Симптоми тонзиліту

До характерних симптомів хронічного тонзиліту відносять :-Біль у горлі , яка з’являється в момент ковтання. Зазвичай він посилюється вночі .; -Дискомфорт або біль у горлі після прийому холодної їжі .; -Поганий запах з рота.; -Відчуття того , що в горлі «щось заважає ».-Підвищені стомлюваність і дратівливість.-Пітливість.-Головні болі .-Підвищення температури до 38 ° C.-Тахікардія , задишка.-Збільшення шийних і піднижньощелепних лімфовузлів.

Часто до тонзиліту додається фарингіт , тоді виникають першіння в горлі і кашель. Якщо заглянути в горло , можна виявити гнійний наліт на мигдалинах і запалені навколишні тканини.

Тонзиліт і його ускладнення

Постійне знаходження інфекції в носоглотці небезпечно виникненням ускладнень. Так хронічний тонзиліт може стати причиною цілого ряду серйозних хвороб , серед яких ревматизм , поліартрит , червоний вовчак , гіпертиреоз , псоріаз , екзема. При хронічному тонзиліті можуть страждати також органи шлунково-кишкового тракту і видільної системи. При лікуванні хронічного тонзиліту важливий індивідуальний підхід до проблеми , що включає комплекс заходів щодо знищення хвороботворної інфекції. Лікування може бути як консервативним , так і хірургічним.

Консервативне лікування включає застосування різноманітних антисептиків. Роблять промивання мигдалин , інгаляції або наносять антисептик на уражену поверхню. При застосуванні антибактеріальних препаратів , спочатку потрібно з’ясувати , наскільки хвороботворна мікрофлора , що спровокувала хвороба , до них чутлива.

При лікуванні хронічного тонзиліту потрібні заходи з підняття імунітету. Необхідно відкоригувати дієту так , щоб організм отримував достатню кількість вітамінів. Рекомендують заняття фізкультурою. Можливо, лікар також призначить імуномодулятори . Для лікування хронічного тонзиліту застосовують також фізіопроцедури : лазеротерапію , електрофорез , УВЧ.

Хірургічне лікування полягає в повному або частковому видаленні мигдалин. Застосовується в тому випадку , якщо консервативне лікування виявилося неефективним або у випадку , якщо рецидив хронічного тонзиліту спричинив ускладнення внутрішніх органів.

Раніше видаляти мигдалини було «модно» , але останнім часом лікарі все більше говорять про їх важливу ​​роль в захисті організму від інфекцій. Тому перш ніж видаляти гланди , потрібно зважити всі за і проти. Лікар допоможе вам проаналізувати ситуацію і вибрати правильний варіант лікування цього захворювання.

Профілактика

-своєчасно лікуйте хвороби носоглотки , зубів , ясен;

-ведіть рухомий спосіб життя;

-правильно харчуйтеся;

-підтримуйте чистоту в приміщеннях , де перебуваєте;

-загартовуйтеся;

-уникайте місць з підвищеною загазованістю повітря.

Самостійна робота № 5 На тему : « Позаматкова вагітність. Відпрацювання практичних навичок»

Позаматковою (ектопічною) вагітністю називають розвиток зародка поза матковою порожниною. Найчастіше вона локалізується в матковій трубі - (97,7 %). Абдомінальна вагітність зустрічається в 1,37 %, цервікальна - в 0,77 %, яєчникова в -0,15 % усіх випадків позаматкової вагітності. Інтралігаментарна ектопічна вагітність в 1:8400 вагітностей.

