4. Особливості спілкування підлітків з дорослими.

Перебудова взаємин з дорослим пов’язана з появою почуття дорослості. Особливо значимим є спілкування з батьками і вчителями.

Це період емансипації дитини від батьків, відділення. Емансипація може бути емоційною (втрата емоційної близькості), поведінковою (прагнення звільнитися від контролю), нормативною (протилежні цінності, норми).

Батьківський приклад вже не сприймається абсолютно і некритично, як у дитинстві. Ефект «зняття з п’єдесталу» – зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків.

Причини труднощів спілкування батьків і підлітків:

• різниця у досвіді дорослих і підлітків;

• відсутність чітких станів переходу від дитячої залежності до дорослої незалежності та певних правил, які сприяють послабленню батьківської влади, що зумовлюється потребами підлітків у автономії.

Найкращі взаємини з батьками складаються, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Він характеризується тим, що батьки завжди пояснюють мотиви своїх вимог і обговорюють їх з підлітками; влада батьків використовується лише в міру необхідності; цінується як слухняність, так і незалежність; батьки встановлюють правила, але не вважають себе безгрішними; вони прислухаються до думки дитини, але не виходять лише з його бажання.

Характер спілкування з дорослими істотно впливає на особливості самооцінки підлітків. Так, лише у 8,3% підлітків, які могли довірливо спілкуватися з батьками, неадекватна самооцінка (так чи інакше вони недооцінюють себе). При домінуванні ж регламентованого спілкування неадекватна самооцінка мала місце у 87,9% випадків.

Проблеми встановлення психологічного контакту підлітка з вчителем подібні. Найчастіше вони ґрунтуються на недотриманні певних вимог, наприклад, щодо зовнішності, смисловому бар’єрі (підліток нібито не чує слів дорослого, якщо вони не співпадають з його внутрішньою потребою).

Причиною може бути недоречний стиль педагогічного спілкування, надто жорсткий чи ліберальний, безвідповідальний. Особливо гостро підлітки реагують на критику у присутності ровесників.

5. Формування особистості підлітка. Розвиток самосвідомості та самооцінки. Моральне становлення особистості підлітка.

Почуття дорослості стає центральним новоутворенням підліткового віку. Воно зв’язано з етичними нормами поведінки. З’являється моральний кодекс, який диктує підліткам стиль поведінки і взаємин з ровесниками. Моральний розвиток набуває суттєвих змін саме у підлітковому віці. Інтелектуальні зміни дозволяють розвиватися власній ієрархії цінностей, яка починає впливати на поведінку підлітка. Ціннісні орієнтації починають складатися в складну і стійку систему, яка визначає становлення активної життєвої позиції.

Підлітковий період – сензитивний для розвитку потреб, спрямованості особистості, оформлення ідеалів.

Основні потреби підліткового віку:

1) потреба у самовираженні;

2) потреба уміти щось робити;

3) потреба щось значити для інших;

4) потреба рівноправного спілкування з дорослими;

5) посилення статевої ідентифікації.

Підліток усе більше починає задумуватися про свої власні почуття і думки, аналізує внутрішній стан інших людей. У цьому віці вперше усвідомлюється власна несхожість на інших. Підліток вперше стикається з таким важливим і таємничим психологічним станом, як самотність.

Підлітковий період – це період інтенсивного формування самооцінки. У цьому віці люди частіше, ніж будь-коли, стають жертвами синдрому дисморфоманії, дисморфофобії (маячення фізичного недоліку), приділяючи велику увагу своїй зовнішності. Стадії розвитку самооцінки підлітка (Д.І.Фельдштейн):

1 стадія (10-11років): підлітки підкреслюють свої недоліки, переважає критичне ставлення до себе.

2 стадія (12-13 років): актуалізується потреба в самоповазі, загальному позитивному ставленні до себе як до особистості.

3 стадія (14-15 років): виникає „оперативна самооцінка”, яка визначає ставлення підлітка до себе в теперішній час.

Рефлексія також є надбанням підліткового віку, яка розвивається від епізодичних, ситуативних аналітичних дій до критичного мислення в оцінці себе.

Для підліткового періоду характерний пошук ідентичності, що означає усвідомлення підлітком самого себе, безперервності у часі власної особистості та виникнення, у зв’язку з цим, відчуття, що інші також це визнають. Формується «Я-концепція» особистості, що вимагає відтермінування цілей, зростання вольової регуляції.

Розвиток волі в даному віці створює сенситивність до формування основ характеру. Суперечності психічного розвитку підлітків можуть спровокувати акцентуації рис характеру. За даними С.І. Подмазіна, серед

підлітків розповсюджені наступні типи акцентуації характеру: гіпертимний, циклоїдний, демонстративний, лабільний, антено-невротичний, сенситивний, тривожно-педантичний, збудливий та нестійкий. Типовими причинами виникнення акцентуацій характеру підлітків є проблеми фізичного розвитку та помилки сімейного виховання. Важливо, щоб зафіксовані в цьому віці акцентуації піддалися своєчасній психолого-педагогічній корекції, інакше існує ризик їх закріплення.

Моральне становлення особистості підлітка забезпечується формуванням системи ціннісних орієнтацій та розвитком вольових процесів, саморегуляції. НО підлітка – самовиховання, яке на цьому етапі формується під впливом дорослого.