3. Схарактеризуйте зміни в системі історичної освіти у 30–50-х рр. Хх ст.

В 20 роки - бригадний метод роботи. З вересня 1932 року -постанова - почати викладати за програмами, введення нових навчальних предметів. 25 серпня 1932 р. - постанова „Про виклад громадянської історії» (викладати історію громадян, а не клас, бородьбби) в школах СРСР.

Принципи викладання:

1) доступність навчального матеріалу,

2) наочності,

3) конкретності.

Принципи побудови матеріалу - лінійність - від найвіддаленішого часу до теперішнього. Необхідність підготовки нових підручників з історії:

І) історія Стародавнього Світу,

2) історія Середніх Віків,

3) Нова історія,

4) історія СРСР,

5) Нова історія залежних і колоніальних країн.

При університетах створювались Історичні факультети. Структура історичної освіти: 4 кл. - короткий курс історії СРСР, 5 кл. Історія стародавнього світу, 6 кл - історія стародавнього світу, історія середніх віків, 7 кл - історія середніх віків, 8 кл. - історія нова та історія СРСР з найдавніших часів до кінця 18 ст., 9 кл - нова історія, історія СРСР 19 ст., 10 кл. - історія СРСР 20 ст. 1936р. постанова радянського наркому і ЦКВКПб про організацію конкурсу на кращий підручник для початкової школи з курсу історії СРСР. Було 4 премії. перша не дісталась нікому, друга - кафедра історії СРСР Московського уіверситету., підручник за ред. Шестакова. З 1937 р. - вивчення в 7 кл. Конституції СРСР. 1936 р. -конспекти з історії СРСР та новітної історії - Сталін, Кіров, Жданов. Підручників не має. З березня 1936 р. - оголошено Конкурс на кращий підручник. 1937 р. - початковий курс з історії СРСР під ред. Шестакова (3-4 кл). 1940 р. Підручник з історії СРСР для 8-9 кл. Під ред. Панкратової., підручник з історії стародавнього світу під ред. Мішуріна,, підручник з історії середніх віків під ред. Єфімова. 1945 р. -підручник нової історії під ред. Хвоста. Структура підручників: теми-параграф-конспект. Чорно-білі ілюстрації та карти, не було завдань та питань, Перевантажені другорядними фактами, іменами. В 30-40 рр. ніхто не хотів вчитися на історичному факультеті, направляли примусово. З І940-42рр - на історію виділялось 25,5 год (раніше 14 год.) -від 3-4 кл. до 10. Завдання - формувати патріотів. 1944р.   -   створено  Академію   педагогічних   наук.   Виходить   журнал "Преподавание истории в школе." - започаткував обмін досвідом роботи.

Білет 26.

1. Об’єднання Німеччини у другій половині хіх ст.

Процес об'єднання Німеччини здійснювався в декілька етапів. Наслідком проведеного в НДР у червні 1990 р. референдуму став Договір про економічний, валютний та соціальний союз між НДР і ФРН, згідно з яким, зокрема, з 1 липня в Східній Німеччині вводилася західнонімецька грошова одиниця - марка. Народна палата НДР прийняла рішення про входження НДР в ФРН з З жовтня 1990 р. Слід підкреслити, що об'єднанню Німеччини сприяли прихильна позиція нового керівництва СРСР на чолі з М.Горбачовим, активні дії в такому напрямку канцлера ФРН Г.Коля та підтримка даного процесу з боку провідних держав світу. 12 вересня в Москві СРСР, США, Велика Британія і Франція, а також НДР та ФРН підписали Договір про остаточне врегулювання питань стосовно Німеччини. Одночасно був парафійований (набув чинності) Договір про добросусідство, партнерство та співробітництво між СРСР та ФРН. Зміну зовнішньополітичного становища об'єднаної Німеччини і непорушність європейських кордонів закріпив також документ, підписаний 1 жовтня в Нью-Йорку міністрами закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, Франції, НДР та ФРН про припинення з об'єднанням Німеччини чинності чотиристоронніх угод стосовно Берліна та всієї Німеччини. Таким чином, об'єднання Німеччини стало великою історичною подією міжнародного значення, яка підвела риску під підсумками Другої світової війни і завершила важливий етап післявоєнної історії Німеччини та Європи. З жовтня 1990 р. здійснився акт історичної справедливості - німецькі землі і народ об'єдналися у спільній державі, назва якої залишилася - Федеративна Республіка Німеччини, а столицею став Берлін. Того ж року відбулися вибори до бундестагу (парламенту ФРН). Блок ХДС/ХСС - ВДП знову переміг і канцлером об'єднаної Німеччини знову обрано Г. Коля. Основною проблемою його уряду стало подолання економічної відсталості нових (східних) федеральних земель (з 3 тис. підприємств колишньої НДР, наприклад, 70% потребували негайної модернізації та кредитувань), трансформування їх соціально-економічної та політичної структур та їх інтеграція у загально-німецьку економічну й політичну системи. На останніх виборах до парламенту восени 1998 р. перемогу отримали соціал-демократи у союзі з партією зелених. Новим канцлером ФРН став Г. Шредер. «Ера Коля» закінчилася. До того ж, на початку 2000 р. внаслідок політичного скандалу, що розгорнувся навколо протиправних фінансових порушень керівництва фракції ХДС/ХСС під час виборчої кампанії, відбулася відставка Коля з посад голови ХДС і парламентської фракції. Зовнішня політика ФРН у післявоєнний період зазнавала змін - від конфронтації з країнами соціалізму (50 -60-ті рр.) і орієнтації на США до «нової східної політики» і мирного співіснування (70 - 90 рр.). ФРН відіграла провідну роль в розробці Заключного акта Гельсінської наради (1975). Після об'єднання німецьких земель ФРН взяла курс на ліквідацію на своїй території американських воєнних баз і виведення американських військ, а також збройних сил СРСР (до кінця 1994 р.) із східної частини країни. Головним пріоритетом ФРН на сучасному етапі є поглиблення процесу європейської інтеграції у відповідності до національних інтересів. Вона - активний член ЄЕС і НАТО, одна з головних ініціаторів і учасників економічної допомоги Заходу посткомуністичним країнам Східної Європи, здійснює, зокрема, фінансову компенсацію колишнім «остарбайтерам». ФРН активно співпрацює у сфері бізнесу з Україною, має з нею дипломатичні відносини на рівні посольств. У червні 1993 р. була підписана Спільна декларація про основи відносин і співробітництво між Україною і Німеччиною. Нині завершується робота над Договором про дружбу і співробітництво, який має стати фундаментом для українсько-німецького стратегічного партнерства в Європі в XXI столітті. У Німеччині проживає понад 20 тис. українців, які мешкають переважно у великих містах - Мюнхені, Дюссельдорфі, Гамбурзі. Тут діють наукові установи - Український вільний університет (з 1945 р.), відділення Української Вільної академії наук, видаються журнали, наприклад «Український історик», газети тощо.