В нормі яйцеклітина, вийшовши з яєчника під час овуляції та запліднившись сперматозоїдами, без перешкод просувається вздовж маткової труби. Для цього необхідні дві умови: нормальна анатомічна будова труби та перистальтика її від ампулярної частини до матки. В нормі процес утворення трофобласта, який сприяє імплантації у стінці матки, відбувається тоді, коли запліднене яйце потрапляє в матку. Якщо рух яйця по трубі затримується, то трофобласт може утворитися швидше, ніж яйце потрапить в матку, що створює сприятливі умови для виникнення позаматкової вагітності. Відповідно до овулогенної теорії, нідаційні властивості яйцеклітини проявляються передчасно, коли вона ще не дійшла до порожнини матки, тому нідація відбувається в трубі. При трубній вагітності імплантація плідного яйця відбувається в слизовій оболонці труби, ворсини хоріона проникають в стінку труби, м’язовий шар труби розростається, гіпертрофується, але цього недостатньо, щоб забезпечити оптимальні умови для розвитку плідного яйця, тому на 4-6 тижні трубна вагітність переривається.   Якщо імплантація плідного яйця відбулася в істмічній або інтерстиціальній ділянці труби, то порушується вагітність за типом розриву маткової труби, що завжди супроводжується значною внутрішньою кровотечею. Інколи плідне яйце, вийшовши з маткової труби, не гине, а вторинно імплантується в черевній порожнині. Так виникає черевна вагітність. 

   Клініка. Клінічна картина позаматкової вагітності дуже різноманітна і віддзеркалює патологоанатомічні зміни в організмі хворої. Прогресуюча ектопічна вагітність ранніх термінів супроводжується такими ж змінами, як і при матковій вагітності: затримкою менструації, суб’єктивними відчуттями: (спотворенням смаку, нюху, нудотою, поганим апетитом, емоційною лабільністю), набряканням молочних залоз, ціанозом піхви та шийки матки. При вагінальному дослідженні виявляють збільшення матки, яке не відповідає терміну гестації. У ділянці придатків пальпується овальної форми, ковбасоподібний, м’якої консистенції, неболючий рухомий утвір, розмір якого залежить від терміну вагітності.     При підозрі на позаматкову вагітність хвору необхідно обов’язково госпіталізувати з метою ретельного нагляду та додаткових діагностичних заходів із виявлення ектопічної вагітності.     Клінічна картина при розриві маткової труби досить характерна і виражена. Діагностика не є важкою, особливо при наявності в анамнезі затримки менструації та ознак вагітності. При порушеній ектопічній вагітності є два основних симптоми: кровотеча і біль. Біль спостерігається в 95 % випадків порушеної ектопічної вагітності і є основним симптомом захворювання. Він може бути слабким, сильним, переймоподібним, тупим, локалізується переважно в тому квадранті, де порушенавагітність. При розриві  маткової труби виникає раптовий гострий біль, настає втрата свідомості, та з’являються ознаки геморагічного шоку. Біль локалізується в ділянці перерваної вагітності, іррадіює в крижі або до внутрішньої поверхні стегна. Тупий, розлитий біль різної сили, локалізований спочатку в епігастрії та попереку, а пізніше по цілому животу, супроводжує прогресуючу кровотечу та утворення гематоми в дугласовому просторі. Цей біль може поширюватися до міжлопаткової ділянки внаслідок подразнення діафрагми та діафрагмального нерва. Переймоподібний біль виникає при порушенні ектопічної вагітності за типом трубного викидня і свідчить про те, що відбуваються відшарування плідного яйця від стінок труби та його виштовхування з труби в черевну порожнину. Хвора відчуває біль при вагінальному дослідженні під час пальпації заднього склепіння піхви при наявності гематоми в задньому дугласовому просторі навіть тоді, коли крові небагато (“крик заднього дугласа”).     При порушеній ектопічній вагітності кровотеча буває внутрішньою (із пошкоджених через проростання хоріона судин придатків або рогу матки) та зовнішньою (внаслідок відторгнення від стінок матки децидуальної оболонки). Гостра внутрішня кровотеча, залежно від швидкості та кількості крововтрати, проявляється у вигляді геморагічного шоку. Розрив маткової труби або рогу матки спричиняє внутрішньочеревну кровотечу та гострий біль. Хвора втрачає свідомість або відчуває раптову слабість.

