3) Встановлення ціни у межах асортименту іт/п

3.1. Продуктові лінії – встановлення різних цін на ІТ/П, що мають різну собівартість, різні рівні націнки і призначені для різних сегментів ринку. Приклад: підприємство продає дві модифікації ІТ/П, що відрізняються рівнем якості, з відповідною різницею у цінах (рис. 7.1).

Якість	Ціна
	Висока	Середня	Низька
Висока	1. Стратегія преміальних націнок	2. Стратегія глибокого проникнення на ринок	3. Стратегія цінових переваг
Середня	4. Стратегія «показного» блиску	5. Стратегія середнього рівня	6. Стратегія доброякісності
Низька	7. Стратегія пограбування	8.Стратегія завищеної ціни	9. Стратегія дешевих товарів

Рис. 7.1. Цінові стратегії продуктових ліній (або стратегії у рамках асортименту ІТ/П

з урахуванням співвідношення «ціна – якість»)

3.2. Комплексного продажу – встановлення низької ціни на певну складову комплексного ІТ/П з метою збільшення обсягів продажу шляхом залучення більшої кількості покупців, які непоінформовані про те, що ціни на інші складові в цей час можуть бути завищені. Приклад: практично «безплатний» ІТ/П, що стимулює його купівлю. Важливий психологічний момент – отримавши такий подарунок значна частина споживачів бажає нагородити себе за вдалий вибір і купує додаткові послуги, вартість яких часто значно перевищує зекономлену суму.

3.3. Впровадження винищувача марок – виведення на ринок ІТ/П, аналогічного тому, що успішно продають конкуренти, за демпінговою ціною. Демпінг – суттєве зниження ціни порівняно з середньоринковими цінами. Фінансово спроможні компанії інколи можуть з метою знищення марок-конкурентів продавати ІТ/П за ціною, що нижча собівартості.

4. Ринкове коригування цін

Існують три спеціальні методи коригування прейскурантних (або базових) цін: 1) знижки, 2) заліки, 3) коригування за географічним принципом.

Знижка – це зменшення прейскурантної ціни, яке пропонує продавець покупцю як винагороду за певні дії, сприятливі для продавця, зокрема такі:

Знижки за обсяг – звичайні (на підставі великого обсягу окремих закупівель) та накопичувальні (у разі накопичення обумовленого обсягу за певний період).

Сезонні знижки – надаються для заохочення покупців накопичувати запаси товарів у період низького попиту.

Торговельні (функціональні) знижки – надаються виробником для роздрібних і оптових торговців за ті маркетингові функції, які вони будуть виконувати у майбутньому, просуваючи Т/П до кінцевого покупця.

Знижки за прискорення оплати (декорт) або оплату готівкою (сконто). Наприклад, роздрібний торговець отримує такий рахунок: «5000 грн., 2/10, нетто 30». Це означає, що сума платежу за товар становить 5000 грн., платіж слід здійснити протягом 30 днів, але продавець отримає 2%-ву знижку, якщо розрахується протягом перших 10-ти днів з моменту отримання товару.

Заліки, як і знижки, пропонуються покупцям за певні дії для зменшення прейскурантної (або базової) ціни.

Товарообмінний залік – це зниження ціни нового товару за умови здачі старого.

Заліки з метою заохочення просування товару – здійснення грошових виплат або надання додаткової кількості «безплатних» товарів за їх ефективне просування.

Коригування цін за географічним принципом – урахування транспортних витрат двома способами:

Ціноутворення ФОБ (FOB – Free On Board – або франко-борт, або інший транспортний засіб, що перебуває в певному місці) – усі права на товар переходять до покупця у місці відвантаження. З цієї миті він бере на себе відповідальність за вибір способу транспортування, оплату всіх транспортних витрат і за всі види ризиків, які можуть трапитися на подальшому шляху товару від виробника до споживача.

Ціноутворення за принципом єдиної ціни доставки – передбачає, що ціна, призначена продавцем, включає усі транспортні витрати і реалізується на основі чотирьох методів.

1. Єдине зональне ціноутворення – усі покупці платять за товари однакову ціну, незалежно від віддаленості від продавця. Синонім – ціноутворення за принципом поштової марки (саме цей метод застосовують поштові служби).

2. Багатозональне ціноутворення – підприємство ділить свою збутову територію на кілька географічних районів / зон. Усі покупці, що знаходяться у межах окремої зони, платять однакову ціну за доставку, тоді як ціни між зонами варіюються залежно від транспортних витрат на доставку в конкретну зону (наприклад, ціни на послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку).

3. Ціноутворення ФОБ із оплатою доставки – покупець має право відрахувати з прейскурантної ціни товару витрати на його доставку, а продавець погоджується сплатити всі документально підтверджені транспортні витрати.

4. Ціноутворення на основі базового пункту – продавець вибирає один або кілька географічних районів як базовий пункт і стягує з покупця суму, що дорівнює прейскурантній ціні і транспортним витратам на доставку з цього пункту (широко використовують під час продажу сталі, цементу, пиломатеріалів та ін.).