2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

ЗАТВЕРДЖУЮ

__________________

Голова Вченої Ради

Житомирського державного

університету імені Івана Франка

«__» ___________ 2016 р.

_________________ П.Ю. Саух

ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Бакалавра

(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

ГАЛУЗІ ЗНАНЬ 0301 «Соціально-політичні науки»

(код і назва галузі)

НАПРЯМУ

ПІДГОТОВКИ 6.030103 «Практична психологія»

(код і назва напряму підготовки)

заочна форма навчання

ПРОГРАМА

КОМПЛЕКСНОГО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО

ЕКЗАМЕНУ ІЗ ПРАКТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

НОРМАТИВНА ЧАСТИНА

Житомир 2016

Затверджено на засіданні кафедри соціальної та практичної психології соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка

(протокол №1 від 29 серпня 2016 р.)

Розробники:

кафедра соціальної та практичної психології

Журавльова Л.П.: доктор психологічних наук, професор кафедри соціальної та практичної психології

Гавриловська К.П.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Загурська І.С.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Мазяр О.В.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Портницька Н.Ф.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Савиченко.О.М.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Тичина І.М.: кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної та практичної психології

Майстренко Т.М.: старший викладач кафедри соціальної та практичної психології

Фальковська Л.М. : старший викладач кафедри соціальної та практичної психології

Шмиглюк О.Г.: асистент кафедри соціальної та практичної психології

Кирильчук І.В.: асистент кафедри соціальної та практичної психології

Вступ

Програма державного комплексного кваліфікаційного екзамену із практичної психології призначається для студентів напряму підготовки 6.030103 Практична психологія соціально-психологічного факультету. Вона вміщує дві частини: тестові завдання з таких дисциплін: «Психокорекція з основами клінічної психології», «Психодіагностика», «Психологічна служба в системі освіти» (згідно навчального плану) та професійно-орієнтоване завдання, яке узагальнює і систематизує теоретичні знання з перерахованих вище психологічних дисциплін і конкретизує їх в напрямку прикладного застосування.

ЗМІСТ

Загальна характеристика програми державного екзамену

Програма державного екзамену включає:

I. Перелік розділів і тем.

II. Список необхідної літератури. Перелік базових методик до курсів.

III. Приклад професійно-орієнтованих завдань.

IV. Критерії оцінювання знань та вмінь студентів.

I. Перелік розділів і тем

Державний екзамен для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрям підготовки 6.030103 «Практична психологія» передбачає оцінку знань та умінь студентів з таких курсів:

• психокорекція з основами клінічної психології;

• психодіагностика;

• психологічна служба в системі освіти

«Психокорекція з основами клінічної психології»

1.Поняття про психологічну корекцію. Мета і завдання психокорекції. Принципи психокорекційної роботи: принцип єдності діагностики і корекції; принцип нормативного розвитку; принцип корекції «зверху вниз»; принцип корекції «знизу вверх»; принцип системності розвитку; діяльнісний принцип корекції. Види психокорекції: за характером спрямованості; за змістом; за формою; за наявністю програми; за характером керування психокорекційними впливами; за тривалістю. Основні елементи психокорекційної ситуації. Форми корекційного впливу. Врахування характеру психологічних проблем, віку та особистісних якостей при виборі форми психокорекційного впливу.

2. Основні етапи психокорекції. Особливості проведення психологічного обстеження з метою планування та визначення завдань корекції. Методи отримання психологічної інформації. Принципи побудови спілкування психолога з клієнтом. Роль невербальних засобів спілкування в одержанні інформації, встановленні контакту та здійсненні впливу. Психологічний простір. Робота з просторовим та фізичним контекстом. Тренінг техніки приєднання.

3. Поняття про особистісні деструкції. Особистісна проблема у спілкуванні як об’єкт психологічної корекції. Поняття про психологічні захисти. Логіка дії несвідомого. Проблеми феноменологічного підходу у психокорекційній практиці. Особливості процесуальної діагностики у ході психокорекції.

4. Природа психічних явищ, які підлягають психокорекції. Спрямованість психокорекційного впливу. Прояв особистісних деструкцій у подружніх стосунках. Прояв особистісних деструкцій у дитячо-батьківських стосунках. Прояв особистісних деструкцій у педагогічних відносинах «вчитель-учень». Прояв особистісних деструкцій у виробничих стосунках.

