Якість освітньої програми.

Освітня програма - це комплекс чинників (організаційних положень, що забезпечують інтеграцію всіх елементів освітнього процесу (від мети до атестації випускника) в єдиний процес формування компетентностей, професіональної свідомості (результат освіти), готовності її до самостійної професійної діяльності та соціального життя.

Освітня програма включає:

- Навчальний план, який є основою організації навчального процесу;

- Матеріально-технічне забезпечення освіти;

- Інформаційне і методичне забезпечення;

- Забезпечення освітнього процесу професорсько-викладацьким складом;

- Контрольно-вимірювальні матеріали підсумкової атестації випускника.

Освітня програма повинна бути спрямована на досягнення мети освіти і відображати вимоги державного стандарту, а також потенціал, позицію (місію) і стратегію вишу в підготовці фахівця.

Якість освітньої програми проявляється в:

- Ступені її відповідності Державному стандарту;

- Збалансованості різних факторів освітнього процесу (навчальний план, методичне забезпечення, наявність викладачів тощо);

- В якості кожного з перерахованих вище елементів освітньої програми.

Можна говорити про освітню програму в документах і освітню програму в реальності. Тут немає повної відповідності. Тому якість освітньої програми треба оцінювати тричі – при відкритті спеціальності, в процесі її реалізації і на заключному етапі реалізації.

Все це знаходить своє вираження в системі управління якістю освіти і в особливостях освітньої програми (Див. рис. 3.8, 3.9).

Важливою характеристикою освітньої програми є збалансованість видів знань по модулях і видах підготовки. Перші показують макроструктуру знань, другі – послідовність формування професійної свідомості від освоєння загального й фундаментального до конкретизації та праксеології знань.

При традиційній формі навчального плану такий аналіз зробити важко. Необхідно побудувати матрицю збалансованості, яку можна використовувати як для аналізу освітньої програми, так і для її проектування.

Тут за об’ємними характеристиками виділені для оцінки збалансованості головні види підготовки – загальноосвітня й регіональна, загальнопрофесійна й спеціальна, економічна і менеджмент-підготовка. Матриця дозволяє збалансовувати й додаткові види підготовки – соціально-психологічну, юридичну та інформаційну. І це балансування проводиться в межах Державного стандарту і тих об`ємних характеристик циклів, які задані Державним стандартом.

Користуючись такою матрицею, можна балансувати об’ємні величини окремих дисциплін. Тоді виходить навчальний план, позбавлений об’ємних деформацій з дисциплін або модулів позбавлений суб’єктивізму і амбіцій авторитетів, що дуже часто доводиться спостерігати при розробленні навчальних планів. Ця форма допускає і балансування навчального плану за кредитами.

Балансування знань – це дуже важливий чинник забезпечення якості освіти.

Рис. 3.8. Різноманіття освітніх програм

Таблиця

Поєднання загальноосвітньої й спеціальної підготовки

Рівень загальноосвітньої підготовки
Зона хорошої освіти й широкопрофільної спеціальної підготовки	Зона високої якості освіти й хорошої спеціальної підготовки, але недостатньої загальної освіти
Зона низької якості освіти	Зона вузькоспеціальної підготовки
	Рівень спеціальної підготовки

На основі матричної форми навчального плану, збалансованої моделі його модулів розробляється традиційна форма, яка необхідна для організації навчального процесу за всіма його параметрами.

Основними характеристиками цієї форми навчального плану є:

- Цикли навчального процесу;

- Кількість і склад дисциплін, їх обсяги, розподіл за роками навчання (технологічна основа освітнього процесу);

- Розподіл по семестрах і дисциплінах видів аудиторних занять (лекції, семінари, практичні заняття, лабораторні роботи тощо;

- Розподіл і види контрольних заходів;

- Обсяг, види і наповнення самостійної роботи;

- Планування навчальних і виробничих практик;

- Тижнева завантаження студентів, ритмічність навчального процесу.

За цими характеристиками оцінюється якість навчального плану як основного елементу освітньої програми. Критеріями такої оцінки виступають вимоги стандартів, нормативи навантаження, технологічні характеристики.

Балансування навчального плану, як правило, здійснюють з дисциплін, які відображають сферу знань. Сьогодні все більшого поширення знаходить ідея диференціації знань за складом компетентностей. Це новий підхід до розробляння навчального плану. Його можна назвати модульно-компетентнісний.