Б 26. Структурні компоненти підручника. Конкретизуйте свою відповідь.

Підручник складається з двох компонентів: текстового і позатекстового.

1. Перший компонент – основний, додатковий і пояснювальний тексти.

2. До другого належать:

а) апарат організації засвоєння; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам’ятки, зразки розв’язання задач, прикладів); таблиці; підписи-пояснення до ілюстрованого матеріалу; вправи;

б) ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, картки, креслення та інші);

в) апарат, орієнтування (вступ, зміст, бібліографія ).

Основний текст - часткова вербальна структура, яка включає дидактично й методично опрацьований і систематизований автором програмний матеріал, обов'язковий для запам'ятовування. Види основного тексту: теоретико-пізнавальний або навчально-пізнавальний включає характеристики найважливіших понять, законів тощо; висновки, узагальнення; матеріали для формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Він оформлений у розділи, глави, параграфи 

Додатковий текст - часткова вербальна структура, що містить навчальний матеріал для підкріплення й поглиблення положень основного тексту. Цей матеріал може виходити за межі програми. Його завдання - посилити емоційне навантаження підручника, ознайомити учнів з прийомами пізнавальної діяльності, сприяти індивідуалізації та диференціації навчання. Основу додаткового тексту становлять: історичні документи; хрестоматійні матеріали; уривки з творів художньої та науково-популярної літератури; біографічні та наукові відомості; статистичні та довідкові матеріали.

Пояснювальний текст - часткова вербальна структура, що містить необхідне для розуміння і більш повного засвоєння коментарі ті тлумачення. Його призначення полягає в організації та забезпеченні самостійної навчальної діяльності школярів. До нього належать: предметний вступ; примітки та пояснення; хронологічні та термінологічні довідники; пояснення, карто-схеми, таблиці; скорочення й умовні позначення

Позатекстові компоненти - система загальної моделі підручника, призначена для обслуговування його текстового компонента.

До позатекстових компонентів підручника належать: методичний апарат(завдання і запитання, систематизуючі, порівняльно-узагальнюючі, хронологічні, синхроністичні, конкретизуючі таблиці, зразки виконання завдань), ілюстративний матеріал (провідні ілюстрації (самостійно розкривають зміст навчального матеріалу, замінюючи основний текст); рівноправні ілюстрації (поглиблюють інформацію основного тексту (ілюстрації цієї групи, в основному науково-пізнавальні); обслуговуючі ілюстрації (доповнюють, конкретизують, емоційно підсилюють текст та інші поза текстові компоненти підручника, мотивуючи їх сприйняття і засвоєння у процесі учіння), апарат орієнтування(вступ, зміст, бібліографія ).

Б 27. Сутність, функції та класифікація форм навчання. Показати процес використання обраної форми навчання.

Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.   Вибір форм організації навчання зумовлюється завданнями освіти і виховання, особливостями змісту різних предметів та їх окремих розділів, конкретним змістом занять, складом, рівнем підготовки і віковими можливостями учнів.

Академік Б.Т.Лихачов виділяє наступні функції форм навчання:

1)навчально-освітня- створює найсприятливіші умови для передачі дітям знань, умінь і навичок, формування світогляду, розвитку обдарувань, практичних способів, активної участі у виробничому і громадському житті. 

2)Виховна - забезпечується послідовним залученням школярів за допомогою системи форм навчання до різноманітних видів діяльності, в результаті чого залучаються всі духовні й фізичні сили.

3)Організаційна - необхідність відповідності обсягу, якості змісту освіти віковим особливостям дітей вимагає від учителя чіткого організаційно-методичного інструментарію подачі матеріалу, суворого відбору допоміжних засобів.

4)Психологічна - полягає у виробленні в учнів певного діяльнісного біоритму, звички до праці в один і той же час

5)Розвиваюча - багатогранність і різноманітність форм породжує багатство умов для розумової, трудової, ігрової діяльності, що дозволяє залучити до діяльності увесь комплекс психічних процесів.

6)Інтеграційно-диференційована - реалізується в різноманітних формах, в суті своїй є процесом колективної пізнавальної діяльності та проце­сом розвитку природних задатків, здібностей і можливостей особис­тості.

7)Систематизуюча і структуруюча - вимагає поділу всього навчального матеріалу на частини й теми, його структурування й систематизації як в цілому, так і для кожного заняття.

8) Комплексна й координаційна - на основі певної форми навчання можуть бути забезпечені й використані складові частини інших форм.

9)Стимулююча - найвиразніше виявляється тоді, коли відповідає особливостям віку дітей, специфіці розвитку їх психіки й організму. 

За кількістю учнів: колективні, групові, парні та індивідуальні.

За місцем проведення навчання: шкільні (уроки, робота в майстернях, лабораторіях, на пришкільній ділянці) і позашкільні форми (домашня робота, екскурсії).

За тривалістю навчання: класичний урок (45 хв.), урок-пара (90 хв.).

За дидактичними цілями форми класифікують на: форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція), комбінованого навчання (урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного навчання (практикуми, праця в майстернях, на пришкільних ділянках).

Б 28. Сутність, функції та класифікація уроків як організаційної форми навчання. Показати структуру проведення обранного типу уроку.

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв'язання визначених завдань.

Функції уроку:

1. Озброєння учнів глибокими і свідомими знаннями, використання цього процесу для всебічного розвитку особистості.

2. Навчання учнів особистій діяльності по оволодінню знаннями.

3.Формування міцних мотивів вчення, постійного самовдосконалення, самоосвіти, самовиховання.

4. Ефективний вплив уроку на розумовий розвиток учнів.

5. Виховання вольових якостей, мотивів і досвіду поведінки.

6. Формування моральних основ особистості, зорієнтованих на загальнолюдські цінності.

7. Виховання культури почуттів.

У дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків залежно від узятих за основу ознак.

За способами проведення: уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки самостійної роботи учнів та ін.

За етапами навчальної діяльності - вступні уроки, уроки первинного ознайомлення з матеріалом, уроки формування понять, виведення законів і правил, уроки застосування знань на практиці, уроки повторення й узагальнення матеріалу, контрольні уроки, комбіновані уроки.

Найвдалішою в сучасній теорії та практиці навчання є класифікація, в основу якої покладено дидактичну мету і місце уроку в загальній системі уроків (Б. Єсипов, М. Махмутов, В. Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонують різну кількість типів уроків.

За класифікацією В. Онищука, розрізняють такі типи:

- урок засвоєння нових знань;

- урок формування вмінь і навичок;

- урок застосування знань, умінь і навичок;

- урок узагальнення і систематизації знань;

- урок перевірки, оцінювання та корекції знань, умінь і навичок;

- комбінований урок.