5. Психокорекційна робота з дошкільниками та молодшими школярами. Організація і проведення корекції пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Розвиток дрібної моторики рук і зорово-рухової координації. Прийоми розвитку уваги у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Прийоми розвитку сприймання у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Прийоми розвитку мислення у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Прийоми розвитку пам’яті у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Прийоми розвитку творчого мислення у дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Діагностика і корекція емоційних станів у дітей старшого дошкільного та молодших школярів.

6. Психокорекційна робота з підлітками та юнаками. Проблема смислу життя у підлітковому та юнацькому віці. Проблема міжособистісних стосунків у підлітковому та юнацькому віці. Проблема контролю почуттів у підлітковому та юнацькому віці. Проблема стосунків з представниками іншої статі у підлітковому та юнацькому віці. Проблема у стосунках з батьками. Проблема вибору професії.

7. Психокорекція сімейних стосунків. Сім’я як об’єкт психокорекційного впливу. Методики корекції дитячо-батьківських та сімейних стосунків. Методика «Сімейна фотографія». Методика «Сімейна скульптура». Методика «Рольова карткова гра». Методика «Сімейний ритуал». Методика створення аналогічних ситуацій. Методика «Порівняння цінностей».

8. Особливості складання психокорекційних програм. Принципи складання психокорекційних програм. Види психокорекційних програм. Основні блоки психокорекційного комплексу. Вимоги до складання психокорекційних програм. Фактори, що визначають ефективність психокорекції. Інтенсивність психокорекційних заходів та їх тривалість у часі.

9. Основні напрямки психокорекції у глибинній психології. Класичний психоаналітичний підхід до проблем психокорекції. Структура особистості та проблема свідомого і несвідомого у психоаналізі. Витіснення та опір. Утворення симптомів внаслідок невдалого витіснення. Психологічний матеріал для психоаналізу. Індивідуальний підхід до психокорекції А. Адлера. Телеологічна детермінація поведінки. Помилкові апперцептивні схеми. Почуття неповноцінності і комплекс неповноцінності. Гіперкомпенсація комплексу неповноцінності на некорисному боці життя. Аналітичний підхід до психокорекції К. Г. Юнга. Принцип ентропії та принцип еквівалентності. Проблема однобічності розвитку особистості. Утворення комплексу як опозиції свідомості. Мета психокорекції у глибиннопсихолоігчних теоріях З. Фройда, А. Адлера, К. Г. Юнга. Спільне та відмінне. Позиція психолога у психоаналізі. Механізми корекції у психоаналізі З. Фройда. Механізми корекції в індивідуальній психології А. Адлера. Механізми терапії в аналітичній психології К. Г. Юнга.

10. Екзистенційно-гуманістичний напрямок психокорекції. Клієнт-центрований підхід К. Роджерса. Поле досвіду. Проблема Я-реального та Я-ідеального. Тенденція до само актуалізації. Особливі вимоги до психолога. Логотерапія В. Франка. Проблема смислу життя. Проблема свободи волі. Воля до смислу. Екзистенційний напрямок психокорекції. Проблема автентичної поведінки. Проблема само актуалізації. Особливі вимоги до психолога. Метод парадоксальної інтенції. Метод дерефлексії. Персональне осмислення життя. Техніка відображення емоцій. Техніка вербалізації. Часова перспектива.

11. Поведінковий напрямок психокорекції. Метод систематичної десенсибілізації та сенсибілізації. Імерсійні методи. Методи, в основі яких лежить принцип біологічного оберненого зв’язку. «Жетонний» метод. Метод Моріта. Метод холдингу. Імаго-метод.

12. Когнітивний напрямок психокорекції. Раціонально-емотивна терапія А. Елліса. Когнітивний підхід А. Бека. Реальнісна терапія У. Глассера. Гештальт-терапія Ф. Перлза.

13. Теоретико-методологічні засади групової психокорекції. Особливості процесуальної діагностики в груповій психокорекції. Поняття про групову динаміку як фактор психокорекції. Результативність групового психокорекційного процесу. Методичні вимоги, спільні для учасників і керівника психокорекційної групи. Методичні положення, обов’язкові для керівника психокорекційної групи. Характерні особливості психокорекційного процесу в групах різної теоретичної інтерпретації. Проведення групової роботи з дітьми різних вікових груп та дорослими. Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.

