Якість компетенцій

Компетенції розглядають як результат освіти.

Сьогодні результат освіти розглядається як задоволення освітніх потреб суспільства й особистості. Освітні потреби – це не лише потреби у фахівцях для галузей, це ще й потреби забезпечення високого загального освітнього рівня, можливість вибору форми та виду освіти, це інша мотивація освіти. У зв’язку з цим виникла потреба різноманітних видів освіти (бакалавр, спеціаліст, магістр), захисту Державним стандартом гуманітарної і природничо-наукової складових в освітніх програмах, збільшення різноманіття спеціальної підготовки за допомогою спеціалізацій, можливість вибору дисциплін самим студентом в плані індівідуалізації освіти, тобто задоволення індивідуальних освітніх потреб. Відкриття недержавних вишів також було викликано крім усього іншого розумінням результату освіти як задоволення освітніх потреб. Адже недержавні виші мають право давати власний диплом і, отже, будувати навчальний процес безпосередньо за потребами споживача освітніх послуг.

Це реформування певною мірою загострило проблему якості освіти. У багатьох випадках виявилися тенденції її зниження, бо освітні потреби можна розуміти і оцінювати по-різному. Існують і потреби формального статусу – наявність «корочок». Особливо помітно це проявилося в економічних і юридичних спеціальностях. Звичайно, цьому перешкоджають механізми атестації спеціальностей і вишів. Однак таке положення не могло не заставити задуматися над тим, на який результат орієнтована освіта. Була розроблена концепція якості освіти, яка за вимогою Державного освітнього стандарту повинна забезпечуватися на мінімально можливому рівні всіма вишами. Результат освіти став розглядатися в категоріях і характеристиках якості. Це стало подальшим розвитком уявлень про результат освіти. Воно не суперечить попереднім, але відповідає умовам сучасного розвитку освіти. Результат освіти характеризує не норма якості, а її рівень. Якість стала предметом конкуренції вишів і основою рейтингової їх оцінки.

Науковий підхід до розуміння якості освіти, розвиваючись уже за власними закономірностям, привів до більш глибоких узагальнень у сфері результату освіти. Зявилась ідея компетентності, яка включає не тільки якість освіти, але й можливості реалізації цієї якості в професійній діяльності. Компетенції повязують можливості фахівця та умови реалізації цих можливостей в професійній діяльності. Компетенції – це в певному сенсі використання отриманої якості (сх. 6.34).

В Коротков визначає компетенції, як комплекс сформованих в процесі освіти або в результаті накопиченого практичного досвіду можливостей еффективної поведінки в певних життєвих ситуаціях і в професійній діяльності.

Ці можливості визначаються комплексом знань, навичками і вміннями, розумінням ситуацій і проблем, життєвою позицією, структурою цінностей, мотивацією поведінки, готовністю до певних видів і рольової структури діяльності. Все це формується в процесі освіти і відображає її результат(сх. 6.35).

Недостатньо за результатами освіти отримати лише кваліфікацію. Освіта має забезпечити ще й характер соціального існування в професійному житті. Знання, навички та вміння повинні бути доповнені й трансформовані в нову якість розвиненими здібностями, набутими цінностями і готовністю до різних ситуацій змін. Саме це характеризують компетентності, що відображають більш високий рівень розвитку освіти.

Можна зробити велику класифікацію компетенцій. Але практично тільки частина з них формується в освітньому процесі. Адже компетенції як результат освіти складають тільки основу подальшого розвитку професіоналізму і особистості. Інша частина компетенцій визначається послідовним накопиченням досвіду професійної діяльності та соціального життя. Компетенції не можна розглядати у вигляді раз і назавжди сформованих результатів. Вони змінюються за різних обставин і на різних етапах діяльності людини. Звідси є сенс говорити про якість компетенцій, сформованих в результаті освіти.

Можна назвати такі критерії якості компетенцій:

1. Склад компетенцій, що відображають розвинені в освітньому процесі здатності, готовності (до видів діяльності, ролей, повноважень, психологічних навантажень тощо), цінності.

2. Відповідність системи отриманих знань структурі компетенцій (сх. 6.36). Комплекс навичок і умінь, необхідних для реалізації компетенцій.

3. Потенціал компетентнісного саморозвитку особистості (набуття нових компетенцій в пожиттєвій освіті).

Орієнтація освіти на новий її результат вимагає нового підходу до забезпечення якості освіти, критеріїв її оцінки, нового підходу до організації освітнього процесу та управління ним. Ця ідея відбивається в змісті компетентнісного підходу до освіти.

Подальший розвиток компетентнісного підходу хаарктеризується розроблянням нового підходу до розуміння й реалізації результату освіти – людського капіталу. Людський капітал є комплексом особливих характеристик як людини окремо, так і суспільства в цілому. Він характеризує самозростання ресурсів компетентності, обсягу знань, професіоналізму діяльності, особистого й громадського досвіду, позитивної соціальної активності, готовності до змін, потенціалу творчості. Тут вирішальну роль відіграє саме освіта.

Людський капітал включає вкладення в освіту й професійну підготовку. Знання та навички, якими володіє людина і які придбані нею завдяки освіті і професійній підготовці, включаючи навички, набуті з досвідом роботи, складають певний запас, який визначає ефективність її діяльності.

