3.2. Схема будинку із закри­тою системою сонячного опалення без циркуляції теплоносія:

а — без екрана; б — із теплоприймальним екраном; 1 — скління; 2 — стіна будинку; 3 — цир­куляційний канал; 4 — теплоприймальний канал

3.3. Схема будинку із за­критою геліосистемою Тромба-Мішеля

У жаркий період стіна Тромба — Мішеля є джерелом додаткової теплоти, що створює некомфортний стан для тих, хто перебуває у приміщенні. Тому доцільно на зовніш­ній поверхні стіни розміщувати теплову ізоляцію, а у між-скляному просторі — теплосприймальний екран з матеріа­лу із високою теплопровідністю, через який теплота буде вільно передаватися у простір між екраном і стіною. Теплосприймальний екран нагрівається до температури 100... 120 °С і внаслідок цього природна конвекція повітря стає інтенсивною. Теплові втрати при цьому зводяться до мі­німуму. У жаркий період теплова ізоляція на зовнішній по­верхні стіни запобігає додатковому нагріванню приміщень.

Інтенсивний рух повітря біля підлоги приміщення і особливо поблизу каналу і стіни спричиняє дискомфортний стан у людей і може позначитись на їх здоров'ї. Тому перед вихідним отвором доцільно встановити захисний екран.

Заслуговує на увагу пропозиція Д. Шахурди. Простір між світлопроникним огородженням і стіною рекомендуєть­ся виконати досить великим, щоб використати його для ви­рощування рослин. Стекла вкриті тонкою мембраною, у якої коефіцієнт пропускання сонячного проміння змінюєть­ся залежно від температури. За низької температури мем­брана пропускає близько 95 % сонячної радіації, якщо ос­тання падає на неї під прямим кутом. У теплому стані вона малопрозора. У результаті досягається великий процент пропускання сонячної теплоти у теплицю в сонячну, але холодну погоду, і значне зниження надходження сонячної теплоти у літню спеку.

Досвід експлуатації споруд із системою опалення Тромба-Мішеля засвідчив, що приплив теплоти від сонячної ра­діації на південну і східну стіни у ясний день може покрити добові теплові втрати споруди. Пасивні геліонагрівники в основному компенсують теплові втрати споруди. Проте для цього необхідна достатня кількість ясних днів в опалюваль­ний період. Практично пасивна система опалювання стає рентабельною за умови, що кількість ясних днів становить не менше 60...70 % загальної кількості днів опалювального періоду. У напів'ясні дні ефективність пасивної системи зни­жується на 50...60 % відносно номінальної, тобто в ясні дні, і внаслідок цього внесок системи у баланс енергозбережен­ня незначний. У цьому випадку підтримання потрібного мікроклімату забезпечується або за допомогою традиційно­го джерела опалення (наприклад, електрокотельні), або акумулятора теплоти.

3.4. Розміщення акумуляторів у закритій сонячній системі опалення:

а — акумулятор у грунті; б — акумулятор в об'ємі будівлі/ 1 — теплоприймальний екран; 2 — вентилятор; 3 — стіна; 4, 5 — вхідний і вихідний канали

Акумулювання теплоти значно підвищує ефективність і надійність пасивної системи. Акумулятори розміщують або у грунті (рис. 9.4, а), або в об'ємі споруди (9,4, б). У пер­шому випадку потрібна наявність вентилятора для транс­портування повітря. Розміщення акумулятора в об'ємі спо­руди дає більший ефект, оскільки у даному випадку теплота не втрачається у навколишнє середовище. Проте такий аку­мулятор погано вписується у споруду.