12 Психічна норма та ненормативний психічний розвиток

психічна норма - Індивідуальна динамічна сукупність психічних (індивідуально і соціально-психологічних) властивостей конкретної людини, яка дозволяє йому адекватно до свого віку, статі та соціального становища пізнати навколишню дійсність, адаптуватися до неї і виконати свої біологічні та соціальні функції відповідно виникають особистим і суспільним потребам, загальноприйнятою моралі »

Проблема психічної ненормативності тривалий час не привертала особливої уваги психології розвитку, яка у пошуках закономірностей психічного розвитку зверталася до носіїв психічної норми. Не вивчалася вона й патопсихологією, зосередженою на психічній аномалії. Проте з нею часто стикалася педагогічна практика, яка позначала відповідний клас явищ такими поняттями, як «важкі діти», «відхилення у розвитку», «педагогічна занедбаність», «делінквентна (від англ. delinquency - проступок) поведінка» тощо. Аналогічно характеризувалися й відхилення у психічному розвитку (табл. 14). Але це, швидше, характеристика делінквентної поведінки, ніж особливого типу психічного розвитку в дитячому віці. Оскільки вияви останнього не вкладаються в закономірності ні нормального (нормативного), ні ненормального (аномального) розвитку, його можна назватиненормативним.

13 Кризові стани особистості

Всі кризи особистості, які трапляються на її життєвому шляху, можна поділити на:

• кризи психічного розвитку;  це перехід від однієї стадії розвитку до іншої, для якої характерна зміна соціальної ситуації, зміна провідної діяльності та виникнення психологічних новоутворень.

• вікові кризи;школа универ 30 лет работа 60 пенсияПравомірно вважати вікові зміни людини, породжувані біологічним розвитком, самостійним чинником, що детермінує вікові кризи. Ці кризи належать до нормативних процесів, необхідних для нормального поступального процесу особистісного розвитку.

кризи невротичного характеру;

• професійні кризи; Ґрунтуючись на концепції професійного становлення особистості, кризи можна визначити як різкі зміни вектора її професійного розвитку.

• критично-смислові кризи; зумовлені критичними обставинами життя: драматичними, а іноді й трагічними подіями. супроводжуються безмежними емоційними переживаннями.

• життєві кризи. називають період, протягом якого змінюються спосіб детермінації процесів розвитку, життєвий задум, траєкторія життєвого шляху. Це тривалий глибинний конфлікт з приводу життя загалом, його сенсу, головних цілей та шляхів їхнього досягнення.

За силою впливу на психіку можна умовно виокремити три ступені кризи: поверхову, поглиблену і глибинну.

• Поверхова криза виявляється у зростанні неспокою, тривоги, роздратування, нестриманості, незадоволеності собою, своїми діями, планами, взаєминами з навколишніми.

• Поглиблена криза виявляється у відчутті безсилля перед тим, що відбувається. Все падає з рук, втрачається можливість контролювати події. Все навколо лише дратує, особливо найближчі, котрі мусять терпіти спалахи гніву та каяття. 

• Глибинна криза супроводжується почуттям безнадійності, розчарування в собі та інших Людина гостро переживає власну неповноцінність, нікчемність, непотрібність.