- •Б 6 1.Етапи становлення педагогіки як науки
- •Б 7 1.Об'єкт, предмет і функції педагогіки
- •Б 8 .1. Понятійно-категоріальний апарат педагогіки як науки
- •Б 10 .1. Система педагогічних наук
- •Б 1 .1..Екзистенціалізм та прагматизм як філософські основи педагогіки
- •Б 2.1. Неотимізм, біхевіоризм, діалектичний матеріалізм як філософські основи педагогіки.
- •Б 3 . 1. Методологія педагогіки як науки
- •Б 4. 1 Конкретно-методологічні принципи педагогічних досліджень
- •Б 5. 1.Сутність,функції та основні підходи до класифікації методів наукового дослідження
- •Б 26 .1. Характеристика емпіричних і теоретичних методів наукового дослідження
- •Б 28 .1. Тестування та проективні методи дослідження
- •Б 29. 1. Математичні методи дослідження
- •Б 11. 1.Поняття про особистість, її розвиток та формування
- •Б 12.1. Спадковість і розвиток особистості
- •Б 13.1. Середовище і розвиток особистості
- •Б 21. 1. Вікова періодизація розвитку особистості
- •Б 22.1.Особливості виховання учнів середнього шкільного віку
- •Б 23. 1. Особливості виховання учнів старшого шкільного віку
- •Б 25. 1 Педагогічний процес як система
- •Б 18. 2. Гуманістична педагогіка
- •Б 19.1. Об'єкт,предмет,завдання та функції дидактики як науки
- •Основними функціями дидактики є:
- •Б 20 . 1.Сутність,функції та структура процесу навчання
- •Б 17. 2.Мета і завдання виховання
- •Б 18.2. Закономірності побудови процесу виховання.
- •Б 21. 2. Методи,прийоми і засоби виховання. Умови,що визначають вибір методів виховання
- •Б 22. 2 Класифікація методів виховання
- •Б 23. 2. Методи формування свідомості особистості
- •Б 24.2 Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки
- •Б 27. 2.Генетико-моделюючий метод виховання
- •Б 28.2. Теоретичні засади організаційних форм виховання.
- •Б 29. 2 Колектив і його види
- •Б 30. 2. Сутність,зміст,функції та ознаки виховного колективу
- •Б 1. 2.Динаміка розвитку виховного колективу
- •Б 2. 2. Формальні і неформальні групи
- •Б 3. 2.Сутність,функції,види та рівні сформованості світогляду
- •Б .4 2. Характеристика структурних компонентів світогляду
- •Б 5. 2. Дидактичні та виховні умови формування світогляду
- •Б 13. 2. Сутність , функції та зміст естетичного виховання
- •Б 14 2. Характеристика процесу естетичного виховання
- •Б 15. 2. Сутність, функції та зміст трудового виховання
- •Функції трудового виховання:
- •Б 6.2. Характеристика процесу трудового виховання
- •Б 7.2. Сутність,функції, принципи та зміст національного виховання
- •Б 8.2. Методи,прийоми та засоби реалізації національного виховання Методи патріотичного виховання учнів:
- •Б 9. 2.Сутність, функції та зміст розумового виховання
- •Основні компоненти розумового виховання:
- •Б 10. 2. Характеристика процесу розумового виховання
- •Б 21 . 1. Закономірності процесу навчання.
- •Б 22. 3.Принципи процесу навчання. Шляхи реалізації обраного принципу навчання.
- •Б 23. 3 Емпіричні знання як компонент змісту освіти. Навести приклади різних видів емпіричних знань.
- •Б 24. 3 Теоретичні знання як компонент змісту освіти. Навести приклади різних видів теоретичних знань.
- •Б 25. 3 Поняття як компонент змісту освіти. Навести приклади різних видів понять.
- •Б 16. 3. Індуктивний та дедуктивний методи формування понять. Показати процес їх використання при формулюванні обраних видів понять.
- •Б 18. 3 Структура процесу засвоєння знань. Показати реалізацію етапів засвоєння знань при вивченні обраної теми.
- •Б 19. 3. Структура процесу формування навичок і вмінь. Показати процес формування обраної навички чи уміння.
- •Б 20. 3 Сутність, функції та структура методу навчання. Показати взаємозв'язок методів і прийомів навчання при вивченні обраної теми.
- •Б 1. 3. Основні підходи до класифікації методів навчання. Показати процес використання обраного методу навчання.
