15

М іністерство аграрної політики та продовольства україни білоцерківський національний аграрний університет

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ

ІСТОРІЯ ХВОРОБИ З ХІРУРГІЇ

(рекомендації щодо виконання і написання)

Діагноз: _________________________________________________

________________________________________________________

ВИКЛАДАЧ – КОНСУЛЬТАНТ: (професор, доцент, асистент)

_____________________________________________________________

СТУДЕНТ (КА) _____________________________________________

______ група _____ курс

Біла Церква

2013р

Затверджено на засіданні ради

факультету ветеринарної медицини БНАУ

Протокол № 8 від 19 квітня 2013р.

Укладачі: М.В. Рубленко, М.Г. Ільніцький, А.В. Яремчук, С.В. Рубленко,

В.Г. Андрієць

Зміст

Зміст 3

Рекомендації щодо виконання історії хвороби 4

Реєстрація пацієнта 7

Анамнез 7

Дослідження тварини при надходженні в клініку 8

1. Загальне дослідження 8

2. Дослідження окремих систем 8

3. Лабораторні дослідження (крові, сечі, зіскобу шкіри) 9

Перебіг хвороби та лікування 11

Графік змін температури, пульсу та дихання 15

Висновок 16

Список використаної літератури 21

Висновок лікаря-ординатора 21

Рецензія викладача і висновок про рекомендацію до захисту 21

Додатки 22

1.Показники крові у тварин 22

2. Лейкограма тварин 22

3. Температура, пульс і дихання у тварин 22

4. Гемостазологічні показники 22

5. Перелік найбільш вживаних лікарських засобів у ветеринарній

хірургії 23

Рекомендації щодо виконання історії хвороби

Навчальна історія хвороби є одним із важливих компонентів у підготовці лікаря ветеринарної медицини, що формують не тільки лікарське мислення, але і практичні навички які необхідні для становлення майбутнього лікаря ветмедицини. На підставі загальних і спеціальних клінічних досліджень конкретного пацієнта, під керівництвом викладача і лікаря-ординатора студент практично проводить її аналітичне узагальнення, прослідковує динаміку хвороби, оцінює ефективність лікування та реконвалісценцію пацієнта. При цьому виконання та оформлення історії хвороби, повинно бути максимально самостійним з боку куратора у роботі з пацієнтом і, за можливості – з його господарем та з грунтовною роботою із спеціальною літературою.

Згідно типових навчальних планів підготовки бакалаврів та спеціалістів ветеринарної медицини передбачено виконання студентом історії хвороби із загальної та спеціальної хірургії.

Об’єктами курації є тварини, які надходять на лікування до клініки кафедри та тварини навчально-наукового дослідного центру БНАУ, лікування яких проводиться під час лабораторно-практичних занять та навчальної практики. Тривалість курації складає 5–7 діб. Якщо тварина потребує подальшого лікування вона передається наступним кураторам. Спочатку проводиться клінічне дослідження, встановлюється діагноз та складається план лікування після чого, за потреби, виконується оперативне втручання.

Щоранку, впродовж курації під керівництвом викладача або лікаря-ординатора проводиться огляд тварини, визначаються основні життєві показники (температура, пульс та дихання), які вносять до графіку, за потреби проводять планові чи невідкладні лікувальні маніпуляції. Після занять також проводяться планові лікувальні заходи і детальні клінічні та лабораторні дослідження. Інформація про проведене лікування та результати клінічних досліджень вноситься до розділу “Перебіг хвороби та лікування”.

Впродовж семи днів після закінчення курації необхідно представити для перевірки лікарю ординатору історію хвороби (чорновик). Після перевірки, куратори вносять необхідні правки та оформляють чистовик історії хвороби, пишуть розгорнутий епікриз. Не пізніше місяця з моменту отримання курації, робота подається викладачу для перевірки. За несвоєчасної здачі роботи (без поважної причини) призначається повторна курація, а при неправильному оформленні історії хвороби – студент повинен усунути помилки та зауваження.

При захисті та оцінюванні історії хвороби враховують систематичність роботи студента при проведенні курації, оформлення історії хвороби, відповіді на поставлені запитання. Історія хвороби є основним клінічним документом, який містить данні про хвору тварину та роботу виконану студентами в процесі курації. Вона включає наступні розділи: реєстрація, анамнез, дослідження тварини при надходженні в клініку, перебіг хвороби та лікування, висновок про особливості хвороби та результати лікування.

Реєстрацію тварини проводять шляхом опитування власника тварини, обслуговуючого персоналу або записів у її паспорті.

Анамнез – це сукупність відомостей про хвору тварину зі слів власника або обслуговуючого персоналу. Складається з двох основних частин Anamnesis vitae – відомості про життя тварини до захворювання, Anamnesis morbi – це дані про розвиток хвороби від її початку до часу дослідження тварини. Обидві частини анамнезу слід описувати детально, відомості, що надходять з боку обслуговуючого персоналу часто є суб’єктивними, тому ставитися до них слід критично.

Дослідження тварини при надходженні в клініку. Після реєстрації та збору основних анамнестичних даних куратори приступають до безпосередньої роботи з твариною. Перед дослідженням тварина має бути належним чином зафіксована, куратори мають дотримуватися інструкції з техніки безпеки.

Першочергово куратори вимірюють температуру тіла, визначають частоту пульсу, кількість дихальних рухів за хвилину, далі проводять дослідження загального стану тварини, яке полягає у визначенні габітусу, стану волосяного покриву, шкіри, підшкірної клітковини, кон’юнктиви, поверхневих лімфатичних вузлів, потім, за потреби, проводять додаткові лабораторні дослідження та вивчають стан окремих систем та органів.

Лабораторні дослідження застосовують для уточнення діагнозу та об’єктивної оцінки загального стану тварини. Матеріалом при цьому може бути кров – для визначення гемопоетичних змін та реактивності організму, гнійний ексудат, для уточнення збудника гнійного процесу, зіскоби з шкіри для виключення паразитарних захворювань, біопсії при новоутвореннях для диференційного діагнозу, ранові відбитки для визначення реактивних імунобіологічних можливостей організму і регенеративно-відновних процесів у рані, пунктати суглобів, сухожилкових піхов чи слизових сумок. Додатково може призначатися рентгенологічне дослідження, що має вирішальне значення при діагностиці нечітко виражених захворювань кісток (переломи, періостит, остит, остеомієліт, остеоартрит, анкілоз, вивих суглоба), а також при скостенінні м’яких тканин та для виявлення сторонніх тіл.

Перебіг хвороби та лікування. У цьому розділі відображається робота студента з хворою твариною, щоденно реєструються клінічні показники, описуються зміни в клінічному стані пацієнта. Щоденно робляться відмітки про проведене лікування, використання лікарських препаратів подається у вигляді рецептів, та виконуються відповідні записи у випадку використання фізіотерапевтичних процедур.

Висновок – заключна частина історії хвороби, що підводить підсумки роботи куратора, щодо особливостей перебігу хвороби, постановки діагнозу, лікування та його результатів. Студент опрацьовує літературу та аналізує літературні дані порівнюючи з результатами власних досліджень. Усі питання необхідно висвітлювати стосовно даної тварини. Висновок охоплює наступні питання: визначення хвороби, етіологія, клінічна картина (з використанням малюнків, схем, фотографій), обґрунтування діагнозу, диференційний діагноз, патогенез та обґрунтування методів лікування, прогноз, профілактика, рекомендації, використана література (не менше 10 джерел, монографії та публікації в спеціалізованих журналах за останні 5 років).