Под человеческим капиталом понимаются не только знания, навыки и способности человека, но и его творческий потенциал, позитивная социальная активность, видение будущего, мобиль­ность и мотивация изменений, которые содействуют росту его производительной силы. Производительные качества и характе­ристики работника были признаны особой формой капитала на том основании, что их развитие требует значительных затрат вре­мени и материальных ресурсов и что они, подобно физическому капиталу, обеспечивают своему владельцу более высокий доход (сх. 6.38).

Важнейшими формами вложений в человека западные эконо­мисты считают образование, которое увеличивает объем человечес­кого капитала, а также охрану и обеспечение (в том числе и в по­ведении индивида) здоровья. Это сокращает заболеваемость и смертность, продлевает срок службы человека, а также увеличи­вает интенсивность его использования. Способность к мобильнос­ти и поиску информации облегчает перемещение человека в рай­оны и отрасли, где труд лучше оплачивается, т. е. туда, где цена за услуги человеческого капитала выше. Это также характеризует сложившиеся общественные ценности человека.

Образование — фактор долговременного действия. Продуктом процесса образования является качественно новая рабочая сила с высоким уровнем квалификации, способная к труду большей слож­ности, творческой деятельности, самообразованию.

Как показывают расчеты, в США средний пожизненный доход (life-time income) мужчин с высшим образованием превосходит пожизненный доход мужчин со средним образованием примерно на 210 тыс. долл. Стоимость четырех лет пребывания в колледже равняется в среднем 5,2 тыс. долл.

Следовательно, разница в пожизненных доходах примерно в 40 раз, или почти на 205 тыс. долл., превышает прямые издержки обучения в высшем учебном заведении1.

Если же рост образовательной подготовки связан с получени­ем дополнительного заработка, превосходящего стоимость подго­товки, а это, как видим, именно так, то можно, конечно, охаракте­ризовать затраты на приобретение образования как возрастающую стоимость.

Ценность квалификации возрастает не сама по себе: непремен­ным условием является здесь труд ее носителя.

Западные экономисты признают, что создание человеческого капитала (например, процесс обучения) требует активных трудо­вых усилий от «инвестора». Учеба представляет собой работу, а не потребление наслаждений. Человеческий капитал (т. е. запас зна­ний и способностей, накопленных работником) может реализовать­ся только в труде своего обладателя.

Важнейшим фактором управления человеческим капиталом является инвестиции в его рост.

1 Рассчитано по: Statistical Abstact of the U.S., 1973. Wash. 1973, P. 134; Current Population Reports. 1974. Series P-60. N

Значение инвестиций в человеческий капитал по сравнению с традиционными инвестициями в физический капитал в США, на­пример, уже за период 1970—1990 гг. непрерывно росло. Сегодня эта тенденция продолжается.

Расходы на образование превышают на половину инвестиции в физический капитал, а все инвестиции в человеческий капитал, включая здравоохранение и другие факторы, втрое превысили инвестиции в физический капитал.

Образование не обязательно должно трактоваться как незави­симая переменная. Уровень образовательной подготовки во многом зависит от природных способностей человека (его «генетического фонда») и условий его воспитания в семье. Образование, следова­тельно, может выступать всего лишь как посредник и усилитель действия этих глубинных причин.

Общая картина взаимосвязи заработков человека с остальны­ми переменными такова: ресурсы, к которым индивидуум имеет доступ в раннем детстве (прежде всего ресурсы семьи и его лично­стный потенциал), преобразуются в «рыночные активы» (т. е. в качества, которые пользуются спросом на рынке труда.) в основ­ном через систему образования. Прямое воздействие способностей на заработки или мало, или несущественно, но их косвенный эф­фект относительно велик.'

Однако образование может быть различным не только по уров­ню, но и по специальностям.

В этом аспекте важную роль играет не производительная, а селективная (информационная) функция образования.

Как же образование выполняет свою информационную фун­кцию? Поскольку предполагается, что более одаренные люди до­стигают в среднем более высоких ступеней образования, то, сле­довательно, в процессе обучения происходит как бы сортировка учащихся по уровню их способностей.

Выгоды от образования могут выступать в виде:

а) более высоких заработков в будущем;

б) более широкого доступа к интересной, приятной и перспектив­ ной работе;

в) высокого престижа профессии или повышенного удовольствия от нерыночных видов деятельности в будущем;

г) обеспечения социального статуса и достоинства.

Некоторые люди рассматривают образование как потреби­тельское благо, им нравится посещение лекций и образ жизни сту­дентов. Одни удовлетворяют свою любознательность, получают удовольствие от самого процесса обучения, другие стремятся к об­разованию из-за долгосрочных выгод, потому что выгоды от обра­зования можно получать длительное время, практически всю жизнь. Выгоды в будущем имеют меньшую ценность по сравнению с такими же выгодами, получаемыми сегодня. Если расходо­вать доходы на потребление, то желательно это сделать раньше. Существует психологическое предпочтение потребления во вре­мени, выражаемое высказыванием «лучше синица в руках, чем журавль в небе». Будущие удовольствия проблематичны из-за пре­вратностей жизни.

Основными элементами понимания человеческого капитала в профессиональной деятельности специалиста и его социальном существовании являются:

1. Комфортность жизни (безопасность, самореализация, развитие, ценностная ориентация и пр.).

2. Миссия — понимание смысла жизни, сущности человека, на­ значения, проектирование себя и своей карьеры.

3. Знание своей индивидуальности, собственной сущности. (Нари­суйте сердце, а потом, подумав, напишите в нем, что Вы собой представляете.)

4. Принадлежность к себе, группе, обществу, стране, человече­ству.

5. Компетентность. Переживание успешного использования зна­ний.