- •Б 2.3. Методи організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності та процес їх використання.
- •Б 6. 3. Проблемний метод навчання та процес його використання при вивченні обраної теми
- •Б 7 . 3. Частково-пошуковий метод навчання.
- •Б 8. Дослідницький метод навчання та процес його використання при вивченні обраної теми.
- •Б 9 Сутність, функції та основні підходи до класифікації засобів навчання. Показати процес використання обраного засобу навчання.
- •Б 26. Структурні компоненти підручника. Конкретизуйте свою відповідь.
- •Б 27. Сутність, функції та класифікація форм навчання. Показати процес використання обраної форми навчання.
- •Б 29. Комбінований урок та структура його проведення.
- •Б 30. Урок засвоєння нових знань та структура його проведення.
- •Б 11 Урок узагальнення і систематизації та структура його проведення.
- •Б12. Основні положення теорії проблемного навчання. Процес використання обраного компоненту проблемного підходу до побудови процесу навчання.
- •Б 14. Основні положення теорії розвиваючого навчання. Процес використання обраного компоненту розвиваючого підходу до побудови процесу навчання.
- •Б 15 Основні положення теорії програмованого навчання. Показати процес реалізації обраного виду програмованого навчання.
Б 6 1.Етапи становлення педагогіки як науки
Педагогіка (від грец. «pais» («paidos») - дитя і «ago» - веду, виховую, тобто «дітоводіння», «дітоводство») - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
У Давньому Вавилоні, Єгипті, Сирії «пайдагогос» найчастіше були жерці, а в Давній Греції - найрозумніші, найталановитіші вільнонаймані громадяни: педономи, педотриби, дидаскали, педагоги. У Давньому Римі цю роботу доручали державним чиновникам, які добре оволоділи науками, багато мандрували, знали мови, культуру і звичаї різних народів. У середні віки педагогами були священики, ченці, однак у міських школах та університетах —люди зі спеціальною освітою. На Русі педагогів називали «майстрами». Ними були і дяки з піддячими, і священнослужителі, і мандрівні дидаскали — «школярі-книжники».
До початку XVII століття педагогіка - частина філософії. Її оформлення в наукову систему пов'язане з іменем Яна Амоса Коменського (1592-1670) – великого чеського педагога-гуманіста, засновника нової прогресивної педагогічної системи. 1632 року -«Велика дидактика», що започаткував науку про навчальний процес, а 1633 року – перше в світі спеціальне керівництво з виховання дітей дошкільного віку «Материнська школа»(схема організації школи, теоретичне обгрунтування та розробка принципів навчання, класно-урочної системи, ідеї загального навчання й початкового навчання дітей рідною мовою). В основі пед. системи - принцип природовідповідності виховання.
Боротьбу з догматизмом, схоластикою і вербалізмом у педагогіці вели французькі матеріалісти і просвітителі XVIII століття, такі як Д. Дідро (1713—1784), К.-А. Гельвецій (1715—1771), П.-А. Гольбах (1723—1789) Ж.-Ж. Руссо - вважали чуттєвий досвід єдиним джерелом знань, розвитку інтелекту, моральних сил та естетичних уподобань дитини, обстоювали природовідповідність у вихованні. Жан-Жак Руссо (1712-1778) – автор ідеї природної досконалості дітей, теорії «вільного виховання». Швейцарський педагог Й.Г.Песталоцці (1746-1827) запропонував теорію морального виховання учнів, розвинув ідеї гуманного виховання, доброзичливого ставлення до дітей, намагався поєднати навчання і виховання дітей з організацією їхньої праці.
Суттєвий внесок у пед. зробили нім. Педагоги Й.Ф.Гербарт (1776-1841) – автор теоретичних узагальнень у галузі психології навчання і дидактики (розробив чотириетапну модель уроку, систему розвиткових вправ, увів поняття виховального навчання), Ф.В.Дістервег(1790-1866) – противник станових і національних обмежень у царині освіти; послідовник Песталоцці.
Педагогіка у своєму розвитку спирається на такі джерела:1. Педагогічну спадщину минулого. 2. Сучасні педагогічні дослідження. 3. Передовий педагогічний досвід. У процесі становлення педагогіка структурно розвивалася як наука, що має свої закони та закономірності. Тому теорія навчання і теорія виховання повинні бути системою закономірностей. Водночас педагогіка розвивалась і як практика, що допомагає оперативно вирішувати складні педагогічні проблеми навчально-виховного процесу.