- •1.Проблема определения статуса сравнительного правознавства.
- •2. Основні критерії науковості порівняльного правознавства.
- •3.. Основні способи обґрунтування науковості порівняльного правознавства.
- •4. . Основні підходи до визначення предмету порівняльного правознавства, та їх критична оцінка.
- •5. . Предмет порівняльного правознавства і порівняно-правових досліджень.
- •7. Основні актуальні напрями порівняно-правових досліджень.
- •8. Мета і завдання порівняльного правознавства.
- •9. Функції порівняльного правознавства
- •10. Концептуальна і практична необхідність порівняльного правознавства.
- •11. Основні етапи становлення і розвитку порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •12. Особливості основних шкіл порівняльного правознавства Західної Європи та сша у хіх-хх ст.
- •13. Міжнародні центри порівняльного правознавства.
- •14. Історія порівняльного правознавства в Україні: загальна характеристика основних етапів.
- •15. Становлення і розвиток порівняльного правознавства в Україні в хiх – початку хх ст.
- •16. Порівняльне правознавство в радянській Україні.
- •17. Порівняльне правознавство в сучасній Україні: проблеми і перспективи.
- •18. Система та структура порівняльного правознавства: основні доктринальні підходи.
- •19. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук.
- •20. Співвідношення порівняльного правознавства з іншими компаративістськими соціально-гуманітарними дисциплінами.
- •21. Методологія порівняльного правознавства: загальна характеристика.
- •22. Методологічні принципи порівняно-правових досліджень.
- •23. Порівняно-правовий підхід, порівняльно-правовий метод, порівняння – характеристика та співвідношення понять.
- •24. Види порівняння.
- •25. Методологічні підходи, що використовуються в порівняноправових дослідженнях.
- •26. Методи, що використовуються в порівняно-правових дослідженнях.
- •27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
- •28. Понятійно-категоріальний апарат порівняльного правознавства.
- •29. Причини необхідності здійснення класифікації правових систем.
- •30. Поняття, компоненти і різновиди правової системи.
- •31. Критерії і фактори класифікації правових систем.
- •32. Огляд класифікації правових систем.
- •33. Основні етапи формування романо-германської правової сім'ї.
- •34. Рецепція римського права і його значення для романогерманського права.
- •35. Особливості романо-германської правової сім'ї.
- •36. Джерела та структура романо-германського права.
- •37. Романська і германська групи: спільні та відмінні риси.
- •38. Особливості англо-американської правової сім’ї.
- •39. Етапи формування англійського права.
- •40. Загальне право і право справедливості в Англії.
- •41. Особливості правової системи сша.
- •43. Прецедент, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •44. Законодавство, як джерело права в сім'ї англо-американського права.
- •45. Загальна характеристика латиноамериканської правової сім'ї.
- •46. Інтеграційні процеси на території Латинської Америки.
- •47. Загальна характеристика скандинавської (північноєвропейської) правової сім'ї.
- •48. Релігійні правові системи: характерні риси, основні підтипи.
- •49. Відмінні риси і основні джерела індуського права.
- •50. Індуське право і право сучасної Індії.
- •51. Іудейське (єврейське) право (особливості, джерела).
- •52. Іудейське (єврейське) право і право сучасного Ізраїлю.
- •53. Становлення і розвиток ісламської правової системи.
- •54. Особливості і джерела ісламського права.
- •55. Класичне ісламське право і право сучасних мусульманських держав.
- •57. Далекосхідна правова сім'я: загальна характеристика.
- •58. Загальна характеристика китайського права.
- •59. Загальна характеристика правової системи Японії.
- •60. Загальна характеристика африканського звичаєвого права.
- •61. Особливості права суверенних африканських держав.
- •62. Соціалістична правова сім’я: специфічні риси, сучасний стан.
- •63. Правові системи на пострадянському просторі: тенденції розвитку.
- •64. Місце правової системи України на правовій карті світу.
- •65. Основні тенденції правового розвитку у світі, що глобалізується.
- •66. Публічне право і приватне право в порівняно-правовому ракурсі: співвідношення їх в різних правових системах.
- •67. Звичай і звичаєве право: використання в різних правових системах.
- •68. Відносність та множинність класифікації національних правових систем.
- •70. Конвергенція правових систем: прояви у сучасному світі.
- •71. Уніфікація та гармонізація, як форми взаємодії сучасних правових систем.
- •72. Запозичення досягнень інших правових систем і його межі.
- •73. Універсальне (світове) право: наскільки воно можливе?
- •74. Правова інтеграція: можливості і межі.
- •75. Європейське право і право Європейського Союзу. Поняття загальноєвропейського правового простору.
