Розділ іі «Пісня про Роланда» та «Слово о полку Ігоревім»: порівняльний аналіз образів героїв.

2.1.Моральна проблематика «Слова о полку Ігоревім» в образах героїв

Вершиною поетичного мистецтва Давньої Русі є «Слово о полку Ігоревім». «Слово» написано в кінці XII століття, але стало відомо нам лише через 600 років, в самому кінці XVIII століття.

Починаючи з XI до кінця XII століття, коли було написано «Слово», Русь страждала від двох основних лих. Одним з них були князівські міжусобиці, інші - набіги половців. Тому кращі люди країни, хворіли за Руську землю, невпинно закликали до одностайної відсічі половцям, до захисту своєї рідної землі. «Якщо, - говорив Володимир Мономах князям, - ми не припинимо міжусобиць ... то загине земля Російська і вороги наші, половці, візьмуть землю Руську» [9,с 10].

Основна ідея «Слова», яка полягає в заклику князів до об'єднання напередодні татаро-монгольської навали, надає твору особливе патріотичне звучання. Невідомий автор ставить перед собою завдання закликати і князів, і народ згуртуватися для боротьби за єдність Руської землі, направити думку народу проти міжусобних воєн князів, засудити прагнення князів до особистої слави, переслідування особистих інтересів.

Пройнятий глибокою любов'ю до своєї батьківщини, автор пронизує цією ідеєю все «Слово». Моральна проблематика цього твору розкривається в образах героїв.

Натхненник і керівник походу - князь Ігор - вже з самого початку виступає перед нами як захисник своєї землі, який «навів свої хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руську». Ігор - хоробрий воїн, у нього сильна воля, мужнє серце. Його бойового запалу не охолоджує несприятливий ознака - сонячне затміння. Турбота про захист держави керує думками і діями Ігоря. Звертаючись перед виступом в похід до своєї дружини, Ігор каже: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути. Так всядьмо, браття, на свої бистрії коні та на Дін синій поглянем». Як перекликаються ці слова руського князя із девізом Роланда!

Близький Ігорю і його брат Всеволод. Відважність, мужність, хоробрість, військова честь відрізняють Всеволода навіть більшою мірою, ніж Ігоря. Обидва князя стають в «Слові» носіями патріотичної ідеї - їх бойовий похід не для особистої слави і не для задоволення амбіцій. Брати ведуть свої війська, щоб раз і назавжди позбавити рідну землю від ворожих посягань, вони прагнуть зробити свою Батьківщину вільною, сильною, згуртованою.

Одним із найпоетичніших образів "Слова..." є образ Ярославни, юної дружини князя Ігоря.

Ярославна, вирядивши в небезпечний похід чоловіка, з тривогою чекає звістки від нього. Дізнавшись про поразку Ігоревого війська, Ярославна тужить за полеглими, оплакуючи не тільки полонення Ігоря, а й загибель його воїнів. Поразка і полон Ігоря, криваві рани на його тілі — це не лише її особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем відгукується в її душі.

Образ Ярославни приваблює людяністю, задушевністю і разом з тим патріотизмом, вражає внутрішньою красою, красою вірності.

Важливим залишається те, що поеми епохи Середньовіччя є гідним пам’ятником героїчного подвигу в ім’я батьківщини.