1.2 . Загальні положення технології кам’яного мурування.

Кам’яні роботи – це складний будівельний процес, в якому основною є кладка з природних чи штучних каменів. Кладку виконують на будівельному розчині вручну, а за допомогою кранів з дотриманням правил розрізування. Використовують природні штучні вироби (керамічні, силікатні та бетонні). Цегляну кладку зі звичайної чи силікатної цегли застосовують для зведення стін, простінків, стовпів. Дрібно-блокову кладку виконують із штучного й природного каменю правильної форми (керамічних та бетонних, бетонних шлакобетонних, гіпсових, силікатних і каменів з вапняків, туфу) маса яких до 16 кг дає змогу укладати їх вручну.

Рис. 1.2.1 Кам’яні штучні вироби для кам’яного мурування: а) — цегла повнотіла і порожниста потовщена; б) — керамічний камінь звичайних і модульних розмірів; в) — дрібні бетонні блоки (півблок, блок з гофрованою і хвилеподібною фактурою, трипорожнистий блок, блок із щілиноподібними пустотами); г) — великі блоки зовнішніх стін: 1 — простінковий блок; 2 — блок-перемичка; 3 — підвіконний блок. Кам'яне мурування - це конструкція, що складається з каменів, покладених на будівельному розчині у визначеному порядку. Мурування сприймає навантаження від власної ваги і від інших конструктивних елементів, що спираються на неї та прикладених до них навантажень. Система перев'язування - це порядок укладення цеглин (каменів) відповідно до правил розрізки мурування. Трирядна система перев'язування утворюється за допомогою чергування трьох ложкових рядів і одного тичкового. При цьому вертикальні поперечні шви у трьох суміжних рядах не перев'язані. Таку систему перев'язування застосовують при зведенні стовпів і вузьких (до їм) простінків. Мурування будь-яких конструкцій та їхніх елементів (стін, стовпів, обрізів, напусків), а також укладання цеглин під опорними частинами конструкції незалежно від системи перев'язування починають і закінчують тичковим рядом. Кладка з керамічної цегли пластичного пресування завдяки добрій опірності проти діяння вологи високої міцності, морозостійкості застосовується при зведенні стін і стовпів будівель і споруд, підпірних стінок та інших конструкцій. Після укладання кожного ряду каменів наступний зсувається на половину цегли. Перший ряд розташовується стусаном назовні, а наступні п’ять орієнтують уздовж підстави. Поперечна перев’язка повторюється через кожні п’ять поздовжніх рядів.

Рис. 1.2.2 Укладання першого та другого рядів.

Перев’язка цеглин у кутах виконується аналогічно, при цьому шви по вертикалі не повинні знаходитися на одній лінії. Вертикальність кладки в кутах контролюється схилом, що прикладаються до обом сторонам (сусіднім зовнішніх стін). Для того щоб класти кути було легше, застосовують спеціальні пристосування, звані порядовками.

Рис. 1.2.3 Розміри цегли.

З цегли можна зводити стіни різної товщини. Внутрішні перегородки (простінки) найчастіше мають товщину 120 мм (в пів-цегли). Будівництво неопалюваних будівель господарського призначення передбачає товщину стін цегла, тобто 250 мм. Житлові будинки будують зі стінами в півтора (380 мм), два (510 мм) або два з половиною (640 мм) цегли. Цеглу укладають на розчин, який повинен заповнювати всі проміжки між ними. Максимально допустима товщина шва – 12 мм. Він може бути опуклим або увігнутим. Оброблення швів буває:

• впустошовку;

• впідрізку;

• розшита-опуклої;

• розшита-увігнутою.

При укладанні цегли користуються правилами перев’язки:

• Ложкова передбачає перекриття цеглин в сусідніх рядах на половину довжини.

• Ланцюгова передбачає перекриття швів на чверть довжини каменю з дотриманням симетрії.

• Хрестова перев’язка схожа з ланцюговою, але при цьому симетрія не дотримується.

Дверні та віконні прорізи знижують міцність будівельної конструкції, так як порушується її цілісність. Тому формувати такі прорізи необхідно з дотриманням особливих вимог.

Рис. 1.2.4 Пристрій дверних і віконних прорізів.

