Тема. Формування культу особи Йосипа Сталіна. Масові репресії та їх ідеологічне виправдання. Конституція УРСР 1937 р. Розстріляне відродження Биківня та інші місця масових поховань жертв репресій. Антицерковна політика влади та її наслідки. Ліквідація УАПЦ. Ідеологізація національно-культурного життя радянської України 1921-1939 рр. Освіта. Наука. Мистецькі спілки. Кінематограф. Соціалістичний реалізм
Основні терміни та поняття: терор, масові репресії, сталінська конституція, «український буржуазний націоналізм», показові судові процеси, «трійки», позасудові органи, громадсько-політичне життя, культ особи, культурна революція», радянська інтелігенція, український буржуазний націоналізм, атеїзм. «культурна революція», «нова людина», радянська інтелігенція, український буржуазний націоналізм, атеїзм, соціалістичний реалізм
Основні дати: 1929 р. — установлення одноосібної влади Й. Сталіна; 1934 р. — початок масових репресій у СРСР; 1936 (1937) р. — сталінська конституція СРСР (УРСР). травень 1933 р. – початок розстріляного відродження; 3 листопада 1937 р. – у Соловецьких таборах знищено велику кількість інтелігенції. 1930 р. — постанова ЦК ВКП(б) «Про загальне обов’язкове початкове навчання» та «Про введення обов’язкового загального початкового навчання в Україні»; травень 1934 р. — постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР «Про структуру початкової і середньої школи в СРСР»; 1933 р. — відновлення університетів; 1935 р. — скасування соціальних обмежень для абітурієнтів; 1938—1939 н. р. — запровадження обов’язкового вивчення російської мови з 2 по 10 класи.
План
Культ особи Й. Сталіна
Масові репресії. Громадсько-політичне життя.
Конституція 1937 р.
Розстріляне відродження
Масові поховання репресованих
6 Наступ на УАПЦ
7 Культурна революція
8 Розвиток освіти, розвиток науки
9 Мистецькі спілки. Кінематограф.
Культ особи й. Сталіна
У 30-і рр. в СРСР існувала однопартійна система влади. Курс на форсований перехід до соціалізму, жорстка централізація - всі ці фактори надовго визначили вектор політичного розвитку радянського суспільства.
Конкретним вираженням всіх якісних змін політичного режиму стало затвердження культу особи Сталіна. Він перебував на вершині піраміди влади, все нижчестоящі ланки якої мали лише виконавчі функції.
Сталін вміло використовував не лише віру людей в соціалізм, але і величезний авторитет Маркса і Леніна, домагаючись зростання свого авторитету як їх соратника.
Формування культу особи в країні, де відсутні демократичні традиції, багато в чому визначався і атмосферою страху перед репресіями.
Масові репресії. Громадсько-політичне життя.
Завершення громадянської війни не зупинило терору, який був частиною державної політики (конституції 1918 і 1924 р. проголошували диктатуру пролетаріату).
Наприкінці 1920-х — у першій половині 1930-х рр. репресії було спрямовано здебільшого проти «класово ворожих» верств суспільства: буржуазних спеціалістів, непманів, «куркулів». Найбільш гучними процесами того періоду були «Шахтинська справа» (1928 р.), процес «Трудової селянської партії» (1929 р.), «Промпартії» (1930 р.), процеси над антипартійними групами.
Робота з термінами та поняттями
Репресії — система заходів, які передбачають усунення, ізоляцію, знищення політичних ворогів (справжніх або надуманих), конкуруючих соціальних груп чи прошарків, етнічних спільнот із метою встановлення панування або зламу опору. Поряд із репресіями вдосконалювалася система тотального контролю над суспільством.
