2. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітків та її вплив на психічний розвиток.

Підлітковий вік в середньому триває з 10 (11) до 15 років і пов'язаний з перебудовою всього організму дитини, зумовленою насамперед статевим дозріванням. Пубертат – період статевого дозрівання – часто об’єднують із поняттям підлітковий вік. Розгортання статевого дозрівання, поява вторинних статевих ознак сприяє формуванню почуття дорослості як центрального особистісного новоутворення підлітка, забезпечує активізацію статевої ідентифікації, пожвавлює потяг до спілкування з протилежною статтю.

Відбувається скачок росту (у хлопчиків пік в 14 р., річний ріст близько 101-12 см, у дівчаток пік в 11-12 р., коли зріст збільшується на 8,5 см за рік), для якого характерна «гормональна буря». Активізація діяльності статевих та інших залоз внутрішньої секреції спричиняє інтенсивний фізичний і фізіологічний розвиток.

Прискорюється ріст організму, досягаючи для хлопчиків найвищих показників у 13 років і продовжуючись до 15-17 років. У дівчаток цей процес розпочинається і закінчується на два роки раніше. Зміцнюється м'язово-скелетна система, зростає фізична сила. Помітною є невідповідність розвитку серця, маси тіла і судинної системи, що не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема до мозку.

Нерівномірне формування опорно-кісткової системи (зростання рук, ніг та голови випереджає темпи розвитку хребта) супроводжується тимчасовою втратою гармонії в рухах, що примушує підлітка переживати сором’язливість, пригніченість, знижує самооцінку. Нерівномірний розвиток кровоносної системи (серце росте швидше, ніж судини) може спричинювати погане самопочуття, головний біль, періодичне зниження розумової працездатності. У нервовій діяльності підлітка процеси збудження переважають над гальмуванням, що викликає часті перепади настрою, підвищену чутливість, дратівливість.

Вага головного мозку наближується до показників дорослої людини. Далі розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі і тім'яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв'язки між різними ділянками мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Все це виражається в розумовій активності підлітка, зростанні контрольної діяльності кори великих півкуль стосовно підкірки тощо.

3. Соціальна ситуація розвитку та провідний вид діяльності підлітка. Значення ровесників у психічному розвитку підлітка.

Зміна ССР - витіснення старого типу взаємин новим, для якого характерні втрата значущості стосунків з батьками, вчителями на користь підвищення цінності стосунків з однолітками. Відбувається переорієнтація референтної групи за рахунок включення ровесників. Так виявляються глибинні потреби підлітків у розгортанні соціально-моральних зв'язків. Спілкування з однолітками сприяє формуванню не лише більш значущого, порівняно з іншими, осередку спілкування, в якому підлітки отримують підтримку і можливості самовираження, а й реалізації потреби у визнанні їх соціальної значущості. Норми та цінності групи однолітків, що є референтною, набувають значення власних норм та суттєво впливають на особистісний розвиток.

Двоякість такого положення позначається у наявності протилежних тенденцій – необхідність проявити себе, виокремитися, з одного боку, та потреба відповідати рівню групи, з іншого. Психологія спілкування в підлітковому та юнацькому віці ґрунтується на основі суперечливого сплетення двох потреб: відособлення і потреби в належності, включеності у якусь групу чи спільноту. Підлітки зіштовхуються з необхідністю у конкретних ситуаціях демонструвати, з одного боку, ступінь сформованості високої психологічної надійності, здатності адаптуватися до складних соціальних реалій, високого динамізму суспільних процесів, непередбачуваності глобальних змін. З іншого, — актуалізується завдання самозбереження як особистості, що перебуває у процесі формування, підтримання її цілісності та суверенності. Для підлітків характерне усвідомлення потреби у соціально-психологічній безпеці як необхідної умови морально-психологічного здоров’я та життєвої самореалізації.

Провідною діяльністю підлітка залишається учіння, однак мотиви її перетворюються. Для підлітка учіння стає насамперед засобом завоювати престиж у ровесників, репутацію хорошого учня.

Поведінка підлітків за своєю суттю є колективно-груповою (реакція групування). Спілкування з ровесниками надає дуже важливий специфічний канал інформації, з якого підлітки дізнаються багато необхідних речей, що не повідомляються дорослим. У підлітків зустрічається три різних види взаємин:

• зовнішні, ділові контакти;

• товариські взаємини, які сприяють взаємообміну знаннями, уміннями, навичками (домінують);

• дружні зв’язки, які дозволяють вирішувати певні питання емоційно-особистісного характеру. Лише формуються. До закінчення підліткового віку з’являється потреба мати близького друга. У дівчаток потреба в дружніх відносинах виникає на півтора – два роки раніше, ніж у хлопчиків. Підлітки частіше вибирають друзів власного віку.

Спілкування підлітків - це специфічний вид міжособистісних стосунків. Групова гра та інші види сумісної діяльності виробляють необхідні передумови соціальної взаємодії, вміння підкорятись колективній дисципліні і у той самий час відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси із суспільними. Це також специфічний вид емоційного контакту. Усвідомлення групової належності, солідарності, товариської взаємодопомоги не лише полегшує підлітку автономізацію від дорослих, а й дає важливе почуття емоційного благополуччя і стійкості.

Однолітки стають референтною групою підлітка. Почуття самотності, пов'язане з віковими труднощами становлення особистості, породжує у підлітків високу потребу спілкування і групування з ровесниками, в товаристві яких вони знаходять чи надіються знайти те, у чому відмовляють дорослі: емоційне тепло, порятунок від нудьги і визнання власної значущості. Напружена потреба у спілкуванні перетворюється в багатьох підлітків у "стадне почуття": вони не можуть не лише дня, а й години пробути поза своєю, а якщо своєї немає - якою завгодно компанією.

Типова риса підліткових груп - конформність (надзвичайно висока). Відстоюючи свою незалежність від старших, підлітки часто абсолютно не критично ставляться до думки власної групи та її лідерів. Бажання бути як усі (це винятково "свої") поширюється і на одяг, і на смаки, і на стиль поведінки.

У цей період відбувається зміна та закріплення соціометричних ролей дитини у класі, позашкільному спілкуванні, складається особлива внутрішньошкільна і внутрішньокласна ієрархія, заснована на офіційному статусі учнів. Здобута роль усвідомлюється і позначається на формуванні особистості. У підлітків, невдоволених своїм соціометричним статусом, можуть спостерігатися порушення норм поведінки.