Укладаючи цеглу там, де буде встановлюватися віконна рама або дверний блок, необхідно створити чверть з допомогою зсуву цегли. У такому поглибленні вікно або двері буде виглядати естетично. Верхню частину отвору формують з допомогою залізобетонної перемички. Допускається використовувати металевий швелер або куточок достатньої міцності. Геометрію отвору необхідно контролювати схилом і будівельним рівнем. Над отвором цегла укладається з дотриманням тих самих правил, які обов’язкові при зведенні суцільного ділянки стіни. Кладка стін з силікатної цегли має деякі відмінності від кладки цегли керамічної. Полягають вони в наступному. Розчин для кладки готують з деяким зменшенням частки води, від чого він стає густішим.

Рис. 1.2.5 Кладка стін з силікатної цегли.

В роботі використовуються технології укладання в притиск, в притик і в притик з підрізуванням. Найчастіше застосовується технологія в притиск: розчин наносять шаром 1 см на цеглу попереднього ряду, розрівнюють і потім знімають його краєм кельми, починаючи від лицьового боку. Після цього розчин накладають на укладається цегла, який притискають і пристукують гумовою киянкою. Розшивання швів виконується відразу. Цей метод хороший тим, що розчин щільно заповнює простір між цеглою.

Рис. 1.2.6 Техніка укладання цегли впритик.

Техніка укладання в притик передбачає розподіл розчину по раніше укладеному ряду і осідання цегли по рівню. Витісняється при цьому розчин утворює вертикальний шов. Спосіб «в притик з підрізуванням» поєднує прийоми попередніх методів. Витіснений розчин доповнюють невеликою порцією, притискаючи та вдавлюючи його кельмою.

Для більш якісної укладання силікатної цегли можна його попередньо змочувати зануренням в ємність з водою. Це дозволяє зменшити витягування вологи з розчину, а значить поліпшити адгезію. Кладка стін з силікатної цегли відрізняється від кладки керамічної цегли. Це пов'язано з деякими особливостями силікатної цегли. Цей камінь дуже гігроскопічний, тобто швидко вбирає вологу з розчину, що може призвести до поганої зчеплення цегли і слабкої конструкції.

Рис. 1.2.7 .Силікатний та керамічний камінь.

Силікатну цеглу кладуть на такий же розчин, як і керамічну цеглу. Тобто розчин для кладки силікатної цегли виготовляють з цементу і піску в пропорції 1 до 3. Однак кількість води в розчині зменшують і сама розчинна маса більш густа. Існує три основних способи кладки стін з силікатної цегли: в притик, притиск і в притик з підрізуванням. Найбільш якісна кладка стін з силікатної цегли – притиск. При кладці в притиск спочатку кельмою наносять розчин на підставі цегли попереднього ряду, розрівнюють і на 1 см знімають краєм кельми від лицьового боку.

Рис. 1.2.8 Кам’яне мурування.

Далі розчин наносять на ребро або на торець прилеглої цегли. Цегла укладається на розчин "постіль" і притискається до змащеного розчином торця сусіднього цегли. Після цього цегла осаджується за рівнем з рукояткою кельми чи молоточком, а всі шви щільно закладаються і зазвичай відразу ж проводиться не глибока розшивка. При такому способі всі шви кладки щільно заповнені. При способі кладки стін з силікатної цегли в притик вертикальні і горизонтальні шви виходять, не заповнені розчином повністю. На попередній цегляний ряд кельмою наноситься й розрівнюється розчин. Потім силікатна цегла кладуть на розчин. Далі цегла осаджується і вирівнюється за рівнем. При цьому деяка частина розчину витісняється і утворює вертикальний шов між сусіднім цеглою.

Рис. 1.2.9 Способи кам’яного мурування.

Спосіб кладки в притик з підрізуванням є комбінованим способом двох вищеописаних. При такому способі кладка виробляється в притик, проте всі шви повністю заповнюються розчином. Витіснений розчин у вертикальному шві, доповнюють зверху, вдавлюючи розчин кельмою. В незалежності від вибраного способу кладки багато муляри воліють працювати з сирою або злегка зволоженою силікатною цеглою. Це дозволяє розчину зберігати якийсь час рухливість, так як занадто сухий цегла, покладений на розчин, швидко всмоктує всю воду, і сама адгезія розчину з цеглою слабшає.