний приєднувати чотири електрони, проявляючи ступінь окиснення -4.

Наприклад: 4А1 + 3С = Аl4С3 (алюміній карбід), 2Н2 + С = СН4 (метан).Як відновник Карбон віддає два або чотири валентні електрони, проявляючи у своїх сполуках ступінь окисн +2 та +4: С + СuO Сu + СО, С + О2 СО2, 3С + 4HNO3розб 3СО2 + 4NO + 2Н2О.

При взаємодії карбідів металів з водою або кислотою виділяється метан або ацетилен, наприклад:

СаС2 + 2Н2О = Са(ОН)2 + С2Н2, А14С3 + 12НС1 = 4А1Сl3 + 3СН4, А14С3 + 12Н2О = 4А1(ОН)3 + 3СН4.