Тема 12. Теплоенергетичне постачання об'єктів сільськогосподарського виробництва

План

1. Вимоги до теплонергетичного технологічного обладнання сільсько­господарського виробництва.

2. Установки виробництва пари в процесах кормовироб­ництва.

3. Системи стислого повітря.

4. Експлуатація систем енергопостачання.

5. Організація технічної експлуатації інженерних енергетичних систем.

1. Вимоги до теплонергетичного технологічного обладнання сільсько­господарського виробництва

У процесі експлуатації теплоенергетичних установок і систем слід забезпечити такі умови: надійність теплотехнічного устаткування і систем, ефективність всього комплексу устаткування, забезпечення енергоощадної технології і соціального рівня роботи, підтримка оптимального рівня витрат на експлуатацію. Умови системи забезпечення можна розділити на загальні і спеціальні. До спеціальних умов відносять технологічні, енергетичні і ергономічні властивості систем, а до загальних- надійність і техніко-економічні, включаючи оптимальні режимні властивості.

Технологічні властивості визначають відповідністю теплоенергетичного устаткування і системи загалом оптимальному функціонуванню технологічних процесів у відповідних областях.

Енергетичні властивості характеризують властивості устаткуванні системи виробляти, передавати і споживати енергію з високою ефективністю, в першу чергу, високі значення к.к.д. Це відноситься не тільки до номінального, але і до перехідних режимів роботи.

Ергономічні властивості визначають відповідність енергетичного устаткування психофізіологічній комфортності і можливостям обслуговчого персоналу. Йдеться про комплекс "людина - система", який можна характеризувати як поєднання одного або декількох людей з одним або декількома компонентами обладнання, що взаємодіють один із одним. У групу гігієнічних показників відносять рівні освітленості, запиленості, шуму, вібрації, а також значення температури, відносної вологості, швидкості руху повітря.

Біофізична сумісність працюючого, системи і середовища полягає в досягненні розумного компромісу між фізіологічним станом і працездатністю працюючого, з одного боку, і різними чинниками, що оточують його середовище, з урахуванням об'єму і якості виконуваних ним завдань та тривалості роботи - з іншого.

Енергетична сумісність працюючого і системи передбачає створення такої системи і органів управління, щоб система і працюючий синхронізували з потрібною для управління потужністю, швидкістю і точністю дій. Необхідно також вирішувати і проблему раціонального режиму праці і відпочинку.

Просторово-антропометрична сумісність працюючого і технічного пристрою полягає в тому, щоб виходячи з антропометричних характеристик, а також умов диктованих конкретних значень, створити необхідне комфортне робоче місце.

Організація раціональної експлуатації складається з двох етапів Під час опрацьовування устаткування необхідний ретельний нагляд за кожним елементом і постійний контроль за режимом роботи. У разі нормальної експлуатації не можна порушувати періодичність обслуговування теплоенергетичної установки і системи, оскільки це може призвести до збільшення інтенсивності відмов, а також зносу окремих елементів. Устаткування або окремі його елементи своєчасно мають бути направлені на поточний або капітальний ремонт.

У процесі обслуговування і експлуатації технічних систем особливе значення набуває надійність їх функціонування.

Серед комплексних показників надійності найчастіше використовується коефіцієнт готовності - ймовірність того, що об'єкт опиниться в працездатному стані в необхідний момент часу, окрім планованих періодів, протягом яких застосування об'єкта за призначенням не передбачається.

Математичні моделі, вживані для опису відповідних структурних схем надійності, визначаються видами і складністю вказаних структур, прийнятими допущеннями щодо видів законів розподілу характеристик надійності елементів, точністю і достовірністю вихідних даних для розрахунку та іншими чинниками До математичних методів оцінювання надійності відносять методи аналізу видів і наслідків відмов, методи аналізу видів, наслідків і критичності відмов (ГОСТ 27.310-95), марківські методи аналізу надійності тощо.

Під час обслуговування і експлуатації технічних систем особливого значення набуває надійність їх функціонування. Згідно з ГОСТ 27.002-89 надійність - це властивість об'єкта зберігати в часі у встановлених межах значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати необхідні функції в заданих режимах і умовах застосування, технічного обслуговування, зберігання і транспортування. Надійність є комплексною властивістю, яка, залежно від призначення об'єкта і умов його застосування, може включати безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і збереженість або певні поєднання цих властивостей.

Безвідмовність - властивість об'єкта (системи) безперервно зберігати працездатність протягом деякого часу або деякого иапрацювання.

Згідно з ГОСТ 27.002-89 основними показниками безвідмовності є

- гамма-відсоткове иапрацювання до відмови Т_γ, що є напрацюванням, протягом якого відмова об'єкта не виникне з вірогідністю γ, вираженою у відсотках;

- середнє напрацювання на відмову Т₀, що є відношенням сумарного напрацювання відновлюваного об'єкта до математичного очікування числа його відмов протягом цього напрацювання;

- імовірність безвідмовної роботи Р - вірогідність того, що в межах заданого напрацювання відмови об'єкта не виникне;

- інтенсивність відмов λ - умовна густина вірогідності виникнення відмови об'єкта, яка визначається за умови, що до даного моменту часу відмова не виникла;

- параметр потоку відмов ω - відношення математичного очікування числа відмов відновлюваного об'єкта за достатньо мале його напрацювання до значення цього напрацювання.

Під об'єктом розуміють технічний виріб певного цільового при­значення, що розглядають в періоди проектування, виробництва, випробувань і експлуатації. Об'єктами можуть бути різні системи і їх елементи, зокрема технічні пристрої, вироби, машини, апарати, прилади тощо.

Довговічність - властивість об'єкта зберігати працездатність до настання граничного стану у разі встановленої системи технічного обслуговування і ремонту. Граничний стан визначається неможливістю подальшого використання об'єкта. На відміну від властивості безвідмовності довговічність характеризує тривалість роботи виробів із сумарного напрацювання, що переривається періодами для відновлення його працездатності в планових і непланових ремонтах і технічному обслуговуванні.

Ремонтопридатність - властивість об'єкта, що полягає в пристосованості його до попередження і виявлення причин виникнення відмов, пошкоджень та підтримці і відновлення працездатного стану шляхом проведення технічного обсл уговування і ремонту. Ремонтопридатність характеризує придатність об'єкта до відновлення не тільки працездатності, але і справності загалом, яка знижується внаслідок пошкоджень.

Збереженість - властивість об'єкта зберігати значення показників безвідмовності, довговічності і ремонтопридатності протягом і після зберігання та транспортування.

Під працездатним станом розуміють такий стан об'єкта, який відповідає всім вимогам нормативно-технічної і (або) конструкторської документації.

Серед комплексних показників надійності найчастіше використовують коефіцієнт

готовності - вірогідність того, що об'єкт опиниться в працездатному стані в довільний момент часу, окрім запланованих періодів, протягом яких застосування об'єкта за призначенням не передбачається