Б 13. 2. Сутність , функції та зміст естетичного виховання

Естетичне виховання — формування в особистості здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності. Спрямоване воно на формування в людини гуманістичних якостей, здатності відчувати і розуміти красу, жити за її законами.

Кінцева мета естетичного виховання — формування готовності людини до естетичної діяльності як важливого компонента естетичної культури.

Змістом естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичні судження, естетичні знання, естетична культура, естетичні ідеали, естетичні почуття, естетичні переживання, естетична насолода, естетичні смаки, естетична діяльність. Естетичне сприйняття — початковий момент у процесі естетичного ставлення до дійсності, який проявляється в спостережливості, вмінні помітити найбільш суттєве, що відображує зовнішню та внутрішню красу предмета, явища, процесу. Естетичні знання сприяють сприйняттю й оцінці прекрасного в навколишній дійсності, становленню естетичних ідеалів і смаків, а також оволодіння тими вміннями й навичками, що дозволяють здійснювати естетичну, художньо-творчу діяльність. Естетична культура передбачає сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в навколишній світ, зберігати прекрасне. Естетичні почуття виражаються у схвалюванні людини, відчутті нею насолоди від сприйняття творів мистецтва, краси природи, у прагненні до активної творчості діяльності у сфері мистецтва. Естетичні переживання — це почуття людини, які пов'язані з конкретними предметами, явищами, що їх сприймає особистість. Естетична насолода проявляється у відчутті задоволення внаслідок сприймання об'єктів красивого, що спонукає до любування ним; задоволення від участі у творенні прекрасного. Естетичний ідеал відображує уявлення людини про красу, підкреслює критерії, за якими варто оцінювати ті чи ті предмети та явища. На основі естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень формуються естетичні смаки. Естетичні смаки — це стійке, емоційно-оціночне ставлення людини до прекрасного, що має вибірковий, суб'єктивний характер.

Функції: 1.Пізнавальна - формування активізації і спеціальній спрямованості інтелектуальної діяльності учнів на оволодіння елементарними художньо-естетичними знаннями та уміннями: осягати замисел, закладений автором у творі мистецтва, вичленовувати в змісті художнього твору суттєві ознаки, розуміти значення основних засобів виразності, встановлювати логічні зв'язки між формою і змістом художнього образу, порівнювати твори мистецтва.

2.Корекцїйно-розваюча - включає відпрацювання й корекцію довільної уваги, образної та логічної пам'яті, інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфери особистості.

3. Виховна - реалізується через усвідомлене сприймання дійсності й мистецтва та формування морально-естетичного ставлення до них на основі переживання почуття прекрасного.

Б 14 2. Характеристика процесу естетичного виховання

У школі система художньо-естетичного виховання загалом реалізується у навчально-виховному процесі, що здійснюється на уроках та в поза навчальний час, але основами естетичних знань і умінь учні оволодівають передусім у процесі опанування навчальними дисциплінами. Насамперед, у плані естетичного виховання учнів важливу роль відіграють географія, природознавство, історія, оскільки під час вивчення цих предметів перед школярами оживають яскраві картини життя людей різних часів і країн, їхні погляди, звичаї, багатство й краса природи. 

Особливе місце серед навчальних дисциплін посідають предмети естетичного циклу – музика, образотворче мистецтво, література. Художній образ, як основа мистецтва, є особливим узагальненням дійсності в індивідуалізованій,   конкретно-чуттєвій  та  естетично  виразній  формі як єдність того, що відчуваємо, і того, що розуміємо. Саме завдяки особливостям свого впливу на дитину (чуттєва безпосередність, ідейна спрямованість, спонукальна сила) мистецтво, як ніяка з інших форм суспільної свідомості, є найефективнішим засобом естетичного виховання.

Вивчення історико-культурного матеріалу зобов'язує вчи­теля до посиленої підготовки мовної характеристики твору мистецтва. Історико-культурні теми мають велике духовне значення: розвивають дух патріотизму, національної гордості, честі, гідності. Етична роль мистецтва полягає в тому, що вона виховує високі моральні ідеали. Разом Із тим розвитку мислення і художньої творчості учнів сприяють такі форми роботи, як екскурсії до музеїв, зна­йомство з історичними пам'ятками; організація шкільної художньої ви­ставки, підготовка тематичних вечорів. Саме історія виявляє й аналізує культурний прогрес. Розу­міння творів мистецтва змінюється від епохи до епохи. Кожне нове покоління усвідомлює явище художньої культури, виходячи зі своїх власних, сучасних уявлень про мистецтво. Тому культурні цінності є вічними і по­стійно збагачуються та доповнюються новими гранями художнього зміс­ту.

Також варто згадати уроки культури в курсі історії, які покликані привчити учнів емпатично ставитися до інших культур, розуміти та приймати цінності один одного.

Естетичне виховання учнів на основі історико-культурного матеріалу вимагає від учителя додаткових знань та ретельної підготовки до проведення уроків з питань культури. Для підвищення ефективності вивчення пам’яток мистецтва на уроках історії, вчителю слід збирати відповідну науково-методичну літературу, дидактичний матеріал, наочні посібники. вчителеві потрібно, враховуючи вже розроблені в методиці методи та прийоми вивчення творів мистецтва, розробити свою власну систему роботи, яка відповідала індивідуальним і віковим особливостей учнів і сприяла ефективному засвоєнню навчального матеріалу.