1. Революція в Туреччині.

Відголоски участі Туреччини в Першій світовій війні на боці Німеччини позначалися на країні й після її за­ вершення. Територіальні й матеріальні втрати турків за умовами Севрського мирного договору 1920 p., введення на початку 1919 р. до Туреччини та в протоки Босфор і Дарданелли британських військ та грецька окупація Ізміра (Смірни) спричинили наростання націоналістичних настроїв у країні.

Лідером турецьких націоналістів був генерал Мустафа Кемаль, який закликав націю до боротьби проти антантівської окупації країни. У від­ повідь на проголошення скликаним з ініціативи М. Кемаля в м. А н­ карі восени 1919 р. турецьким меджлісом (парламентом) декларації незалежності на турецькій території висадилися грецькі й італійські війська, а британці увійшли до турецької столиці Стамбула й поклали край діяльності бунтівного парламенту.

Залежний від Антанти турецький султан змушений був засудити ді­ яльність М. Кемаля, цим налаштував проти себе більшість населення. На­ весні 1920 р. меджліс, очолюваний М. Кемалем, відновив свою діяльність під назвою «Великі національні збори Туреччини» і сформував уряд.

Після того як в 1921 р. Туреччина уклала договір з Росією, турецькі і російські війська завдали поразки Вірменії, Грузії й Азербайджану, ліквідувавши їх державну незалежність і порушивши територіальну цілісність. У вересні наступного року турецькі війська завдали поразки грецькій армії і відновили турецький суверенітет над Ізміром (Смірною).

При цьому місто було спалене, а багато греків-християн, що мешкали в ньому, загинули. Цей прояв жорстокості не став поодиноким випадком у ході греко-турецької війни.

Усі великі держави, за винятком Великої Британії, відсторонено спо­ стерігали за подіями. Коли М. Кемаль, сповнений ріш учості остаточно розгромити Грецію, перейшов у масований наступ, він опинився вічна-віч з британськими військами. Війна м іж Туреччиною і Великою Британією все ж не розпочалася. За Лозаннським договором вона при­ пинилася, міжнародним співтовариством було визнано незалежність Туреччини.

М. Кемаль став улюбленцем нації (при запровадженні в Туреччині прізвищ його назвали Ататюрком - «батьком турків»). На початку листопада 1922 р. він ініціював скасування влади султана, а в жовтні 1923 р. Туреччину було проголошено республікою.

Робота з поняттями і термінами

Меджліс - аконодавчо-представницький орган, аналог парламенту. Існує переважно в арабських та ісламських країнах.

Відповідно до конституції 1924 р. президент країни (ним було обрано М. Кемаля) був головою виконавчої влади і з числа депутатів парла­менту формував уряд та призначав прем’єр-міністра. Законодавча влада належала однопалатному меджлісу, депутати якого обиралися за дво­ступеневою мажоритарною системою.

Реформи Кемаля Ататюрка

• Проголошення демократичних прав і свобод.

• Надання в 1930 р. виборчих прав жінкам.

• Зміна адміністративного управління на місцях (замість губерній запроваджувались округи).

• Ісламська релігія відокремлювалася від школи і держави.

• Населенню дозволялося (й навіть заохочувалося) носити євро­пейський одяг. Уперше турчанки змогли з’являтися на вулицях без паранджі (покривало на обличчя жінки).

• Запровадження європейського літочислення та календаря.

• Відмова від латинської абетки й повернення до арабської.

• Заборона багатоженства й запровадження громадянського шлюбу.

• Заміна мусульманського законодавства цивільними кодексами за європейським зразком.

• Відкриття середніх і вищих навчальних закладів.

Режим Кемаля Ататюрка поєднував у собі як демократичні, так і то­ талітарні риси. Останні знаходили втілення в політиці самозабезпечення країни, утиску прав національних і релігійних меншин, одержавлення профспілок, придушення опозиції, значній увазі до переоснащення турецької армії. Проте Ататюрку вдалося досягти найголовнішого стара, корумпована й недійова Туреччина залишилася в минулому й на політичній карті світу з’явилася країна, що швидкими темпами про­гресувала.

Бесіда.

1. Якими шляхами йшла модернізація всіх сфер суспільного життя Туреччини?

2. Які методи було обрано для цього?

3. У чому ви вбачаєте прогресивність реформ М.Кемаля? (Відпо­відь обґрунтуйте.)

2. «Палестинська проблема».

Розповідь учителя.

У 1914 р. у Палестині проживало 5% євреїв. Замкнутість єврейських общин призвела до зародження ворожнечі з місцевим арабським населенням. Під час Першої світової війни султан почав проводити виселення єврейського населення, звинувативши їх у прихильності Антанті. На завершальному етапі війни у 1917 р. Англія і Франція проголосили декларацію Бальфура, в якій давалась згода на повернення частини євреїв на їх історичну батьківщину і право створити національний осередок у Палестині. Ця декларація поклала початок новій хвилі переселення.

У Палестині створюються єврейські політичні та військові організації. У 1922 р. Англія отримала від Ліги націй мандат на управління Палестиною. Це відразу викликало повстання арабів проти англійців і євреїв. На цей час євреї складали 18% населення Палестини.

До кінця 30-х років Англія сприяла переселенню євреїв. Коли співвідношення єврейського і арабського населення стало загрозливим для стабільності англійської колоніальної імперії, Англія заборонила переселення. Проте в єврейських політичних колах уже міцно утвердилась ідея створення своєї держави. В Палестині створюються єврейські тіньові політичні структури — уряд, місцева влада, збройні формування. За сприятливих умов вони мали проголосити державу Ізраїль.

Араби категорично виступили проти створення єврейської держави, що посилило міжобщинну боротьбу у Палестині. У результаті цієї боротьби Велика Британія 1937 р. висунула план поділу Палестини на три частини: арабська держава, єврейська держава і територія, що перебуває під управлінням Великої Британії. Це ще раз підтверджувало факт, що остання не хотіла втрачати тут свою вигоду, зокрема, значні родовища нафти. Однак арабський світ різко негативно висловився з приводу такого плану.

У 1939 р. уряд Великої Британії заявив про необхідність прими­рення арабів і євреїв протягом десяти років. Результатом цього мало стати створення незалежної держави Палестина. Але і дотепер цю проблему не розв'язано.

Бесіда.

1. Виділіть особливості політичного розвитку країн Близького і Се­реднього Сходу.

2. Укажіть особливості соціально-економічного розвитку країн названого регіону.

3. Як у наш час вирішується «палестинська проблема»?