- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
Интеграция в переводе с латинского (integratio) означает соединение отдельных частей в общее, целое, единое. Современный мир трудно представить без такого явления, как интеграция.
Если еще полвека назад первые интеграционные проекты выглядели как рискованный, а то и просто авантюрный политический эксперимент, то сегодня большинство серьезных аналитиков-международников рассматривают интеграцию как важнейшую составную часть эволюции мирового сообщества. Появление интеграционных процессов
Данное явление в очень короткий по историческим меркам срок превратилось в мощнейший фактор, оказывающий огромное воздействие не только на всю сферу международных отношений, но и на общую динамику развития мирового хозяйства и даже на духовную жизнь основных сегментов человеческой цивилизации. Не случайно вторую половину ХХ - начало XXI в. часто называют эпохой интеграции.
Начавшись в середине прошлого века с относительно скромного проекта по объединению части экономических потенциалов шести стран Западной Европы и передачи управления ими наднациональным структурам (ЕОУС), интеграция за эти полвека сделала огромный шаг вперед как в качественном плане, охватив не только экономику в целом, но и социальную сферу, правовые вопросы и отчасти военно-политические сюжеты, так и в пространственном отношении.
↑Особенности интеграционных объединений
Характерной особенностью интеграционных объединений сегодня является их развитие на региональном уровне. Региональная интеграция проходит при этом ряд этапов, каждый из которых имеет свои специфические черты. Причем на каждом из этапов устраняются определенные барьеры и создаются предпосылки для более эффективного производства и внешне экономических связей между странами. В результате идет процесс создания целостных региональных хозяйственных комплексов с общими национальными и межгосударственными органами управления.
Международная экономическая интеграция представляет собой процесс хозяйственного и политического объединения стран на основе развития глубоких устойчивых взаимосвязей и разделения труда между отдельными национальными хозяйствами, взаимодействия их экономик на различных уровнях и в различных формах.
В настоящее время в мире насчитывается около 20 международных экономических объединений интеграционного типа в основных регионах и на континентах земного шара. Среди многочисленных интеграционных группировок можно выделить следующие: в Западной Европе — Европейский союз (ЕС) и Европейскую ассоциацию свободной торговли (ЕАСТ); в Северной Америке— Североамериканскую ассоциацию свободной торговли (НАФТА); в Азиатско-Тихоокеанском регионе — Ассоциацию Азиатско-тихоокеанского экономического сотрудничества (АТЭС); в Азии — Ассоциацию государств Юго-Восточной Азии (АСЕАН); в Латинской Америке — Латиноамериканскую ассоциацию интеграции (ЛАЙ) и “Меркосур”; в Африке — Экономическое сообщество государств Западной Африки (ЭКОВАС) и Таможенный и экономический союз Центральной Африки (ЮДЕАК).
*** Экономическая интеграция, в свою очередь, создает условия для ускорения интернационализации производства стран-участниц этого процесса, а также для выравнивания их основных социально-экономических параметров. Схематично процессы, ведущие к экономической интеграции, можно выразить следующей взаимосвязанной цепочкой (с обратной связью): развитие производительных сил — МРТ — интернационализация производства и капитала — экономическая интеграция. Развитие интеграционного процесса имеет внутреннюю логику и определенную последовательность. Как показывает опыт осуществления интеграционных процессов, выделяется несколько форм (этапов) экономической интеграции.
Самая простая форма интеграционного объединения — зона свободной торговли, в рамках которой отменяются торговые ограничения между странами-участницами и прежде всего таможенные пошлины (например, соглашение о свободной торговле между США и Канадой, Европейская ассоциация свободной торговли и др.).