Характерні ознаки шоку: паперова блідість шкіри, блідість або ціаноз слизових губ, нігтів, холодний піт, частий і слабкий пульс (до 120 уд і більше), живіт болючий при пальпації, більше з боку розриву труби. Симптом Щоткіна-Блюмберга слабопозитивний. При перкусії визначається притуплення у надлобковій ділянці та віддалених відділах живота. Артеріальний тиск падає, при прогресуванні кровотечі розвивається картина важкого постгеморагічного колапсу.

У діагностиці позаматкової вагітності можуть допомогти такі ознаки: • симптом Лаффона — послідовне переміщення больових відчуттів: спо­чатку в ділянці надпліччя, потім — плеча, відтак біль зміщується у ділянку спини, лопаток, під грудину; • симптом Елекера — наявність болю в животі, що супроводжується його іррадіацією в плече та лопатку на боці розриву труби; • симптом Герцфельда — позив до сечовипускання, що виникає у мо­мент розриву труби; • симптом Куленкампфа — виражена болючість при перкусії передньої черевної стінки. ^ При вагінальному дослідженні визначають такі ознаки: • симптом Ландау — сильна болючість при введенні в піхву дзеркал або пальців; • симптом Голдена — блідість шийки матки; • симптом Болта — різка болючість при спробі зміщення шийки матки. • симптом Гуделла — м'яка консистенція шийки матки; • симптом Промтова — при спробі змістити матку догори пальцями, введеними у піхву та пряму кишку, хвора бідчуває різкий біль. При апендициті дослідження через пряму кишку викликає біль у ділянці дугласового простору; • симптом Гофмана — зміщення матки у протилежний від ураженої тру­би бік. Під час дослідження матка легко стає у нормальне положення, а після припинення дослідження повертається у попереднє положення. При тривалому перебуванні крові в черевній порожнині відбувається її часткове всмоктування і трансформований білірубін відкладається в кліти­нах шкіри. Тому виникають такі ознаки: • симптом Гофштетера — наявність синьо-зеленого або синьо-чорно­го забарвлення шкіри в ділянці пупка;. • симптом Кушталова — шафранове (жовте) забарвлення шкіри долонь та підошов, особливо у ділянці пальців.

 При вагінальному дослідженні матка дещо збільшена, м’яка, рухома (плаваюча). В ділянці придатків визначається пастозність або утвір тістуватої консистенції. Заднє склепіння сплощене або випнуте, різко болюче при зміщенні шийки матки допереду, біль іррадіює в пряму кишку.     При перериванні ектопічної вагітності за типом трубного викидня встановити правильний діагноз значно важче. Ознаки гострої крововтрати здебільшого відсутні. Найчастішими проявами є переймоподібний біль внизу живота, локалізований в ділянці вагітної труби, та кров’янисті виділення з піхви. Біль має нападоподібний характер з різними інтервалами. Інколи бувають короткочасні запаморочення, рідко - втрата свідомості. При вагінальному дослідженні пальпується дещо збільшена матка м’якої консистенції, пухлиноподібний утвір в ділянці придатків болючий при пальпації, малорухомий. При пальпації заднього склепіння піхви та дотику до шийки матки болючість менша, ніж при розриві маткової труби. Виділення з піхви кров’янисті, коричневого кольору, інколи темні, дьогтеподібні, незначні.     Диференційну діагностику позаматкової вагітності необхідно проводити з такими захворюваннями: перериванням маткової вагітності в ранні терміни, загостренням хронічного сальпінгоофориту, апоплексією яєчника, гострим апендицитом.     Одним із найбільш інформативних додаткових методів дослідження при підозрі на порушену ектопічну вагітність є пункція через заднє склепіння піхви. При наявності гематоми в задньому дугласі через товсту голку отримуємо стару темну гемолізовану кров. Якщо крові в пунктаті немає, то це не виключає ектопічної вагітності, оскільки кров із маткової труби через спайки або малу її кількість може не потрапити в задній дугласів простір. Наявність у пунктаті свіжої крові свідчить про проникнення в кровоносну судину.     Діагностика прогресуючої ектопічної вагітності грунтується на поєднанні ультразвукового дослідження та визначення хоріонічного гонадотропіну.

