Ліна Костенко (народилася 1930 року)

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в учительській родині. 1936 року дівчинка разом із батьками переїздить до Києва. Після війни закінчила середню школу, навчалася в Київському педагогічному інституті. З 1952 року по 1956 рік — студентка Московського літературного інституту ім. М. Горького. Під час навчання в інституті Ліна Костенко гідно представляла українську поезію. Коли на літературних вечорах, семінарах чи просто дружніх вечірках у студентському гуртожитку починала читати свої твори, усі замовкали, бо враз потрапляли у полон її поетичного слова. І викладачі, і студенти були переконані: Л.Костенко –– майбутня знаменитість.

У 1957 р. виходить перша поетична збірка “Проміння землі”. Наступні збірки — “Вітрила” (1958), “Мандрівки серця” (1961) — полонили читачів своєю неповторністю, свіжістю образів, глибиною думок. Потім — вимушена 16-річна перерва (кінець 60-х — початок 70-х — хвиля репресій серед митців). Після тривалого мовчання з’являються нові книги: “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), роман у віршах “Маруся Чурай” (1979, 1982), “Сад нетанучих скульптур” (1987).

Все більше знавців поезії, знайомлячись із її творчістю, приходять до думки, що вона належить до обраного кола кращих поетів сучасності. У 1990 році в США відбувся Всесвітній конгрес ”Ліна Костенко –– поет і мислитель”. Історичний роман ”Маруся Чурай” відзначено Шевченківською премією (1987). Ліна Костенко є лауреатом кількох зарубіжних літературних премій, у тому числі й премії, що носить ім’я Франческо Петрарки.

У 1987 р. поетеса видала єдину збірку для дітей “Бузиновий цар”. Ці твори написані в різні періоди творчості письменниці, проте вражають своєю органічністю. У ”Бузиновому царі” простежується глибокий емоційний зв’язок зі старовинним ”Садом поетичним”, з традиціями класичної української літератури.

У збірці відображений природний річний цикл. Телеграма весни з першого вірша приводить у рух рослинний і тваринний світ, який проходить через зиму, зустрічає Новий рік і знову поспішає до весни. Діти, читаючи поезії, відчують радість праці комах, які рубають билинку на дрова, білочок, що наколюють гриби на соснові гілочки, готуючись до зими.

Високі та складні поняття письменниця намагається пояснити малюкам через серце, так, щоб легко відчути неповторність, необхідність рідного краю, своєї землі:

Синиці голодом намлілись -

така зима, така зима!..

Оце б у вирій полетіти, -

так батьківщини ж там нема.

Атмосфера чистоти й доброти присутня в кожній поезії: і про соловейка, що лежить під ковдрою і п’є гарячий чай з медом, і про шпака зі своїми діточками біля шпаківні, що перевернулася, і про зайчика, що здригається від шарудіння в осінньому лісі, і про берізок, що стоять по коліна в талій воді.

Поетичні образи збірки пробуджують відчуття прекрасного, допомагають відчути красу рідної мови.

Ростуть опеньки у тумані

серед сосонок та беріз.

В жабо й атласному каптані

стоїть грибочок, як маркіз.

І сіє дощ дрібнесенький,

оце уже грибнесенький.

Вірші Ліни Костенко опоетизовують живу природу, навчають фантазувати, спостерігати, відкривати таємниці прекрасного.

Література

Антологія української літератури для дітей. У 3-х т. — К., 1984.

Антологія української народної творчості. Казки, легенди, перекази, оповідання. ‑ К., 1989.

Бріцина О.Ю. Українська народна соціально-побутова казка. — К., 1988.

Грицай М., Бойко І. Українська народна поетична твор­чість — К., 1983.

Дитячий фольклор. — К., 1986.

Лекция №16