Методи встановлення ціни пропозиції

• з орієнтацією на рівень ціни на аналогічну продукцію конкурентів;

• за допомогою пробного продажу в різних сегментах ринку;

• на підставі результатів закритих торгів з метою одержання замовлення на виробництво певного виду продукції та ін.

Основним методом визначення оптової ціни підприємства є метод “середні витрати плюс прибуток”, цей метод передбачає визначення повної собівартості продукції (виробнича собівартість плюс витрати на реалізацію продукції) з урахуванням всіх статей витрат, а також обґрунтування оптимального рівня рентабельності галузі, за якого вона може нормально розвиватися. При цьому в ціні доцільно враховувати і виплати підприємства у позабюджетні фонди. Ціна пропозиції (Цп) визначається:

,

де ПС – повна собівартість 1 ц продукції (виробнича собівартість плюс витрати на реалізацію продукції);

Кр – коефіцієнт, що забезпечує оптимальний рівень рентабельності галузі;

Кпф – коефіцієнт, що характеризує відносну величину відрахувань у позабюджетні фонди.

За допомогою ціни можна визначити такий рівень урожайності окремих культур чи продуктивності тварин (Ух), за якого досягається беззбитковість виробництва. Вказаний розрахунок здійснюється на етапі складання виробничої програми і визначення планових виробничих витрат на одиницю площі посіву або на одну голову тварин.

,

де Цп – прогнозована ціна за 1 ц продукції;

СВ – сукупні витрати (постійні і змінні).

Також можна визначити ступінь ризикованості виробництва залежно від коливання цін на ринку. Для цього потрібно знати мінімальну ціну реалізації (МЦ), за якої досягається беззбитковість виробництва. такою ціною є повна собівартість центнера продукції.

,

де Уз – планова урожайність культури (продуктивність однієї голови тварини)

СВ – сукупні витрати (постійні і змінні).

Головним чинником, що призводить до зростання собівартості сільськогосподарської продукції, є підвищення цін на матеріальні ресурси і послуги, які використовуються аграрним підприємством (техніка, мінеральні добрива й отрутохімікати, пальне і мастила, комбікорми, запасні частини, газ електроенергія, агрохімічне обслуговування). Під дією цього чинника відбувається пряме зростання собівартості сільськогосподарської продукції на величину підвищення цін на дані ресурси і послуги, зважених на обсяг їх споживання. Собівартість сільськогосподарської продукції зростає із таких причин, як підвищення відсоткових банківських ставок за кредит, а також зростання заробітної плати працівників, зумовлене державною соціальною політикою і компенсаціями їх доходів через інфляційні втрати.

Ціноутворення і ціни – одна із найскладніших проблем, в якій перехрещуються більшість економічних, соціальних і політичних проблем держави. Тому паритетність цін повинна бути важливою ланкою аграрної політики держави. Метою встановлення паритетності цін саме і полягає у стабілізації динаміки цін на сільськогосподарську продукцію і доходів аграрних підприємств щодо динаміки цін і доходів в економіці в цілому