В даний час такий підхід став менш обов'язковим завдяки можливості медикаментозного лікування з допомогою однієї внутрішньом'язової ін'єкції метотрексату. Таким чином, у міру того як ехографія стає більш чутливим і специфічним методом виявлення позаматкової вагітності, затримки щодо встановлення діагнозу та його залежність від хірургічного втручання будуть поступово зменшуватися. Використання трансвагінальним датчиків поліпшило результати ультразвукового обстеження при позаматкової вагітності, а додаткове використання ЦДК збільшило їх у ще більшому ступені. Позаматкова вагітність підлягає оперативному лікуванню. Тактика лікаря при порушеній ектопічній вагітності полягає в негайній лапаротомії та зупинці кровотечі шляхом перев’язування пошкоджених кровоносних судин. Одним з основних методів лікування ектопічної вагітності є сальпінгоектомія - видалення маткової труби та перитонізація культі круглою матковою зв’язкою.

Самостійна робота № 6 На тему : « Краснуха і вагітність. Проведення бесіди з вагітною »

Краснуха є вірусним і переважно дитячим захворюванням, хоча випадки зараження ним зустрічаються і серед нещеплених дорослих людей. Особливу небезпеку збудник (Rubella virus) становить для вагітних, вірніше навіть не для них, а для їх ненароджених малюків, оскільки краснуха відноситься до групи TORCH-інфекцій – хвороб, які викликають серйозні вади розвитку і навіть загибель плода. Заразитися краснухою можна, контактуючи з хворим, якщо він кашляє, чхає і виділяє в повітря крапельки слизу з вірусами. При цьому інфекція досить підступна, оскільки її джерело стає небезпечним для оточуючих ще за тиждень до прояву висипу – основного симптому, за яким можна запідозрити наявність хвороби. Крім того, нерідко краснуха може протікати безсимптомно або з маловираженими і нехарактерними ознаками.

Симптоми

При класичній краснусі хворого турбує:

• Висип – червоні цятки, які спочатку з’являються на обличчі, а потім поширюються далі по тілу, зосереджуючись на попереку, сідницях, розгинальних поверхнях кінцівок. Висипання не тримаються на тілі довше тижня і не залишають слідів. • Збільшення, хворобливість лімфовузлів, переважно тих, які розташовані на шиї, за вухами. • Температура, слабкість, головний біль. • Рідше біль у горлі і кон’юнктивіт.

Вплив на вагітну

У майбутніх мам захворювання може протікати виражено або зовсім непомітно, без явних ознак недугу. При цьому краснуха у жінок в положенні нерідко стає причиною завмирання вагітності, викидня або розвитку ускладнень в пологах.

Вплив на плід ( табл.1)

Найбільша небезпека для плоду виникає у разі зараження мами в першому триместрі вагітності: чим раніше, тим гірше. Після 20 тижнів ризик для малюка мінімальний.

У більшості випадків проникнення інфекції в ембріон закінчується його загибеллю. Якщо ж дитина виживає, то у нього розвивається вроджена краснуха, для якої характерні:

• сліпота; • глухота; • вади серця.

Такі дітки, як правило, народжуються з недостатньою вагою і зростом, відставанням фізичного розвитку зберігається і в подальшому. Крім того, у них виникають різні проблеми з нервовою системою, психікою і інтелектом. Якщо спочатку у новонародженого відсутні явні ознаки хвороби, то з часом вони можуть виявитися у вигляді різних неврологічних симптомів – судом, напруги тім’ячка, гіпертонусу м’язів.

Обстеження та лікування вагітних жінок

Всіх вагітних жінок обстежують на наявність у них антитіл до вірусу краснухи. Як правило, це робиться два рази для визначення активності інфекційного процесу.

Специфічного лікування недугу немає, вагітним жінкам показана тільки безпечна симптоматична терапія. Введення краснушних імуноглобулінів не применшує ризик зараження малюка.

