Якість самостійної роботи студента
У всіх освітніх програмах є спеціальна графа-«самостійна робота». За правилами розробляння освітніх програм в цю графу включається досить значний обсяг трудомісткості й навчального часу до 50% і навіть більше. Але використовується цей час дуже непродуктивно. Більшість навчальних планів не містять переліку спеціальних завдань для самостійної роботи, за винятком рефератів чи курсових робіт і проектів. Але і ці види самостійної роботи часто плануються без урахування передбачених обсягів. Це не може не відбиватися на якості освіти. Неефективно отримувати знання тільки з лекцій та семінарів, особливо якщо ці семінари проводяться примітивно – у вигляді опитування і оцінки лише отриманих на лекціях знань. Скорочення термінів навчання при переході на бакалаврат вимагає інтенсифікації освітнього процесу, і це можливо зробити тільки за рахунок розвитку самостійної роботи.
Самостійна робота може бути різноманітною. Сьогодні найбільш продуктивними її видами є ситуації, тестові програми, навчальні ігри, інтелектуально-логічні вправи тощо.
Але проблема не тільки в наповненні змістом самостійної роботи, а й в забезпеченні її якості. Якою мірою і яким чином самостійна робота служить поповненню знань, придбання необхідних професійних навичок? Це запитання і змісту самостійної роботи, і її організації, і її оцінки. При цьому треба враховувати, що самостійна робота – це не тільки самостійне виконання завдань, отриманих від викладача, а й ініціативна, творча робота учня з розвитку своїх здібностей, задоволенню інтелектуальних потреб, самопізнання і осмислення професії.
Якість самостійної роботи проявляється в її об’ємних характеристиках і розподілі з дисциплін відповідно до статусу дисципліни і її ролі в професійному становленні фахівця. Важливою характеристикою є методичне забезпечення самостійної роботи, система консультацій і контролю її виконання, використання комп’ютерної техніки та Інтернету.
Сьогодні при атестації спеціальності недостатньо уваги звертають на якість самостійної роботи. Це положення має змінитися. Треба оцінювати фактори її розподілу за дисциплінами, об’ємні характеристики, методичне забезпечення, систем у вимог і контролю, організацію і практичний результат.
Проблеми розвитку здібностей і якість індивідуалізації освіти
Існує і ще одна проблема, яка об’єднує якість самостійної роботи з якістю виховної діяльності – це проблема розпізнавання і розвитку індивідуальних здібностей учня в освітньому процесі. Сенс освіти полягає не тільки в отриманні професійних знанні і навичок, а й в самовизначенні особистості, реалізації можливостей розвитку своїх здібностей і не тільки тих, які дані людині природою, а й тих, які вона може сформувати в процесі отримання освіти.
Коли головним критерієм смислу освітнього процесу стає кількість знань, а це дуже часто зустрічається, освіта збіднює, а в деяких випадках і деформує систему цінностей. Саме через це і виникають такі характеристики якості освіти, як система знань, їх стійкість, характер, рівень тощо. Знання повинні не просто накопичуватися, вони повинні формувати особистість.
Освіта призначена для розвитку і формування особистісних якостей людини, розпізнавання і реалізації здібностей. Це також проблема якості освіти. Наповнити людину знаннями легше, важче індивідуалізувати знання і навички. Цей аспект якості освіти можна оцінити тільки за допомогою спеціалізованих соціологічних досліджень. Якість індивідуалізації освіти проявляється в тих можливостях, які представляє освітня програма, в пізнанні, оцінці і розвитку індивідуальних здібностей і особливостей:
1. Вибір дисциплін за бажанням студента і відповідно до його індивідуальної стратегієї професійного становлення. Чим багатший цей вибір, тим більше можливостей індивідуалізації освіти.
2. Програма індивідуальних консультацій викладачів різного профілю і різних областей знань.
3. Планування самостійної роботи і різноманітність форм її організації від написання дослідницьких робіт, участі в студентських конференціях і спеціалізованих семінарах до використання комп’ютерних програм навчання.
4. Мотивація індивідуальної активності в методиці і організації навчального процесу.
5. Допомога і підтримка в побудові індивідуальної стратегії освіти на основі оцінки індивідуальних особливостей і інтересів.
6. Дослідження типів мислення та інтелектуальної діяльності.
7. Надання можливості в певних межах вибору викладача для освоєння тієї чи іншої дисципліни.
