Насильницька колективізація

Дата:

вперше термін – з 1917 року. Офіційно планове здійснення - з 1921 року. Початок- з 1927 року, під приводом боротьби з хлібозаготівельними кризами. Гасло суцільної колективізації проголошено з 1929 року.

Суть і мета колективізації: переході від дрібних селянських господарств до великих колективних господарств (колгоспів) для встановлення цілковитого контролю держави за сільськогосподарським виробництвом, використанням його багатств для індустріалізації.

Р адянський плакат. 1929 р.

3. Методи здійснення колективізації:

3.1.- примусове усуспільнення (забирання ) земельних ділянок, реманенту, робочої та продуктової худоби у селян заможних, бідних, середніх;

3.2. – адміністративне усунення приватно-кооперативного сектору силовими методами (хто не згоден- наказати силою зброї) ;

3.3. - запровадження соціалістичних форм господарювання та утвердження державної власності на засоби виробництва в господарстві (землю, багатства може утримувати лише держава через свої органи влади, господарювання)

3.4. – створення артілей ( селяни зберігали за собою присадибну ділянку, корову, дрібну живність- свиней, птицю), комун ( об’єднувалося все: знаряддя праці. Реманент, худоба, праця) , ТСОЗів (товариства спільного обробітку землі)- перші форми об’єднання селян у колективи

3.5.- створення великих колективних господарств – колгоспів, радгоспів

4. Особливості колективізації :

4.1.- не бажали віддавати майно заможні селяни. Їх назвали – куркулями, розпочали проти них боротьбу(залякування. Виселення за межі села, округу, розстріл, ув’язнення, надання гіршої землі. Така політика називається – розкуркулення)

4.2. – влада планувала закінчити об’єднувати селян до 1930 року.

4.3. – вступаючи до колгоспу. Кожен селянин передавав свої права на розпорядження виробленої продукції голові колгоспу. Через нього влада визначала, скільки потрібно залишити в колгоспі виробленої продукції, а скільки передати до державного централізованого фонду.

5. Хід колективізації

5.1 Конфіскація майна куркулів, передача її в колгоспний фонд, як внесок незаможніх селян; Значна кількість конфіскованого майна була розпорошена, більшість вилученої худоби здохла, оскільки не було де її утримувати;

5.2. 1930 рік- стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів», де засуджувалися «перегини» в колгоспному будівництві, підкреслювалася необхідніть дотримання принципу “добровільності”, необхідність урахування місцевих умов національних республік;

5.3. -1 березня 1930 р. – ЦВК та РНК прийняли Перший статут сільськогосподарської артілі, відповідно до якого закріплені за колгоспом землі мали складати єдиний земельний масив, який не мав зменшуватися;

5.4.- Створення МТС ( машинно - тракторних станцій, для обслуговування колгоспів і радгоспів. Перша створена в Одеському окрузі, Березовському районі,у радгоспі імені Шевченка, в 1928 році)

6. Результати колективізації.

6.1. Колективізовано понад 70 % сел.. господарств, 80 % посівних площ

6.2. Занепад господарств (деякі селяни продавали майно. Виїжджали за межі України)

6.3. Знищено 200 тис. селянських господарств

6.4. утверджено командну систему на селі

6.5. здійснено індустріальний стрибок

6.6.Розпочався голодомор 1932- 1933 років.

6.7. Щоб ще більше наказати селян Сталін через відповідні органи влади 7 серпня 1932 року приймає «Закон про 5 колосків» (це назва в народі,офіційно : постанова «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної соціалістичної власності». Зміст: за жменю принесеного з поля зерна - ув’язнення або розстріл

6.8. Селянські протести.

Селяни відмовлялися йти в колгоспи, нищили майно, яке підлягало колективізації, забирали з колгоспів своє зерно і худобу, били місцеву адміністрацію і т.п. Найпоширеніша форма протесту зводилася до того, що селяни стали різати домашню худобу, не бажаючи віддавати її властям. Це явище набрало приголомшуючих масштабів: між 1928 і 1932 рр. Україна втратила близько половини поголів’я худоби. Селянські бунти нерідко переростали у відкриті збройні повстання, що охоплювали цілі райони. Пік повстанського руху припав на перші три місяці 1930 р. У деяких місцевостях України і Північного Кавказу проти повсталих була задіяна навіть реґулярна армія. Загальна кількість повстанців в Україні у 1930 р., за даними ДПУ складала бл. 1 млн. чоловік (такі дані наводить Я.Грицак). За підрахунками Роберта Конквеста, в 1930 р. кількість учасників селянських повстань в Україні перевищувала 40 тис. В окремих місцевостях спротив проходив під гаслами: “Геть Радянську владу, хай живе самостійна Україна!”

6.9. Постійне відставання сільськогосподарського виробництва;

7.0. Фізичне знищення найбільш кваліфікованих і працьовитих селян-господарів;

7.1. Дезорганізація та деградація аграрного сектору: за період 1929-1932 рр. в Україні поголів’я великої рогатої худоби скоротилося на 41,8 %, коней – на 33,3%, свиней – на 62,3%, овець – на 74%.