Б 18. 3 Структура процесу засвоєння знань. Показати реалізацію етапів засвоєння знань при вивченні обраної теми.

Процес міцного засвоєння знань передбачає повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам’ятовування, виправлення в ході застосування теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь, навичок.

Структура процесу засвоєння: Сприймання є початковою ланкою процесу учіння. Людина може сприймати явище і процеси оточуючої дійсності безпосередньо за допомогою органів відчуттів чи інформації про них і вигляді вербальної дії чи друкованого тексту, комп’ютерного відтворення. Щоб процес був ефективним, необхідно забезпечити розуміння учням необхідності тих чи інших знань. Важливе місце тут посідає мотивація пізнавальної діяльності.

 Наступним етап – розуміння. Це, передусім, проникнення у сутність явищ і процесів, встановлення зв’язків між частинами цілого, з’ясування причин, що зумовлюють те чи інше явище.

Розуміння – важливе сходинка до успішності запам’ятовування. Учнів необхідно спонукати пам’ятати не весь обсяг інформації, а найбільш суттєве, що становить основу оволодіння новим навчальним матеріалом.

Завершується окремий етап учіння узагальненням і систематизацією. Узагальнення передбачає уявне виокремлення певних властивостей, що належать певному класу предметів, перехід від окремого до загального.

Систематизація– мислитель на діяльність, в процесі якої знання про об’єкти, що вивчаються, організуються в певну систему на основі обраного принципу. Та це можливо лише за умови достатньої розумової праці на попередніх етапах навчальної діяльності.

На всіх етапах процесу учіння практика є своєрідним психічним і логічним камертоном пізнавальної діяльності. Одночасно застосування знань, умінь і навичок виступає завершальним етапом певного циклу учіння стосовно конкретної теми.

Процес засвоєння знань передбачає виконання школярами послідовності певних пізнавальних операцій, дій, спрямованих на досягнення певного наслідку. Засвоєння знань відбуватися паралельно із процесом оволодіння школярами засобів розумової діяльності. Так, навчання обов’язково передбачає аналіз і синтез навчального матеріалу, а також абстракцію, узагальнення та інші розумові операції. На вирішальну роль діяльності в забезпеченні міцності засвоєння знань вказує Н. Тализіна, яка доводить, що засвоєння знань завжди відбувається завдяки їх набуттю та застосуванню у будь-якій діяльності. Тож, міцність знань учнів корелює з їхньою активністю та характером діяльності (під активністю розуміємо не зовнішню моторну діяльність учнів, а їхні внутрішньо-розумові дії, які виявляються через такі якісні показники, як усвідомленість, осмислення, рефлективність).

Б 19. 3. Структура процесу формування навичок і вмінь. Показати процес формування обраної навички чи уміння.

Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань. Формується у процесі виконання учнями різноманітних завдань. Формування уміння: 1. Учні засвоюють знання і перед ними ставлять завдання, що вимагають використання знань (знання - завдання -застосування знань). 2. Учні визначають ознаки, які відрізняють один тип задач від інших. У процесі виконання завдання, вони визначають тип задачі та виконують операції, необхідні для розв'язання цього типу задач. 3. Учні навчаються розумовій діяльності, необхідній для використання знань.

Навички - це автоматизовані компоненти свідомої дії людини, які виробляються в процесі її виконання. Навичка розглядається як дія доведена внаслідок багаторазових вправ до досконалості виконання. Л. Ітельсон пропонує такі етапи розвитку навичок: 1. Ознайомлення з прийомами виконання дій. Осмислення дії та її подання. Чітке розуміння мети, нечітке способів її досягнення. 2. Опанування окремих елементів дії, аналіз способів їх виконання. Чітке розуміння способів виконання дій. Свідоме, однак невміле і нестійке її виконання. 3. Співвідношення і об'єднання елементарних рухів в одну дію. Автоматизація елементів дії. Удосконалення рухів, усунення зайвих, перехід до мускульного контролю. 4. Опанування довільного регулювання характеру дії. Пластичне пристосування до ситуації. Гнучке, доцільне виконання дії.

Відповідно, в педагогічній практиці доцільно виділити таку послідовність формування навичок школяра:

1. Підготовчий етап: аналіз мети уроку, виявлення наявного рівня навичок учнів. 2. Етап виконання:Учень своїми словами повторює завдання, прийом його виконання; під керівництвом учителя включається у виконання описаних дій. Підказка вчителя при виконанні окремих частин навички здійснюється у разі потреби. Зменшується обсяг керівництва. Впорядковується практика, яка гарантує закріплення нової навички. 3. Етап оцінювання. На цьому етапі здійснюється оцінка рівня виконання навички учнем, стосовно цілей навчання, заданих на підготовчому етапі.

Формування навички роботи з історичною картою: 1)Сформувати елементарні вміння зчитувати історичну інформацію з картосхеми. 2)навчитися читати карту, показувати на ній історичні місця, визначати географічне положення країни, рельєф місцевості, знати легенду карти; виконувати завдання по контурній карті.  3) працювати з картою, вміти читати її; використовуючи карту, знаходити причини та наслідки історичних подій. 4) Під час роботи з картою вміти виділяти інформацію, яка б допомогла розібратися у міжнародних відносинах, політичних інтересах тієї чи іншої країни. 5) Вільно читати карту, користуватися нею як одним із джерел інформації, встановлюючи характеристику історичних подій, явищ, процесів. 6)Аналізувати інформацію на карті як джерело знань про геополітичні інтереси країн у конкретний історичний період. 7) Аналізувати карту як джерело інформації про тенденції розвитку міжнародних відносин та місце України у них.