Підростаюче покоління через комсомольську та піонерську організації виховувалося в дусі ненависті до «ворогів народу», необхідності непримиренної боротьби зі «шпигунами», «шкідниками» на виробництві, куркулями, заохочувалися навіть доноси на батьків. Сили дітей та молоді спрямовувалися на активну участь в індустріалізації країни та колективізації сільського господарства, зміцнення дисципліни й підвищення якості навчання.
У містах було введено паспортну систему. Вона забезпечила адміністративне скорочення кількості жителів міст, яким постачалися продукти харчування централізовано.
Було прийнято закон, згідно з яким робітника за найменшу провину звільняли з роботи, залишаючи без картки споживача, із подальшим виселенням його родини з квартири.
Від 1930 р. розширювалася мережа виправно-трудових таборів, об’єднаних у систему ГУЛАГу («Главное управление лагерей»). Було відновлено каторгу та смертну кару.
Й. Сталін розумів, що українізація викликала посилення українського національного руху, а це могло вивести Україну з-під контролю Москви. Тому в Україні гонінь і переслідувань передусім зазнало старше покоління української інтелігенції, оскільки саме серед них шукали й знаходили «зрадницьке обличчя націоналістичної інтелігенції» - вчені, письменники, культурні діячі. Переважна більшість із них була знищена в сталінських таборах.
Чергова хвиля арештів прокотилася в 1931 р. Цього разу громили так званий підпільний Український національний центр (УНЦ), керівництво якого складалося з колишніх діячів Центральної Ради — М. Грушевського та В. Голубовича, які зазнали принизливих допитів та переслідувань.
Наступними жертвами стали представники суспільних наук. Хоча вони й стояли на позиціях марксизму, але досліджували українську історію, господарство та культуру. Були репресовані М. Яворський, С. Семківський, В. Юринець та ін.
У 1933 р. об’єктом терору знову стала Україна. Й. Сталін вирішив перекласти відповідальність за провали 1932—1933 рр. на комуністів України. Головним об’єктом його «уваги» став комісар освіти М. Скрипник, який не побажав зректися українізації й наклав на себе руки 7 липня 1933 р.
Було закрито театр «Березіль», а його керівника — Леся Курбаса — заслано в табори, де він загинув.
Поштовхом до наступної хвилі репресій став XVII з’їзд ВКП(б), який відбувся в січні 1934 р. Замість тріумфу Й. Сталін відчув небезпеку з боку старих комуністів, оскільки 270 делегатів голосували проти його кандидатури на пост Генерального Секретаря, у той час як проти С. Кірова — тільки три. 1 грудня 1934 р. С. Кірова, за нез’ясованих обставин, було вбито.
Після пленуму ЦК ВКП(б) 1937 р. почалася так звана «Велика чистка» 1937—1938 рр., яка цього разу охопила весь Радянський Союз.
На цей час були призначені перевибори місцевих комітетів партії, які передбачали «чистку» партапарату.
На початку 1938 р. в Київ було направлено М. Хрущова, якого обрали першим секретарем ЦК КП(б)У. Він розгорнув активну діяльність з викриття «ворогів народу в Україні». До кінця року він сказав що, українська компартія «була вичищена до блиску».
Від кінця 1938 р. хвиля масових репресій починає спадати.
Наслідки сталінських репресій в СРСР:
- зміцнення особистої влади. Усунення можливих претендентів на владу;
- насаджування атмосфери страху. Створення образу ворога. Через систему ГУЛАГу ( Головне управління виправительно-трудових таборів) пройшло 5 % населення СРСР;
- різке послаблення потенціалу спеціалістів у всіх галузях знань і практичної діяльності; підрив обороноздатності;
- знищення національних еліт;
- падіння темпів розвитку промислового розвитку в три рази.
Опір режиму існував, але не мав масового характеру. Це були поодинокі виступи тих, хто не змирився. Усі ці виступи жорстоко придушувалися.
Запитання
Що стало приводом до масових репресій 1930-х рр. у СРСР?
2, Які органи чинили масові репресії?
Розкрийте зміст поняття «масові репресії».