8. Вибір комп’ютерних програм навчання та тестів для індивідуальної оцінки якості отриманої освіти.
9. Формування навчальних груп за індивідуально-псіхологічними характеристиками.
За цими характеристиками освітнього процесу також можна оцінювати якість індивідуалізації освіти.
Якість технології освіти
Як формується технологія освіти?
Будь-яка діяльність має мету й результат. Вона здійснюється як сукупність певних дій чи операцій, що дозволяють отримати очікуваний результат, який своєю чергою веде до досягнення мети. З огляду на те, що освіта є спільною діяльністю векликої кількості людей (викладачі, студенти, управлінці, обслуговуючий персонал), виникає ряд запитань: що є метою і результатом процесу їх діяльності, якими технологічними засобами вони прагнуть досягти цієї мети, як і в якій послідовності використовуються ці засоби, як взагалі формується технологія освіти (сх. 6.19)?
Рис. 3. ?? Проблеми формування сучасних технологій освіти
Ще донедавна відповідь на це запитання часто ототожнювалась з матеріальним виробництвом технічної конструкції, оскільки поняття технології освіти не дуже часто зустрічалось у спеціальній літературі (сх. 6.20, 6.21).
Технологію освіти розуміють, як:
навчальний план і організація навчального процесу;
інформаційне впорядкування навчального процесу, його забезпечення сучасною технікою, де провідну роль відіграють компютери;
процесс накопичення знань і навичок професійної діяльності в пенріод навчання.
Такі уявлення правильні, але, на нашу думку, дещо поверхневі.
Технологію освіти має відображати цілеспрямовану й орієнтовану на певну якість побудову процесу освіти, вибір найбільш раціонального й ефективного за просторо-часовим і змістовним характером його варіанту.
Найважливішим тут є: отримання знань, набуття навичок, засвоєння досвіду, розвиток здібностей, оволодіння мистецтвом професійної діяльності. (сх. 6.22).
Комбінація і послідовність цих завдань може бути різною.
Окрім того технологія освіти характеризується і різним розподілом зусиль, уваги, ресурсів у ході здійснення освітнього процесу. А, відтак, існує величезна кількість різноманітних варіантів технологічного процесу эпобудови управління. Виникає необхідність у їх виборі, конструюванні, зміні критеріїв ефективності і якості, цілей і нових можливостей.
Технологія освіти – це і послідовність прийомів поглиблення знань, закріплення їх в довгостроковій пам'яті, конт¬роль засвоєння матеріалу, забезпечення ритмічності й інтенсивності освітнього процесу, розподілу потенціалу викладцького складу за видами і галузями знань і по всьому ланцюжку їх отримання та презентації . Технологія освіти визначає й вимоги до диференціації та інтеграції дисциплін, їх обємного співвідношення (сх. 6.23).
Наведемо короткий перелік технологічних схем, які найчастіше зустрічаються в сучасній освіті:
Технології презентації (надання) та отримання знань.
Технології практичного тренінгу.
Інформаційно-компютерні технології освіти.
Технології самоосвіти.
Технології дистанційної освіти.
Технології предметної професіоналізації.
Технології цільової освіти.
До факторів, які впливають на вибір технології освітнього процесу В.Коротков, зокрема. відносить такі:
Рівні освіти і технологічні особливості (не тільки тривалість) циклів по кожному з них. Повинні бути принципово відмінні технології освіти за схемами спеціальності, бакалаврату та магістратури. Вони припускають різні технологічні підходи, які визначаються не тільки тимчасовими, а й змістовними, і результативними параметрами. Часто всю різницю, скажімо, бакалаврату та спеціальності бачать лише в термінах навчання, в кращому випадку в деякому розходженні дисциплін. Насправді це повинні бути різні технології освіти, орієнтовані на різні шляхи, засоби й результати формування професійної свідомості.
Склад, характер і послідовність освоєння дисциплін освітньої програми також є найважливішим фактором технології освіти. система професійних знань передбачає диференціацію їх не тільки за сферами знань, а й за багатьма іншими характеристиками, такими, як ступінь формалізації, методичні можливості, роль в професіоналізаціі, свобода вибору. Адже це теж ознаки розподілу дисциплін за етапами освітнього процесу. І від цього розподілу залежить чи складається в професійній свідомості людини конфігурація знань. Непродумані або помилкові технології можуть деформувати професійну свідомість щодо самої суті професійної діяльності. Слід памятати про гармонійність професійної свідомості і її адекватності реальним умовам і потребам ефективної професійної діяльності. Тут великого значення набуває розподіл дісциплін за етапами формування професійної свідомості, в числі яких можна назвати – загальнокультурний, методологічний, загальнопрофесійний, спеціальний, функціонально-спеціалізований.
