3. Хром. Будова атома. Фізичні властивості. Способи одержання. Хімічні властивості.

Хром — хімічний елемент, із символом Cr і атомним номером 24, перший елемент шостої групи.

Фізичні властивості

У вільному вигляді хром — сірий метал з кубічною об'ємно-центрованою ґраткою, а = 0,28845 нм. Це єдина елементарна тверда сполука, яка виявляє антиферомагнітні властивості при кімнатній температурі (і нижче). При температурі вище 38 °C він перетворюється в парамагнетик.

Хром має твердість за шкалою Мооса 5, найтвердіший із чистих металів. Дуже чистий хром достатньо добре піддається механічній обробці.

Металічний хром на повітрі пасивує під дією кисню, утворюючи тонкий захисний шар поверхневого оксиду. Шар, що складається лише з кількох атомів завтовшки, є дуже щільним і, на відміну від заліза або нелегованої сталі, запобігає дифузії кисню в матеріал та виникненню іржі. Пасивація може бути підвищена шляхом короткочасного контакту з такою кислотою-окисником як азотна. Протилежний ефект досягається при обробці сильним відновником, який руйнує захисний оксидний шар на металі. Хром, оброблений таким способом, легко розчиняється в навіть в слабких кислотах.

Хімічні властивості

Хром є елементом перехідних металів, перший елемент шостої групи. Хром (0) має електронну конфігурацію 4s¹3d⁵. Метал володіє широким спектром можливих окиснення, де +3 є найбільш енергетично стабільним, тому сполуки Хрому +3 і +6 більш характерні, у той час як +1, +4 і +5 — рідкісні.

4. Сполуки хрому(II, III). Оксиди, гідроксиди.

5. Сполуки хрому(VI). Оксид хрому(VI). Хромати, дихромати. Окисно-відновні властивості хрому.

6.-7-17.. Елементи третьої групи головної підгрупи Періодичної системи. Бор. Бор у природі. Одержання та хімічні властивості. Борні кислоти.Будова атома.

Бор (хімічний символ — B, лат. Borum) — хімічний елемент з атомним номером 5, який належить до 13-ї групи (за старою класифікацією — головної підгрупи III групи), 2-го періодуперіодичної системи хімічних елементів, та є першим представником напівметалів.

Також, бор — проста речовина, яку утворює хімічний елемент бор — (за нормальних умов і в залежності від алотропної модифікації) або безбарвний; або темно-сірий; або червонуватий дуже твердий, крихкий кристалічний; чи або темно-сірий; або темно-коричневий аморфний металоїд.

В природі бор представлений у вигляді двох ізотопів — ¹⁰B та ¹¹B, обидва яких стабільні. Відомо понад 10 алотропних модифікацій бору, утворення і взаємні переходи яких визначаються температурою, при якій бор був отриманий^[6]. У природі існує у вигляді боратів та боросилікатів. Найважливіші мінерали — бура та керніт.

Поширення

В природі бор у елементарному вигляді не зустрічається та не відноситься до числа найпоширеніших елементів земної кори, на його частку припадає лише 3×10^-4% її маси (середній вміст в земній корі 4 г/т). Незважаючи на це, відомо понад 100 власних мінералів бору. В «чужих» мінералах він майже не зустрічається. Це пояснюється, насамперед, тим, що у комплексних аніонів бору (а саме в такому вигляді він входить в більшість мінералів) немає достатньо поширених аналогів. Майже у всіх мінералах бор зв'язаний з киснем, а група фторвмістних сполук зовсім нечисленна. Він входить до багатьох сполук та широко поширений, особливо в невеликих концентраціях; у вигляді боросилікатів і боратів, а також у вигляді ізоморфних домішок в мінералах, входить до складу багатьох вулканічних і осадових порід. Бор відомий в нафтових і морських водах (в морській воді 4,41×10^–4% (4,6 мг/л)^[14]), у водах солоних озер, гарячих джерел і грязьових вулканів. Борна кислота іноді зустрічається навесні у вулканічних водах.

Основними мінеральними формами бору є:

• Борати: бура Na₂B₄O₇·10H₂O, керніт Na₂B₄О₇·4Н₂О, сасолін В(ОН)₃·10H₂O, ашарит MgBO₂(OH), гідроборацит (Ca, Mg)B₆O₁₁·6H₂O, ініоїт Ca₂B₆O₁₁·13H₂O, каліборит KMg₂B₁₁O₁₉·9H₂O

• Боросилікати: датоліт CaBSiO₄OH, данбурит CaB₂Si₂O₈.

Улексит є одним із понад сотні мінералів-боратів, це волокнистий кристал, де окремі волокна можуть направляти світло, як оптичні волокна.