Конспект лекцій

з курсу «Основи охорони праці»

для всіх спеціальностей

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»

Чорноморського державного університету імені Петра Могили

Миколаїв 2011

Передмова

Наведені лекційні матеріали відповідають Навчальній програмі з курсу «Основи охорони праці» для студентів усіх спеціальностей та напрямків підготовки Чорноморського державного університету імені Петра Могили.

Навчальна програма складена на основі Типової навчальної програми, розробленої відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010р. № 969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09.11.2010р. за № 1057/18352 і визначає зміст, обсяги навчання та форми контролю з нормативної дисципліни «Основи охорони праці».

Що стосується лекційних занять, то за змістом вони відповідають Навчальній програмі дисципліни, мають обсяг відповідно 14 (денна форма навчання) і 4 (заочна форма навчання) академічні години та містять 4 навчальні модулі (розділи) та 14 тем.

Конспект лекцій складено на основі рекомендованого у Типовій програмі навчально-методичного забезпечення, а, отже, не є авторською складовою навчально-методичного комплексу дисципліни «Основи охорони праці»”.

Лекція 1 Зміст лекції

Вступ. Загальні питання охорони праці.

Тема 1. Правове та нормативне регулювання охорони праці.

1.1. Загальні закони України та нормативно-правові документи про охорону праці.

1.2. Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.

1.3. Гарантії прав громадян на охорону праці.

1.4. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.

1.5. Планування та фінансування охорони праці.

Тема 2. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

2.1. Система управління охороною праці.

2.2. Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці, їх основні права та повноваження.

2.3. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці.

Вступ. Загальні питання охорони праці

Стан охорони праці в Україні та за кордоном. За даними Міжнародної організації праці кількість нещасних випадків у світі невпинно зростає і в теперішній час становить понад 125 мільйонів щорічно. З них 220 тисяч зі смертельним наслідком.

Статистичні дані щодо виробничого травматизму та професійної захворюваності не є на користь Україні. Наприклад, у рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень виробничого травматизму у 8,5 разів нижчий, ніж в нашій державі.

Такі порівняльні дані. В середньому в усьому світі на один нещасний випадок зі смертельним наслідком припадає 230 нещасних випадків. В той самий час у ФРН ця цифра складає – 1000, Англії – 650, Франції – 900, Чехії – 230, Швеції – 370, Італії – 500, Україні – менше 30, тобто цей показник в 10…30 разів гірший.

В табл.1.1 представлено динаміку валового внутрішнього продукту та виробничого травматизму в Україні за останніх 10 років.

Таблиця 1.1. Динаміка валового внутрішнього продукту та виробничого травматизму

Рік Показник	2000	2002	2004	2006	2008	2010
Внутрішній валовий продукт, млн. грн.	170070	225810	324860	544153	718941	104559
Виробничий травматизм, у тому числі: - травмовано, осіб - загинуло, осіб	34288 1325	26168 1285	22691 1164	18992 1077	16206 1005	11698 644

Незважаючи на позитивну динаміку, рівень виробничого травматизму слід вважати дуже суттєвим.

В табл. 1.2 і 1.3 наведено оперативні дані про стан виробничого травматизму відповідно по регіонах України та деякими напрямками нагляду.

Таблиця 1.2. Стан виробничого травматизму по деяких регіонах України

Адміністративні одиниці	2007		2008		2009		2010
	Кількість нещасних випадків
	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних
Україна Донецька обл. Дніпропетровська обл. Харківська обл. Одеська обл. Херсонська обл. Миколаївська обл. м. Київ	18194 5911 1067 649 341 227 235 651	1181 303 67 48 32 12 16 110	16206 5189 878 514 338 206 181 619	1005 186 57 41 30 23 16 100	12370 4332 717 322 227 144 145 374	675 139 33 30 28 12 6 68	11698 4305 649 318 231 150 145 343	644 126 43 22 26 9 8 61