Краснуха і аборт

Жінці, котра захворіла на краснуху на самому початку вагітності (до 12 тижнів), лікарі після ретельного обстеження і достовірного підтвердження діагнозу, як правило, рекомендують робити аборт. Крім того, необхідність в штучному перериванні вагітності після перенесеної хвороби може виникнути і пізніше, якщо під час ультразвукових досліджень у дитини виявлять патологію, несумісну з життям.

Профілактика

Найкраща профілактика краснухи – вакцинація. З цього висновок – до вагітності слід ретельно готуватися: заздалегідь пройти повне обстеження організму, обов’язково здати аналізи на TORCH-інфекції та у разі необхідності зробити щеплення. Не можна спиратися на свої дитячі спогади або спогади мами про те, що колись у вас була краснуха, наявність імунітету має бути підтверджено достовірним способом – спеціальним аналізом крові.

Якщо ж вагітність настала, а дослідження показали, що захисту від краснухи немає, слід всіляко уникати контактів з дітьми, так як саме від них і заражаються дорослі. Також не завадить ретельно відстежувати ситуацію в дитячих колективах, які відвідує старша дитина, щоб заздалегідь знати про можливість його інфікування небезпечною хворобою.

Крім того, майбутня мама повинна привчити себе надягати маску при спілкуванні та догляді за старшими дітьми, якщо у них є ознаки респіраторного захворювання або висип, а також всіляко підвищувати захисні сили свого організму повноцінним харчуванням та відпочинком.

Самостійна робота № 7 На тему : « Гострий апендицит у дітей раннього віку. Проведення етапів мед сестринського процесу»

Гострий апендицит – неспецифічне запалення червоподібного відростка сліпий кишки.

У дитячому віці апендицит розвивається швидше, а деструктивні зміни у відростку, що призводять доаппендикулярномуперитониту, спостерігаються значно частіше, ніж в дорослих. Ці закономірності найбільше виражені в дітей віком в дітей віком перших років життя, що з анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму, впливають на характер клінічної картини захворювання й у окремих випадках які потребують особливої походу до вирішення тактичних і лікувальних завдань.

 Етіологія Нині прийнятаполиетиологическая теорія розвитку гострого апендициту, як первинна причина розвитку виключається будь-яка теорія з раннє визнаних –каловий камінь, клубок аскарид, кишкова інфекція, стресова реакція, але у розвиток гострого апендициту необхідно дещо умов: наявність інфекції, порушення кровопостачання відростка, наявність відповідної реакції організму.

Для розвитку запалення провідна роль належить власної мікрофлорі червоподібного відростка або кишечнику. У невеличкий групи дітей не можна виключити можливістьгематогенного чилимфогенного інфікування. Загальновідомо і вплив анатомо-фізіологічних особливостей дітей раннього віку: чим молодша дитина, то швидше розвиваютьсядеструктивно-некротические зміни у стінці червоподібного відростка. Певну роль грають В.Гвоздицький і місцеві захисні реакції, пов'язані з віковими особливостямифолликулярного апарату. Так, рідкість гострого апендициту в дітей віком перших років життя, особливо грудного віку, пов'язують із малим кількістю фолікулів вчервеобразном відростку.Редкость апендициту в дітей віком до року також ще пояснюють і характером харчування у віці (переважномолояная рідка їжа).

Морфологические особливості червоподібного відростка в дітей віком раннього віку навертають до швидкому розвитку судинних реакцій і приєднання бактеріального компонента. Слизова оболонка кишечника більш проникна для мікрофлори і токсичних речовин, ніж в дорослих, тому у разі порушення судинної трофіки відбувається швидке інфікування червоподібного відростка з прискореним розвитком виражених деструктивних форм апендициту.

Розвитку запального процесу сприяють перенесені соматичні і інфекційних захворювань, вроджені аномалія червоподібного відростка (>перекрути, перегини), потрапляння до відросток сторонніх тіл і паразитів, освіту калових каменів.