5. Джерела господарського права у зарубіжних країнах: види, юридична природа.

Господарче право та господарче законодавство є різ­ними правовими явищами. Господарче право становить су­купність правових норм, що регулюють господарські відно­сини. Господарче законодавство є зовнішнім виразом госпо­дарчого права, сукупністю господарчо-правових нормативних ­актів, їх називають джерелами господарчого права. Проте поняття джерела права ширше, ніж законодавства. У зарубіж­ному праві до джерел права відносять судову практику та правові звичаї. Між господарчим правом та господарчим за­конодавством існує глибока діалектична єдність, її суть поля­гає в тому, що законодавство є однією з форм існування права, засобом його організації та визначення об'єктивності.

З цього випливає, що структуру права можна пояснити, якщо бачити її органічну єдність із зовнішньою формою пра­ва, тобто системою законодавства.

Сучасне господарче законодавство у зарубіжних країнах репрезентоване законами й підзаконними господарчо-пра­вовими актами. Вони можуть бути кодифікованими та некодифікованими. Форми систематизації господарчо-правових актів склалися під впливом тих самих історичних умов і націо­нальних традицій, які зумовили виникнення національних систем права.

Поряд з нормами цивільного приватноправового ха­рактеру у торговельних та комерційних кодексах зарубіжних країн містяться норми публічного права. Це норми, які регу­люють порядок створення та діяльності індивідуальних і ко­лективних суб'єктів господарської діяльності, порядок веден­ня бухгалтерських операцій і звітності, складання та публі­кації балансів, ведення торговельних книг, оголошення бан­крутства, про торговельну юрисдикцію, розгляд суперечок та ін. У ході розвитку законодавства частина норм публічно-пра­вового характеру перекочувала в окремо видані закони (про товариства, акціонерні товариства, вексельне право та ін.)-

У зв'язку з цим твердження про те, що вилучення у кон­тинентальній Європі з цивільного права торговельного права є дуалізмом приватного права, є слушним лише частково. Справді, частина норм цивільного права, переважно зобов'я­зального права, дістала в торговельному праві більш дина­мічний розвиток. У торговельному праві ці норми набули настільки специфічних рис, що перебування їх у лоні тради­ційного цивільного права стало невиправданим. У цьому й тільки у цьому розумінні можна говорити про дуалізм приват­ного права. Інша частина торговельного права, навіть у мо­мент первинного видання торговельних кодексів, репрезен­тувала норми й правові інституції публічного права. З нор­мами приватного права їх об'єднувала загальна мета, що по­лягає в регулюванні господарської діяльності. У торговельно­му праві, таким чином, давно почався процес поєднання приватноправових і публічно-правових засад, воно стало комп­лексним і перестало вкладатися в рамки приватного права.

1) у зарубіжних країнах історично сформувалося й роз­вивається розгалужене господарче законодавство, яке скла­дається з правових норм, що традиційно належать до норм приватного права та публічного права;

2) у господарчому законодавстві зарубіжних країн можна виокремити дві великі групи правових норм. До першої групи ввіходять норми, що забезпечують оперативне регулювання господарської діяльності. У більшості випадків вони містяться у підзаконних нормативних актах, проте інколи зустрічаються і в законах. До другої групи ввіходять норми, що забезпечують стратегічне регулювання господарської діяльності. Від опе­ративного регулювання воно відрізняється більшою стабіль­ністю, тривалою дією та іншими якостями, що дозволяють регулювати господарську діяльність незалежно від поточних змін в економіці;

3) історично так склалося, що стратегічне регулювання господарської діяльності у країнах романо-германського пра­ва відбувалося у формі торговельних кодексів, а у країнах загального права — у формі некодифікованих нормативних актів. Незважаючи на це, з роками відмінності між ними зменшуються. У країнах романо-германського права збільшу­ється кількість законів, що регулюють окремі напрямки гос­подарської діяльності (про товариства, акціонерні товариства і т.п.). У зв'язку з цим із торговельних кодексів виділяються в самостійні закони окремі статті, групи статей і навіть роз­діли. Водночас господарче законодавство країн загального права стає дедалі систематизованішим і кодифікованішим.

Щодо норм господарчого права норми цивільного права застосовуються субсидіарно, тобто цивільно-правові норми діють лише у випадках, коли відсутні відповідні господарчо-правові норми.

Нині господарче законодавство країн Східної Європи, включаючи країни, що утворилися на території колишнього Радянського Союзу, розвивається здебільшого у тому ж на­прямку, що й господарче законодавство західних країн. У зв'язку з нетривалою дією нового законодавства воно менш стабільне, менш систематизоване, ніж господарче законодав­ство у західних країнах.