Якість інформаційного й методичного забезпечення

Загальні характеристики інформаційного й методичного забезпечення

Інформаційне та методичне забезпечення освітнього процесу також має якість. Вона проявляється в комплексі таких характеристик:

- Доступність Інтернету;

- Мінімально можливі годинник роботи в Інтернеті;

- Програми курсів;

- Підручники і навчальні посібники;

- Література для поглибленого засвоєння навчального матеріалу;

- Конспекти лекцій;

- Всілякі методичні рекомендації;

- Комп'ютерні програми навчання;

- Ділові ігри, кейси;

- Консультаційно-перевірочні тести з різних дисциплін.

У сучасних умовах велике значення має комплексний підхід до інформаційного та методичного забезпечення навчального процесу, який дозволяє виключати дублювання і протиріччя навчальних курсів, забезпечує сумісність і взаємодоповнюючі підручників і комп'ютерних програм навчання. Головну роль в методичному забезпеченні відіграють програма курсу і підручник.

Якість програми основної системоутворюючої дисципліни

У будь-якій освітній програмі в складі дисциплін загальнопрофесійної підготовки є провідна дисципліна, яка визначає систематизацію професійних знань. У спеціальностях менеджмент-освіти такою дисципліною є «Основи менеджменту». До неї висуваються особливі вимоги, бо вона відіграє вирішальну роль у формуванні професійної свідомості, оволодіння навичками здійснення управлінської діяльності, в розумінні специфіки та змісту професійної діяльності в галузі управління.

Ця дисципліна повинна також закласти фундамент засвоєння безлічі інших дисциплін циклу менеджмент-підготовки: виробничий менеджмент, інноваційний менеджмент, стратегічний менеджмент, управління персоналом та ін.

Це необхідно враховувати при розроблянні програми цієї системоутворюючої дисципліни в області логіки і структури, які визначають такі основні принципи:

Принцип актуалізації. У програму необхідно включати насамперед ті теми, які є найбільш актуальними в сучасних умовах соціально-економічного розвитку, відображають фактори ринку і ринкові механізми функціонування виробництва, включати ті проблеми, рішення яких відображає найбільшу потребу сучасного управління і входять в структуру освіти менеджера. Однак при цьому не можна порушувати цілісності і системності побудови дисципліни, логіки викладу матеріалу. Все нове повинно доповнювати, органічно включатися в існуючий зміст, але не руйнувати його основи.

Принцип науковості. Сучасне управління потребує глибокого розуміння особливостей і об’єктивних тенденцій розвитку економіки України, використання наукового апарату при розроблянні управлінських рішень і аналізі ситуацій. Без цього управління не може стати стабільним, ефективним, антикризовим управлінням, воно приречене на промахи і помилки, нерозуміння наслідків прийнятих рішень. Тому в програмі необхідно передбачати оволодіння науковими прийомами управління, розуміння витоків, змісту і характеру сучасних проблем управління.

Принцип освоєння зарубіжного і вітчизняного досвіду успішного управління, відповідно до якого треба складати програму з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн, а також позитивного досвіду українських фірм і підприємств. Це повинно знайти відображення, як в проблематиці курсу, так і в методичних орієнтирах його викладання й засвоєння.

Принцип концептуальності. Він означає вимоги цілісності і закінченості, логічної строгості побудови курсу, необхідної повноти ключових положень менеджменту. Програма повинна бути побудована на основі структурно-логічної схеми, яка показує послідовність і взаємодію різних розділів програми, їх обумовленість і зв’язок.

Принцип практичності, який вимагає врахування її практичної спрямованості. Комплекс знань в області менеджменту при всій науковості підходів його засвоєння не повинен бути відірваний від практичних проблем, практичного розуміння менеджменту і навичок практичного використання знань. Практичність дисципліни проявляється як в наборі тим, так і в послідовності їх засвоєння, яка сприяє розумінню практики, засвоєння навичок використання знань при аналізі і оцінках систем управління. Але практична направленість повинна виявлятися і в методиці викладання і засвоєння дисципліни. Як би не були глибокі в науковому відношенні положення курсу, що викладається, вони завжди повинні закінчуватися комплексом практичних рекомендацій, висновків, рецептів. Значна увага має бути приділена і підтвердженням практичними прикладами всіх положень навчального курсу.

Принцип сполучення дисципліни «Менеджмент» з іншими дисциплінами навчального плану. За цим принципом він повинен бути складений не як всеосяжна дисципліна в області знань з управління, а як дисципліна фундаментального введення в менеджмент, науково узагальненого розуміння управління, дисципліна, яка визначає комплексність, системність і концептуальність в області всіх знань з управління, дисципліна, що закладає потенціал інтеграції всіх інших навчальних дисциплін в галузі управління.

Принцип проблемності, який відображає орієнтування не так на отримання готових положень і рецептів, а на розуміння змісту проблем, вміння їх розпізнавати і вирішувати. Це засвоєння управління через проблеми, а не готових рецептів, через пошук альтернатив і вибір варіантів.

Проблемність засвоєння курсу, як передбачається, має бути доповнена і розвинена в методичних прийомах його викладання(кейс-стаді, ділові та рольові ігри тощо.).

Принцип перспективності. Тематика дисципліни, її структура повинні припускати формування перспективного мислення в сфері менеджменту. Воно характеризується не тільки розумінням сучасних проблем управління, а й баченням тенденцій розвитку менеджменту, всього комплексу тих змін, які характеризують закономірні тенденції формування систем управління в майбутньому, виникнення нових проблем і ситуацій. Знання повинні бути спрямовані в майбутнє – ось основне завдання даного курсу.

У концептуальному відношенні в цій центральній дисципліни менеджмент повинен розглядатися як особливий вид управління, необхідний і природний в умовах ринкової економки і представляти собою систему гнучкого, підприємливого, економічного управління, здатного чуйно реагувати на поведінку ринку, умови конкуренції і соціальні чинники розвитку.

Менеджмент в основних своїх рисах – це гнучка і антибюрократична система управління.

Таким чином, ідеологія дисципліни заснована на розумінні менеджменту не як всякого управління, а як особливого виду управління, якому притаманні цілком певні відмінності. У зв’язку з цим в побудові і структурі програми дисципліни необхідно ставити акцент на економічному змісті управління, його гуманному характері і людському факторі.

Викладання дисципліни «Менеджмент» передбачає значний обсяг проблемних семінарських занять і ділових ігор. Це покликане розвивати здібності до творчих і альтернативних підходів в оцінці і виборі систем управління, функцій, форм організації, технологій розробки рішень тощо.