Під назвою “руїна (1657 (1663) – 1676(1687рр)
[М. Костомаров]
в історію увійшов трагічний період, який розпочався для українського народу після смерті Богдана Хмельницького (1657 р.) і характеризувався боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, що переросла в справжню громадянську війну з втручанням у внутрішні справи України іноземних держав (Московії, Речі Посполитої, Туреччини).
Причини Руїни
загострення суперечок в середовищі української державної еліти з питань внутрішньої і зовнішньої політики
Відсутність загальнонаціонального лідера та боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами
Соціальне розшарування (небажання селян та простих козаків коритися шляхті та козацькій еліті).
Несприятливе міжнародне становище. Іноземна інтервенція в Гетьманщину з боку Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії та Кримського ханства
Гетьманщина – неофіційна назва козацької держави, яка набуває поширюється наприкінці XVII – XVIIIст.
Під час «Руїни» відбувалася боротьба за владу між:
Козацькою старшиною Війська Запорозького. (І. Богун)
Шляхтою. (І. Виговський)
Нижчими прошарками суспільства (міщани, селяни, прості козаки). (І.Брюховецький)
1657 – 1667 рр
Гетьманування івана виговського
(1657 – 1659)
Ще за життя Б. Хмельницького Старшинська рада ухвалила його наступником сина Юрія, визнавши таким чином спадковість гетьманату. Але після смерті Б. Хмельницького у 1657 р. до повноліття 16-річного Юрія Хмельницького гетьманом було обрано колишнього генерального писаря Івана Виговського. Новий гетьман орієнтувався
на козацьку старшину і шляхту, нехтуючи інтересами незаможних козаків, селян і міщан, що викликало незадоволення низів.
У зовнішній політиці Іван Виговський налагодив союзницькі відносини зі Швецією, Трансільванією та Кримським ханством.
Корсунська рада — козацька рада, яка відбулася 26 жовтня (6 листопада) 1657 у місті Корсуні. Під час ради було ратифіковано Корсунський договір — документ про українсько-шведський військово-політичний союз, за умовами якої шведський король Карл Х Густав зобов'язувався домагатися визнання Річчю Посполитою незалежності України. Західноукраїнські землі та Берестейське і Полоцьке воєводства, які перебували під владою Речі Посполитої, мали увійти до складу України-Гетьманщини. На Корсунській раді ухвалено поновити союзні відносини з Кримським ханством і Османською імперією та укласти перемир'я з Річчю Посполитою. Вона остаточно вирішила питання переорієнтації зовнішньополітичного курсу української держави шляхом припинення союзницьких відносин з Московським царством і укладання воєнно-політичних угод з іншими державами.Гетьман взяв курс на зближення з Річчю Посполитою.
Політика Виговського викликала невдоволення козацтва лівобережжя і запорозьких козаків. Спалахнуло повстання, на чолі якого стояли полтавський полковник М. Пушкар та кошовий отаман Запорозької Січі - Я. Барабаш, які виступили проти союзу України з Польщею та за повалення влади І. Виговського. У травні 1658 р. І. Виговський разом із загоном татар жорстоко придушив повстання полтавського полковника М. Пушкаря та отамана Запорозької Січі Я. Барабаша (загинуло близько 50 тис. чоловік.)
Переговори у Гадячі між поляками і українською делегацією на чолі з радником Виговського Юрієм Немиричем і полковником Павлом Тетерею закінчилися у вересні 1658 р. підписанням знаменитого Гадяцького трактату про унію України з Польщею і Литвою.