Б 2. 2. Формальні і неформальні групи

Група - це дві або більше особи, які взаємодіють з кількома або всіма членами групи безпосередньо або через мережу зв'язків, працюють для досягнення одного або кількох завдань, керуються визначеною системою поведінки, підтримують стабільні стосунки, утворюють підгрупи.

Формальні групи - це групи, що виникають за ініціативою адміністрації і входять певним підрозділом до організаційної структури і штатного розкладу підприємства. Існують різні типи формальних груп:

1. Група керівників (команда) - складається з керівника підприємства (його підрозділу) і безпосередніх заступників і помічників керівника.

2.Функціональна група - поєднує в собі керівника і спеціалістів функціонального підрозділу (відділу, бюро, служби), які реалізують загальну функцію управління і мають близькі професійні цілі та інтереси.

3.Виробнича група - має у своєму складі керівника і працівників, зайнятих виконанням певного виду робіт на низовому рівні управління (ланка, бригада, ділянка). Члени групи разом працюють над одним завданням, стимул - кінцевий результат, а відмінності між ними пов'язані з розподілом видів робіт між членами групи залежно від кваліфікації робітників.

4. Комітет - це група всередині підприємства, якій делегуються повноваження вищою ланкою керівництва для виконання будь-якого проекту чи завдання (групове прийняття рішень).

Формальні групи виникають за волею керівництва і тому у певній мірі є консервативними, тому що найчастіше вони залежать від особистості керівника і людей, які працюють в цій групі.

Неформальні групи - це вільно утворені малі соціальні групи людей, які вступають в постійну взаємодію для досягнення особистих цілей. Ці групи існують в усіх організаціях, хоча вони не відображені в структурних схемах. Неформальні групи мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто ні. В неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій, ці групи мають явно чи неявно визначеного лідера.

Причини утворення неформальних груп: бажання належати до певної соціальної групи і мати певні соціальні контакти; можливість отримувати допомогу від колег в колективі; прагнення знати про те, що відбувається навколо, користуватись неформальними каналами зв'язку; бажання бути ближчим до тих, кому симпатизуєш.

Неформальні відносини членів колективу неминучі, так як їх діяльність та інтереси не можуть існувати тільки в рамках формальних (затверджених) структур, посад, функцій і процедур. Крім того неформальні відносини є необхідними, так як без них формальна структура, в певному розумінні, втрачає свою ефективність.

Оптимальним є стан колективу за якого формальні і неформальні групи максимально співпадають - це забезпечує згуртованість колективу і підвищує продуктивність його роботи.

Б 3. 2.Сутність,функції,види та рівні сформованості світогляду

Світогляд — система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

Функції світогляду: Функція тлумачення, розуміння світу (інформаційно-відображувальна). Людина може безпечно жити тільки в тому середовищі, яке розуміє. У світі, що не узгоджується з її уявленнями, недоступному для розуміння, для тлумачення, жити важко. Розум конфліктує з тим, що недоступне можливостям його сприйняття. Оцінювальна (аксіологічна) функція. Щоб орієнтуватись у світі-потрібно оцінити світ: відповісти на запитання, яким він є для людини - добрим чи злим, прекрасним чи потворним? Орієнтаційна функція. Виявляється у відповідях на питання як жити людині в світі, а отже, містить певні практичні настанови щодо світу і буття людини в ньому. З цього погляду виділяють практичноактивні та споглядальні світогляди.

 Види (типи) світогляду: Життєвий (буденний) світогляд породжується безпосередньо умовами життя і досвідом людей, що передається з покоління в покоління. У світогляді відбиваються уявлення здорового глузду, традиційні погляди про світ і людину (народні знання і уявлення). Науковий світогляд є теоретичною формою відношення до світу, в ньому світ розглядається об’єктивно, таким, яким він є незалежно від людини. Людина розглядається в ньому тільки як частина світу - природи чи суспільства. Релігійний світогляд дає специфічно відтворену картину світу, пов'язану з визнанням надприродного світового початку, і виражається переважно в емоційно-образній формі (спирається на віру ). У філософському світогляді теоретично узагальнюється досвід духовного і практичного освоєння світу. Спираючись на досягнення наук про природу і суспільство (природних і гуманітарних наук), філософія створює нові світоглядні (понятійні, категоріальні) моделі світу.

За визначенням першооснови буття визначають матеріалістичний та ідеалістичний світогляд.

Рівні сформованості світогляду: Низький: спрямованість життєвої позиції учнів на соціальну адаптацію, низька політична активність, недостатня професійна зорієнтованість, відсутність вмотивованості власних дій. Середній: переважно оптимістична активна життєва позиція, спрямована на суспільну діяльність, достатня зацікавленість світоглядними проблемами; домінуюча орієнтація на національні та сімейні цінності. Високий: активна життєва позиція школярів, її спрямованість на пізнавальну, творчу, природоохоронну, естетичну, комунікативну діяльність, орієнтація на загальнолюдські, національні та гуманістичні цінності, відповідальність за власні вчинки і дії інших людей, домінування у світовідношенні оптимістичних позицій, достатня професійна зорієнтованість. Критерії визначення рівня сформованості цілісного світогляду : ставлення до природи, суспільства, самого себе; пізнавальна активність та зацікавленість світоглядними проблемами; відповідальність за власні вчинки та дії; життєва активність; мотивація та ціннісні орієнтації особистості; спрямованість самосвідомості на загальнолюдські цінності та формування системи ціннісних орієнтацій.