Трудомісткість освітнього процесу і види навантаження, розраховані за валеологічними нормами і психологічною орієнтацією на серйозну роботу. Мале, наприклад, тижневе завантаження при поганій організації самостійної роботи знижує якість освіти, і, навпаки, непомірне завантаження студента і викладача веде до пошуку полегшених, поверхневих, іноді халтурних, варіантів навчальної діяльності. При цьому важлива й рівномірність завантаження як студента, слухача, так і викладача.
Система поетапного контролю, яка передбачає не тільки перевірку знань, а й їх стійкість, сполучення в системі накопичених знань, можливість їх аналітичного використання, вплив на типологію мислення. Немає технології освіти без відповідного їй контролю. У зв'язку з цим хотілося б звернути увагу на те, що існуючі сьогодні форми і методи контролю знань і навичок безнадійно застаріли. Їх зміна і розвиток - одна з потреб технології освіти.
Ритмічність освітнього процесу, яка проявляється в розподілі навантажень, форм занять, періодичності контролю, видів навчальних дисциплін, обсягів самостійної роботи. Дуже близькою до цієї характеристики є інтенсивність освітнього процесу, можливість і необхідність занурення в проблематику навчального курсу. А як досягається і чим забезпечується це занурення?
Методична інтеграція в засвоєнні різних дисциплін освітнього процесу. Нові сучасні методики, такі, як кейси, рольові ігри тощо використовуються в окремих курсах, але можуть використовуватися практично в усіх. Це впливає на технологічні характеристики освітнього процесу, роблячи його нерівним, з методичними «провалами».
Мотиваційна основа освітньої діяльності, соціально-психологічна атмосфера її реалізації також не можуть не грати відповідної ролі у виборі й проектуванні технології освіти. Це особливо важливо в сучасних умовах розвитку платної освіти.
Таким чином, технологія освіти – це комплексна проблема, яка включає не лише розробляння відповідного навчального плану й побудову навчального процесу, але й безліч інших сучасних проблем. Серед них важливу роль відіграють такі, як підготовка підручників нового покоління, використання тестових технологій оцінки якості освіти, ротація педагогічних кадрів за видами науково-педагогічної діяльності й багато інших.
Щоб зрозуміти зміст технології освіти, треба розуміти, що є кінцевим результатом освітнього процесу.
На сьоодні – це професійна свідомість, що є ширше, ніж простий обєм знань, умінь і навичок.
До основник ознак технології освіти В.Коротковим віднесено:
1. Об'ємне, змістовне, методичне поєднання знань з різних областей: гуманітарних, природничо-наукових, загальних, спеціальних. Поєднання фундаментальності й практичної конкретності. Культура гідності і культура корисності. Вибір мети. Технологія - це сукупність-ність способів досягнення мети.
2. Послідовність освоєння концепції професійної практичної діяльності, формування профессіональної свідомості у всіх її компонентах.
3. Методична диверсифікація, обумовлена метою освіти, а не випадковими і спорадичними спробами засвоєння нових методичних прийомів.
4. Система контролю, орієнтована не стільки на контроль засвоєння знань, скільки на формування профессіональної свідомості.
5. Предмет і система мотивації освітнього процесу. Мотивація і студента, і викладача. Безперервність, індивідуальність, колективна робота, творчість, системність мислення, культура, етика тощо.
6. Варіабельність освітнього процесу, можливість вибору, коригування тощо.
7. Рівномірність завантаження викладача й студента.
8. Ритмічність.
9. Трудомісткість освітнього процесу. Валеологічна норма і психологічна орієнтація на серйозну роботу.
10. Інтенсивність, можливість і необхідність занурення в проблематику навчального курсу.
11. Пріоритети в годинах, методиках, сполученнях дисциплін.
Рис. 3.??. Фактори формування структури й конфігурації професійних знань
Рис. 3.??. Роль технології в забезпеченні якості освіти
Технологія є дуже важливим фактором якості. Якість народжується в цілях, засобах освіти, її типологічній предметності, послідовності подачі знань, методах освіти, мотивації творчості й самостійності з опорою на здібності й інтереси (табл.).
Таблиця