3. Особливості навчальної діяльності дитини у початковій школі.

Як сприймають шкільне навчання діти у віці до 10 років? - Як серйозну працю.

ПВД - навчальна діяльність – діяльність суб'єкта по оволодінню узагальненими способами навчальних дій і саморозвитку в процесі вирішення навчальних завдань, спеціально поставлених викладачем, на основі зовнішнього контролю й оцінки, які переходять у самоконтроль і самооцінку.

Структура навчальної діяльності (по В.В. Давидову і Д.Б. Ельконіну)

• Мотивація (для першокласників характерні широкі соціальні мотиви, які швидко втрачають силу до кінця першого класу, а також особистісні – похвала, оцінка, інтерес тощо);

• навчальні задачі (моделювання проблеми, учбові задачі в певних ситуаціях у різній формі завдань);

• навчальні дії та операції, з допомогою яких учні оволодівають змістом освіти;

• контроль, який переходить у самоконтроль,

• оцінка, яка переходить у самооцінку (Оцінка зі знака успіху (неуспіху) в пізнавальній діяльності дитини перетворюється в знак, який оцінює особистість в цілому. В.С. Мухіна)

Також додають навчальну мету (засвоєння певних знань, умінь та навичок) і особливості спілкування учнів з учителем та між собою.

Основна відмінність навчальної задачі від всяких інших завдань, згідно з Д.Б. Ельконіним, полягає в тому, що її мета та результат полягають у зміні самого суб'єкта, а не предметів, з якими діє суб'єкт.

Розвиток молодшого школяра в процесі навчання забезпечується передусім змістом останнього. Однак один і той самий зміст по-різному засвоюється дітьми і по-різному, залежно від методу навчання, впливає на їхній розвиток.

Навчання впливає на розвиток молодших школярів і всією своєю організацією. Воно є формою їх спілкування з учителем та ровесниками.

Існує особлива проблема – сформувати правильне ставлення до навчання. Якщо сприймати навчання як гру, швидко настає розчарування. Хто ставився до навчання як до роботи? Хто вчився заради батьків? Кому було цікаво? Найбільш обґрунтованою визнають позицію сприйняття навчання як важкої, але цікавої праці. На перших порах учні початкової школи добре вчаться, керуючись своїми стосунками у родині, іноді дитина добре вчиться завдяки взаєминам у колективі. Велику роль відіграє й особистий мотив: бажання одержати гарну оцінку, схвалення вчителів і батьків. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, до набуття знань.

У молодшому шкільному віці навчальна діяльність спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчання. Структура навчальної діяльності складається поступово, відповідно до того, як учні навчаються її здійснювати, виробляючи перші вміння вчитися.

4. Розвиток пізнавальних процесів дитини молодшого шкільного віку. Поява абстрактного мислення

Провідне когнітивне НО віку – довільність пізнавальних процесів.

Уся навчальна діяльність молодших школярів суворо цілеспрямована. У початкових класах стимулює насамперед розвиток психічних процесів безпосереднього пізнання навколишнього світу – відчуттів і сприймань.

Сприймання учнів початкової школи стає все більш цілеспрямованим, довільним та осмисленим процесом. Хоча для молодших школярів властиві прояви дитячого синкретизму (нерозділеність сприймання, фіксація об’єкта на основі якоїсь випадкової його деталі – наприклад, діти плутають 6 і 9), формується спостережливість як якість сприйняття.

Пам’ять набуває рис довільності та стає свідомо керованою. Молодші школярі за сприяння учителя починають оволодівати мнемонічними прийомами: використовують асоціативні зв’язки, план, опорні схеми, малюнки, повторення тощо. Характерна вправа - запам’ятовування 10 непов’язаних слів: стеля, яблуко, сніг, дерево, колесо, голуб, життя, чоботи, листівка, риба. Один раз прослухати чи побачити і відтворити.

Навчальна діяльність викликає зростання концентрації, стійкості та обсягу уваги, сприяє формуванню її довільності. В учнів початкової школи зростає швидкість створення образів уяви, збільшується їх точність та детальність.

А.Р. Лурія, Л.С. Виготський вважають, що мова виступає для дитини наче скло, через яке видно обриси предмета, але не його суті (слова). Г.С. Костюк особливо акцентував значимість появи читання «про себе».

Ж.Піаже: У період від 6 до 11 років мислення дитини досягає стадії конкретних операцій і стає все більш схожим на мислення дорослих. Хоча провідним видом мислення молодших школярів залишається наочно-образне, однак учіння забезпечує зростання абстрактних компонентів. В ході навчання учні початкової школи використовують практично всі операції мислення, особливо активно порівняння, аналіз та синтез, узагальнення та конкретизацію. Доступними і правильними для дітей цього віку є базові мислені форми – поняття, судження, міркування і умовисновки. Це сенситивний період формування теоретичного (абстрактного) мислення. Л.С. Виготський називає цей вік сенситивним для розвитку понятійного мислення, адже у молодших школярів мислення діє через пам'ять на основі конкретних прикладів.

У розвитку логіки дитини синтез відстає від аналізу (А.Валлон). Це виявляється і у характерній помилці, яку назвали «коротким замиканням». Вона полягає у тому, що дитина утруднюється встановити зв’язки між всіма умовами задачі, охоплює аналізом частину умов задачі.