6. Специфічні прояви пізнавальних процесів у підлітковому віці.

Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, спричинений передусім новими, вищими вимогами до них з боку навчальної діяльності.

Зростає обсяг уваги, її концентрація та стійкість. Водночас підліткам ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю, властивою віку. Розвиток уваги в цьому віці безпосередньо пов'язаний з формуванням наполегливості, а її зростаюча довільність є прямим проявом вольової активності підлітка.

Відчуття і сприймання підлітка розвиваються й функціонують в органічному взаємозв'язку. У перцептивній діяльності підлітка дедалі більше місце займає саморегуляція, тісно пов'язана з мотивацією. З’являється систематичність сприймання.

Значно зростає обсяг пам'яті, причому за рахунок не лише кращого запам'ятовування матеріалу, а й логічного його осмислювання. Пам'ять підлітків, як і їхня увага, поступово набуває характеру організованого, регульованого і керованого процесу. Швидко формується смислова логічна пам'ять.

Характерний розвиток здатності до абстрактного мислення, а також зародження творчого мислення. Мислення набуває здатності виробляти гіпотетично-дедуктивні судження (тобто здібності будувати логічні міркування на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розумових експериментів, до розв'язання задач подумки на основі певних припущень тощо.

Розширюються способи утворення образів уяви, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Зростає вимогливість підлітків до утворень своєї уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього.

Вдосконалення мовлення як засобу спілкування відповідає ССР та ПВД підлітків. Розвивається чутливість до художнього слова, часто виникає потяг до писання віршів. Мовні дії стають більш контрольованими.

Навчальна діяльність підлітка значно ускладнюється. В.В. Давидов: у процесі вивчення основ наук підлітки переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять.

7. Девіації підлітків: делінквента поведінка, адиктивна поведінка, втеча з дому.

Девіація – відхилення від норми. Що є нормою розвитку підлітка? – Налагодити стосунки з друзями, перше кохання, можливі непорозуміння з батьками і перехід до юнацького віку.

Делінкветна поведінка – поведінка, пов’язана із правопорушеннями, які не підпадають під карну відповідальність. Підліткова злочинність є окремим видом злочинів. В Україні злочинність серед неповнолітніх за 10 років зросла приблизно в два рази, при тому що чисельно кількість підлітків скоротилася. Найчастіше правопорушення неповнолітніх є реакцією на агресію, підбурювання товаришів або протесаною формою поведінки. Серед менш імовірних ,але все ж супутніх причин називають розгортання підліткової шкільної дезадаптації. За даними В.В. Гороховского, підтверджуваними й іншими дослідниками, якщо в молодших класах шкільна дезадаптація зустрічається в 8-10% випадків, то у підлітків – в 18-20%.

Адиктивна поведінка – девіантна поведінка, пов’язана із наркотичною чи алкогольною залежністю. За статистикою ВООЗ 57% дітей світу до 13 років вживають алкоголь, в Україні 64% дівчат та юнаків віком 15-17 років мають досвід куріння, 87% – вживання алкоголю, 25% вживали наркотичні речовини. Залежності підлітків доповнює гемблінг – ігроманія.

Існують певні форми типових поведінкових реакцій підлітків на ту чи іншу соціальну ситуацію, що ще не є патологічними, але деколи містять у собі небезпеку переростання в такі. Типові девіації підлітків:

1. Реакція "опозиції" - активний протест. Причиною можуть бути надто високі вимоги, що висуваються до підлітка, непосильні навантаження, втрати, нестача уваги з боку дорослих.

2. Реакція "імітації" - проявляється у прагненні наслідувати певний зразок, модель якого диктується, як правило, компанією ровесників (зразок може бути асоціальним).

3. Реакція "гіперкомпенсації" - проявляється у наполегливому прагненні підлітка досягти успіху у тій сфері, в якій він слабкий; невдачі у деяких випадках закінчуються нервовим зривом.

4. Реакція "емансипації" - проявляється у прагненні звільнитись від опіки, контролю та покровительства старших. Вона поширюється і на порядки, закони і "стандарти" дорослих. Потреба в емансипації пов'язана з боротьбою за самостійність, за самоствердження себе як особистості. У повсякденній поведінці це - прагнення зробити усе "по-своєму", у крайніх варіантах - втечі з дому.

5. Реакція "групування" - групи підлітків виникають і функціонують за своїми, ще недостатньо вивченими соціальнопсихологічними законами, серед яких найбільш небезпечною є "автономна мораль", яка не збігається з вимогами батьків, школи, законів. Особливо сильна вона в неповнолітніх правопорушників та злочинців. Особливо легко об'єднуються у групи наркомани, соціально розпущені, нестійкі підлітки, які мають досвід асоціальної поведінки. Послаблення впливу сім'ї, особливо батьківського начала, підвищує міру ідентифікації хлопчика-підлітка з групою, створюючи "ефект зграї".

Саме для підліткового віку характерним є синдром втечі з дому і бродяжництва. Вважається, що сенситивним віком для прояву цього синдрому є 7-15 років. За статистикою хлопці тікають з дому частіше, ніж дівчата, найчастіше діти тікають восени.

Існує два типи таких дітей: підлітки, які одноразово втекли з дому (найчастіше з причини порушення взаємопорозуміння між досить благополучними батьками) та підлітки, які тікають з дому систематично (типово серед сімей, які потребують соціальної опіки). Якщо у першому випадку дитина схильна вести себе розгублено, боїться звернутися по допомогу, то у другому підліток схильний до позерства або «грає в бідолаху».

11