3. Ціни на сільськогосподарську продукцію
Ціна є грошовим виразом вартості товару, це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.
Ринкова ціна – це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію.
Собівартість +
прибуток
Оптова ціна
підприємства + ПДВ + акцизний збір +
оптова-збутова надбавка (витрати і
прибуток збутових фірм)
Оптова ціна продажу
+ торговельна надбавка (витрати і
прибуток торговельних фірм)Оптова ціна підприємства
Оптова ціна продажу
Роздрібна ціна
Рис. Основні структурні елементи ціни
Особливістю ціноутворення і цін на с.-г. продукцію є те, що по більшості її видів проявляється сезонне коливання цін. Зокрема, на зерно, соняшник, овочі, баштанні ціни істотно знижуються під час масового збору врожаю і в початковий після збирання період. в подальшому ціни починають зростати і нерідко досягають свого максимуму з наближенням наступного збирального сезону (зерно, соняшник) Наявність такої обставини вимагає прийняття спеціальних організаційно-економічних заходів на макро- і мікрорівнях з метою зменшення сезонного коливання цін.
Існують підтримуючі ціни на сільськогосподарську продукцію – це такі ціни, що встановлюються державою для досягнення паритетності сільського господарства з галузями промисловості, а також для забезпечення нормального рівня доходності фермам із середнім і вищим за середнього рівнем господарювання в роки з несприятливою ринковою кон’юнктурою.
На сучасному етапі діють наступні види цін:
1) Договірні ціни. Їх рівень визначається на засадах домовленості між виробником продукції (продавцем) і споживачем (покупцем) при укладанні між ними договорів купівлі-продажу. за такими цінами аграрні підприємства реалізують свою продукцію переробним підприємствам (молоко- маслозаводам, м’ясокомбінатам, елеваторам тощо) та різним заготівельним організаціям (посередникам). За взаємною згодою сторін вказані ціни можуть коригуватися відповідно до зміни кон’юнктури ринку і платоспроможності населення.
2) Вільні ринкові ціни. Вони формуються під впливом попиту і пропозиції, що склалися під час реалізації продукції. З урахуванням дії цього фактора виробник самостійно визначає рівень даних цін. Різновидом вільних ринкових цін є біржові ціни (на зерно, соняшник, цукор, олію, партії тварин тощо), а також ціни, за якими підприємство чи посередник реалізує продукцію через власну торговельну мережу. Держава може впливати на формування вільних і договірних цін через економічні важелі – умови кредитування, оподаткування, антимонопольна політика.
3) Регульовані ціни держава справляє регулюючий вплив на рівень цін на окремі види с.-г. продукції через механізм встановлення заставних цін. Такі ціни введено на зерно з метою подолання негативних наслідків сезонних і кон’юнктурних коливань обсягів продажу і цін на цей вид продукції і на хлібопродукти. За товаровиробниками зберігається право забрати здане в заставу зерно протягом восьми місяців і продати за ринковими цінами, якщо вони перевищуватимуть заставну ціну, відшкодувавши при цьому витрати на зберігання згідно з встановленими розцінками. Отже, заставна ціна виконує функцію підтримуючих цін.
Аграрні підприємства можуть продавати один і той же вид продукції різної якості, за різними каналами реалізації та в різні строки. Під впливом цих факторів ціна на дану продукцію може коливатися. Найвигіднішим буде той канал реалізації, який забезпечує найвищу ціну. Потрібно визначити середньо реалізаційну ціну на продукцію за певний відрізок часу. Визначають підсумовуванням грошової виручки від реалізації продукції за всіма каналами збуту і наступним діленням одержаного результату на весь обсяг реалізації продукції даного виду.