49. Спеціальні господарські договори. Франшиза.

У господарському обігу тією чи тією мірою використовуються й традиційні угоди загального права або, за термінологією, що прийнята у нас, — загальноцивільні угоди.

У господарській практиці формуються нові, невідомі раніше у загальному праві конструкції, що отримали назву "неназваних контрактів". Ці тенденції порушують найбільш поширені різновиди господарських відносин.

Склалася нова договірна конструкція, яка поєднує еле­менти оренди, кредиту, фінансування, продажу, але не звідна до них, — лізинг. Лізинг знайшов розповсюдження як у краї­нах, що не мають спеціального законодавчого регулювання, так і у країнах, що видали спеціальні нормативні акти про лізингові відносини (Франція — Закон від 2 липня 1966 року, Англія — Закон про оренду-продаж 1956 року).

Дедалі більше набуває поширення кооперація учасників господарського обігу.

До порівняно нових договірно-правових конструкцій, які опосередковують відносини учасників господарського обігу що ускладнилися, відносять також угоду про виключний про­даж товарів та угоду про франшизу. Прагнення постачаль­ників товарів та послуг до застосування системи розрахунків за допомоги посередників, що забезпечують швидке й гарантоване отримання платежів, призвело до виникнення угоди про факторинг — діяльності посередників у сфері розрахунків. Зазначені угоди характеризуються як "рамкові контракти", що закріплюють правила діяльності учасників обігу, на яких будуватимуться їхні конкретні господарські операції. Це - складні угоди про регулювання різноманітних господарських відносин, що розглядаються більшістю дослідників як угоди особливого роду, які виходять за межі загальноцивільних угод.

Франшиза дозволяє інтегрувати діяльність відомих компа­ній з малими підприємствами: продукція виготовляється ма­лими підприємствами з використанням технології відомої , компанії та реалізується під торговельною маркою цієї ком­панії.

50. Поняття права конкуренції та карательне (антимонопольне) право.

Слово "конкуренція" (латинське "зіштовхуватися") буквально означає суперництво у боротьбі за досягнення кращих результатів у якій-небудь діяльності. Найсвіжішим та достатньо влучним легальним визначенням конкуренції є формулювання, що міститься у Законі Російської Федерації, прийнятому 21 квітня 1995 року: "Конкуренція — змагання суб'єктів господарювання, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливості кожного з них однобічно впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному рин­ку". До цього можна додати для поповнення уявлення такі слова: "та стимулюють виробництво таких товарів, які не­обхідні споживачу", як це сказано у законодавстві України.

Буквальне значення слова "монополізм" (грецьке "продаю один") можна визначити як панування (домінування) когось на ринку певного товару (ціна, об'єкт, якість та ін.). Монополістичною діяльністю вважають дію (бездію) суб'єктів господарювання або органів влади та управління, націлені І недопущення або скасування конкуренції. Вони вважаються протиправними, якщо вони суперечать законодавству.

При здійснюванні господарської діяльності і монополісти, і конкуренти прагнуть досягнення однакової мети: забезпечити собі найбільш вигідні умови виробництва та продажу товару на тому чи тому ринку.

З точки зору задоволення потреб суспільства (кінцевих споживачів) конкуренція та монополізм можуть мати пози­тивні та негативні наслідки.

Конкуренція у позитивному розумінні спонукає суб'єктів господарської діяльності забезпечувати споживачів товарами (послугами) високої якості, у необхідній кількості та асор­тименті за доступними для них цінами. Така конкуренція у праві зарубіжних країн називається нормальною, сумлінною, чесною тощо. Вона потребує від суб'єктів господарської ді­яльності здійснювати дедалі нові зусилля, аби не втратити споживачів своєї продукції (послуг). Для цього доводиться знижувати ціни та водночас підвищувати якість продукції, розробляти та втілювати нові технології, нові різновиди про­дукції та ін. Споживачам та суспільству загалом нормальна конкурентна боротьба між суб'єктами господарської діяль­ності приносить підвищення життєвого рівня, оскільки суп­роводжується прогресивними змінами в економіці.

Нечесна конкуренція являє собою дії суб'єктів господарю­вання, які нехтують, мало враховують або зовсім не врахову­йсь запити та потреби кінцевих споживачів. У результаті зни­жуються кількісні та якісні характеристики товарів та послуг, збіднюється їх асортимент, у споживача зникає можливість вибору. Нечесна конкуренція дозволяє отримувати незароблений прибуток, використовуючи для цього різні засоби тиску ^на споживача. Якщо нечесна конкуренція виникає на ринку того чи того товару через пануюче становище одного чи кіль­кох виробників, що прагнуть не допускати на ринок своїх конкурентів, — це вже монополізм.

З позиції кінцевих споживачів, суспільства, держави монопольна ситуація на ринку, як правило, небажана, й вони добиваються обмеження або повної заборони монополізму використовуючи для цього правові засоби. Монополізм таким чином, можна розглядати як вияв непорядної кон­куренції. Нормальна конкуренція передбачає свободу для суб'єктів господарської діяльності на ринку того чи того то­вару. Монополізм, навпаки, послаблює, обмежує або навіть зовсім виключає конкуренцію.

Це завдання розв'язує держава шляхом правового регулю­вання відносин конкуренції. Зарубіжні країни добиваються розвитку конкуренції та водночас прагнуть стримувати нега­тивні прояви або, як це тепер дедалі частіше називається У зарубіжних та вітчизняних наукових джерелах, підтримують публічний економічний порядок.