Таблиця 1.3. Стан виробничого травматизму за деякими напрямами нагляду

Напрям нагляду	2007		2008		2009		2010
	Кількість нещасних випадків
	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних	Усього	У т.ч. смертельних
Вугільна та торф’яна промисловість Гірничорудна та нерудна промисловість Енергетика Будівництво Машинобудування Металургійна промисловість Транспорт, шляхбуд Агропромисловий комплекс Соціально-культурна сфера та торгівля	6569 539 335 1259 2054 966 840 2165 2039	268 40 36 156 48 48 108 188 150	5873 487 301 1105 1698 909 822 1700 1920	174 41 37 155 50 30 118 141 119	5251 362 242 583 939 619 623 1238 1586	151 30 30 82 19 21 67 112 91	4888 354 202 477 1010 628 586 1102 1552	131 15 31 72 31 27 74 102 96

На думку фахівців, що за програмою Міжнародної організації праці аналізували стан охорони праці в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками в Україні пояснюється п’ятьма основними причинами:

1. Незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці.

2. Відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм.

3. Недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту.

4. Повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах.

5. Спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) основних засобів виробництва.

Основні розділи дисципліни «Основи охорони праці». Охорона праці є пріоритетною в діяльності державних органів і громадських організацій будь-якої розвиненої країни. Адже йдеться про найдорожчу суспільну цінність – здоров’я і життя людей. Тому роботодавець і працівник мають добре знати нормативно-правову базу в межах своїх виробничих стосунків, оскільки майбутній фахівець може виступати як у ролі найманого працівника, так і в ролі роботодавця.

Зважаючи на це, перший розділ даної дисципліни традиційно присвячується правовим та організаційним основам охорони праці.

У другому розділі дисципліни розкривається зміст фізіологїї, гігієни праці та виробничої санітарії як основи забезпечення працюючих здоровими та безпечними умовами праці.

Третій розділ висвітлює основи виробничої безпеки. В першу чергу це стосується безпосередньо галузей матеріального виробництва, а саме безпеки виробничого обладнання, вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт, безпеки, під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки, при роботі зі шкідливими та небезпечними рідинами і речовинами (опосередковано це стосується всіх інших галузей). Важливою складовою даного розділу дисципліни є електробезпека.

Четвертий розділ дисципліни присвячений вивченню основ пожежної безпеки.

Суб’єкти і об’єкти охорони праці. Дані поняття пов’язані з діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків (ФССНВ). ФССНВ є некомерційною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджений її правлінням. Управління фондом базується на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавця.

Суб’єктами охорони праці (страхування від нещасного випадку) є застраховані громадяни (в окремих випадках члени їх сім’ї), страхувальники (роботодавці, а в окремих випадках – застраховані особи) та страховик (ФССНВ).

Об’єктом охорони праці (страхування від нещасного випадку) є життя працівника (застрахованого), його здоров’я.

Основні терміни та визначення в галузі охорони праці. Безпосередньо з поняттям «охорона праці» пов’язаний другий його компо­нент, оскільки він є первинним. Без праці не було б і поняття «охорона праці».

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству.

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслід­ки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше – «охорона праці».

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спря­мованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Терміни та визначення основних понять з охорони праці наведені в ДЕСТ 2293-99 та деяких стандартах системи стандартів безпеки праці (ССБП). Розглянемо найваж­ливіші з них.

Умови праці – сукупність чинників виробничого середовища і трудового про­цесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків.

Несприятливі чинники, в тому числі й виробничі, підрозділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливий виробничий чинник – виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативно­го впливу на здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник – виробничий чинник, вплив якого на пра­цівника в певних умовах призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі чинники за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать: рухо­мі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена темпера­тура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, ста­тичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачерво­ної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухо­мість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напру­женість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплювальну дію, та ін.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать па­тогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників нале­жать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні пере­вантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий чинник за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих несприятливих чинників виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми – порушення анатомічної цілісно­сті організму людини або його функцій внаслідок дії виробничих чинників.

Детальніше про виробничі травми наведено у п. 5.1 теми 5 даних лекційних матеріалів. Там же надано визначення нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання та виробничо зумовленого захворювання.