14. Специфіка групової форми психокорекції. Особливості комплектації груп: віковий і статевий склад групи; професійний склад групи; частота і тривалість зустрічей. Групова динаміка: задачі і норми групи; структура групи і лідерства; згуртованість групи; групова напруга; фази розвитку групи. Види корекційних груп: групи соціально-психологічного тренінгу; групи зустрічей; гештальтгрупи; тілесно-орієнтовані групи. Групова дискусія як метод групової роботи.

15. Метод АСПН як форма групової психокорекційної роботи. Взаємозв’язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями. Гештальт-модель психокорекційної групи. Модель групи, центрованої на клієнті. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН. Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН. Результативність психокорекційного процесу у групі АСПН.

16. Принципи функціонування групи АСПН. Методичні вимоги, спільні для учасників і керівника АСПН. Методичні положення, обов’язкові для керівника групи АСПН. Фактори, що сприяють інтеграції групи. Вимоги до професійних та особистісних якостей керівника групи АСПН. Групова динаміка в групі АСПН. Роль групової динаміки у процесі психодіагностики в АСПН. Поняття про позитивну дезінтеграцію та вторинну інтеграцію. Особливості використання психокорекційних методик у процесі активного соціально-психологічного навчання. Групова дискусія. Психомалюнок. Рольова гра. Психодрама. Тематика психогімнастичних та пантомімічних вправ, що використовуються у груповій психокорекційній роботі.

17. Ігротерапія та арттерапія. Ігротерапія як метод практичної корекції. Характеристика методу ігротерапії. Мета корекційного впливу в ігротерапії. Арттерапія як метод практичної корекції. Характеристика методу арттерапії. Види артотерапії: музикотерапія, танцювальна терапія. Психодрама як метод групової психокорекції. Основні види і форми ігротерапії. Ігрова кімната та її оснащення. Казкотерапія та лялькотерапія як особливі форми ігротерапії. Вимоги, що стоять перед психологом-ігротерапевтом.

18. Клінічна психологія як наука. Розвиток клінічної психології в Росії та в Україні. Предмет клінічної психології.Методи клінічної психології. Зв'язок клінічної психології з іншими науками.

19. Психологія хворого. Основні етапи переживання хвороби у часі. Внутрішня картина хвороби. Поведінкові реакції на хворобу. Анозогнозії, гіпернозогнозії. Особливості реагування на захворювання хворих з різною соматичною патологією.

20. Психологія лікувального процесу. Основні моделі побудови взаємостосунків „лікар-хворий” (керівництво, партнерство, контрактна модель). Проекція та контрпроекція у стосунках «лікар-хворий». Психологічні вимоги до особистості лікаря. Комунікативна компетентність лікаря.

21. Клінічна бесіда як метод дослідження. Особливості проведення першої бесіди. Вимоги до проведення клінічної бесіди. Дослідження психічних станів у ході клінічної бесіди. оформлення результатів клінічної бесіди.

22. Психологічні особливості соматичних хворих. Клінічна психологія у клініці внутрішніх захворювань. Клінічна психологія у хірургії. Психологічні особливості інфекційних хворих. Медико-психологічні аспекти в акушерстві, педіатрії та гінекології. Психологія хворих з дефектами органів чуття та аномаліями розвитку. Клінічна психологія у клініці психічних захворювань.

23. Нейропсихологія. Нейропсихологія як галузь психології. Загальні принципи функціонування мозку людини. Анатомо-морфологічна база вищих психічних функцій. Аналізаторні системи та їх розлади. Нейропсихологічні механізми керування поведінкою. Проблема мовлення у нейропсихології. Нейропсихологічні синдроми полі модального ґенеза. Функціональні механізми пам’яті та її розлади при локальних ураженнях мозку. Увага, її специфічні та неспецифічні розлади. Порушення мислення при ураженнях мозку. Порушення емоцій при ураженнях мозку. Проблема функціональної асиметрії у нейропсихології. Специфіка локальних уражень у дітей.