6. Шляхи забезпечення ефективної системи управління внз

Вітчизняна освіта не повною мірою спрямована на утвердження національної ідеї і патріотизму, і поки що не відповідає вимогам формування громадянського суспільства, демократизації, відкритості та прозорості.

Обмежене фінансування освіти і науки з державного та місцевих бюджетів призвело до погіршення стану матеріально-технічної бази навчальних закладів та їх соціальної інфраструктури, що гальмує впровадження сучасних інноваційних технологій і засобів навчання.

Існуюча модель управління освітою не повністю відповідає сучасним вимогам демократичності, які передбачають розширення впливу громадської думки на прийняття адекватних управлінських рішень, динамічне реагування на потреби суспільства, перерозподіл функцій управління між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Не проводиться постійний моніторинг якості освіти на всіх рівнях за участю студентів, батьків, представників громадських організацій, а також оцінювання діяльності навчальних закладів та оприлюднення його результатів.

Основними способами розв’язання проблем у цій сфері є:

• забезпечення доступу до високоякісної вищої освіти та мобільності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці шляхом інтеграції вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації, наукових установ та підприємств, впровадження гнучких освітніх програм та інформаційних технологій на навчання відповідно до вимог Болонської декларації;

• створення ефективної системи підготовки і перепідготовки педагогічних і науково-педагогічних кадрів, їх атестації та професійного вдосконалення;

• удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів;

• всебічна підтримка та сприяння активної діяльності батьківських комітетів, опікунських рад, меценатів, громадських організацій, фондів, засобів масової інформації, залучення їх до розроблення та виконання рішень у галузі освіти, розширення ролі студентського самоврядування у навчально-виховному процесі;

• поєднання державного і громадського контролю, впровадження нової етики управлінської діяльності, що ґрунтується на принципах взаємоповаги і позитивної мотивації;

• відкритість процесу розроблення нормативно-правових документів, їх експертизи і апробації та затвердження;

• створення системи моніторингу ефективності управлінських рішень, їх впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях, організація проведення експериментальної перевірки та експертизи освітніх інновацій із залученням громадськості.

Основними шляхами розв’язання проблем у цій сфері є:

• створення вітчизняної освітньо-наукової інфраструктури, інтенсифікації фундаментальних та прикладних наукових досліджень у вищих навчальних закладах та наукових установах, впровадження наукових результатів у навчальний процес, формування змісту освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень;

• інноваційна освітня діяльність ВНЗ різних типів, рівнів акредитації, форм власності та правовий захист освітніх інновацій як інтелектуальної власності.

Вирішення таких проблем дасть можливість забезпечити перехід до нової якості освіти і виховання, що випливає з їх пріоритетності для розвитку України, зокрема:

- підвищення індексу рівня освіти (ІРО) та індексу людського розвитку (ІЛР) на регіональному та загальнодержавному рівні відповідно до рейтингу України за цими індикаторами, більш рівномірний розподіл інтелектуального потенціалу у розрізі регіонів;

- залучення громадян до національної культури, зміцнення моралі і духовності, формування у студентів національних світоглядних позицій, патріотизму;

- приведення у відповідність з європейськими стандартами наукового та науково-методичного забезпечення усіх ланок освіти на підставі розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень, прикладних розробок у вищих навчальних закладах ІІІ – IV рівнів акредитації та наукових установ;

- створення рівних умов і можливостей для здобуття громадянами повноцінної освіти протягом життя, для особистісного розвитку і творчої самореалізації;

- підвищення професіоналізму та соціального статусу педагогічних і науково-педагогічних працівників, забезпечення їх державної підтримки;

- підвищення якості навчання і виховання студентів, що позитивно вплине на рівень кваліфікації, компетентності та відповідальності фахівців усіх напрямів підготовки і перепідготовки кадрів, упровадження новітніх педагогічних та інформаційних технологій, поглиблення інтеграції освіти і науки;

- узгодження потреб ринку освітніх послуг та ринку праці, забезпечення працевлаштування випускників шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, надання їм першого робочого місця;

- підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

- створення ефективного механізму залучення та використання ресурсів держави на потреби освіти.

Отже, якість сучасної освіти цілком залежить від поєднання багатьох чинників її творення у вищій школі. Основними з яких є : науково-методична організація навчального процесу, запровадження наукових досліджень і інновацій, активна співтворчість студентського і професорсько-викладацького складу та удосконалення системи управління сучасного вищого навчального закладу.

Методичні рекомендації: з метою кращого засвоєння теми заняття слід ознайомитися із:

• законодавством у галузі вищої освіти;

• завданнями та напрямками діяльності вищого навчального закладу;

• структурою управління вищим навчальним закладом;

• органами громадського і студентського самоврядування.

Завдання та запитання до самоконтролю

1. Проаналізуйте нормативно-методичне забезпечення вищої освіти в Україні.

2. Які основні принципи управління вищим навчальним закладом Ви знаєте?

3. У чому полягає особливість структури управління вищим навчальним закладом?

4. Яка роль органів громадського і студентського самоврядування в управлінні ВНЗ?

5. Визначте шляхи забезпечення ефективної системи управління ВНЗ.

Список використаних джерел та літератури

1. Закон України «Про вищу освіту». – К., 2002.

2. Закон України «Про вищу освіту» №2984-ІІІ, із змінами від 12 березня 2009 р.

3. Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова Кабінету Міністрів від 05 вересня 1996 року № 1074.

4. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 163.

5. Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти. Наказ Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245.

6. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65.

7. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. – К.: Либідь, 1998.

8. Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К.: Компас, 1997.

9. Ізбедська В. Студентське самоврядування як чинник формування самосвідомості молоді // Рідна школа. – 2000. – № 11. – С. 13-14.

10. Зайченко І. В. Педагогіка. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чернігів, 2003.-528 с.

11. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник. К.: Знання, 2005.

12. Ординський В. Л. Педагогіка вищої школи. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.-К.: ЦУЛ,2009.

13. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В. І. Шахов.-2-е вид., випр. і доп. - Вінниця: «Книга-Вега», 2003.-416 с.

14. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2005.

15. Юхно О. Соціально-культурні аспекти організації навчально-виховної роботи у ВНЗ // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2002. – № 5.– С. 10-11.

191