- •76. Структура права в різних правових сім'ях.
- •77. Характер праворозуміння в різних правових сім'ях.
- •78. Особливості правової культури в різних правових сім'ях.
- •79. Основні концепції прав людини: універсалізація і регіоналізм.
- •80. Значення доктрини в різних правових сім'ях
- •81. Специфічні інститути в різних правових сім'ях.
- •82. Суд в різних правових системах.
- •83. Міжнародне право і національні правові системи: питання співвідношення і взаємодії.
- •84. Міжнародне публічне право, міжнародне приватне право та порівняльне правознавство: особливості взаємодії.
- •85. Західне право і його традиції.
- •86. Право єс і західноєвропейські правові сім'ї.
- •87. Право єс і національні правові системи держав-членів.
- •88. Поняття змішаних (гібридних) правових систем, їх особливості.
- •89. Постколоніальні правові системи: особливості визначення їх місця на правовій карті світу.
- •90. Інтеграційні процеси в сучасному світі.
- •91. Проблема класифікації правових систем на пострадянському просторі.
- •92. Зміни в романо-германському та англійському праві, обумовленні процесами європейської інтеграції.
- •93. Співвідношення порівняльного правознавства і порівняльного державознавства.
- •94. Роль вестернізації права у формуванні сучасної правової карти світу.
- •95. Особливості систематизації законодавства в різних правових системах.
- •96. Проблема розширення методологічного арсеналу порівняльного правознавства
27. Методика проведення порівняно-правових досліджень.
Во сравнением в философии понимается познавательная операция, с помощью которой устанавливается тождество или различие объектов. В познавательном аспекте сравнения выступает как процесс отражения в сознании человека реальных отношений тождества, сходство различных государственно-правовых явлений.
Проведение сравнительно-правовых исследований предполагает определенные стадии и правила, отражающие методику его проведения, в том числе: изучение каждого из сравниваемых объектов отдельно; выявление и исследование признаков аналогичных объектов на основе установления общих признаков; выделение признаков, различают их; оценка этих признаков.
Методика сравнительно-правовых исследований является совокупностью взаимосвязанных этапов (стадий) и правил наиболее подходящего применения сравнительно-правового и других научных методов и способов познания правовых явлений с целью выявления подобных и отличительных признаков, группировка, классификации этих явлений.
Сравнение может и должно стать научным и результативным, если за основу берутся не случайные факты, а типичные и достоверные факты. Поэтому установление фактов является важнейшим методологическим вопросам, определяет и обеспечивает успех и результативность проведения сравнительно-правовых исследований.
Важнейшим условием проведения эффективного и результативного сравнения является однородность, однопорядковисть и односистемнисть сравниваемых объектов.
По мнению К. Осакве, сравнение права является багатостепеневим процессом, и грамотный сравнительный анализ правовых систем состоит из следующих восьми поэтапных и последовательных стадий:
1) выявление существующих правил или подходов в системах «А» и «Б»;
2) сопоставление установленных правил с целью познания их общих и (или) отличительных свойств;
3) определение исторических причин Существование данного правила в каждой системе;
4) выяснение життедатности, эффективности данного правила в государственном законодательстве;
5) установление необходимости (целесообразности) внесения изменений в существующие правила или восполнения пробелов в законе системы «А» путем заимствования определенных идей из системы «Б»;
6) изучение совместимости идей, заимствованных из системы «Б», с природой право на системы «А»;
7) адаптация заимствованного правила национальным условиям правовой системы «А»;
8) решение завершающего кардинального вопроса законодательной политики, то есть вопрос о том, созрело, с точки зрения своей правосознания и старения правовой культуры, общество принимающей для принятия пересаживаемый институту1.
Как отмечает Ю.А. Тихомиров, при проведении сравнительно-правового анализа необходимо соблюдать шести методологических правил:
1) правовой выбор объектов сравнительного анализа и корректная постановка целей;
2) проведение правового сравнения на различных уровнях с использованием методов системно-исторического, логического анализа;
3) правильное определение признаков сравниваемых правовых явлений, норм, институтов и т.д .;
4) выявление степени сходства и различий юридических понятий и терминов, используемых в правовых системах, сопоставляются;
5) разработка и применение критериев оценки сходства, различий сравниваемых объектов;
6) определение результатов сравнительно-правового анализа и возможности их использования в нормотворческой и правовой деятельности государства.
Таким образом, соблюдение вышеуказанных правил проведения сравнительно-правовых исследований в соответствии с перечисленными стадий (этапов) отражает реализацию и использование методики сравнительно-правовых исследований, что, в свою очередь, обеспечивает ее правильное применение и является необходимым условием объективного рассмотрения его объекта и предмета
